5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем

Найпоширенішим дослідженням є клінічний (загальний) аналіз сечі, який включає визначення фізичних властивостей, хімічне та мікроскопічне дослідження. При вивченні фізичних властивостей сечі оцінюють її кількість, колір, прозорість, реакцію, запах, відносну густину, осад.

Кількість сечі. Залежить від багатьох причин, і, в першу чергу, від об’єму випитої рідини та функціонального стану нирок. Виділення сечі за одиницю часу прийнято називати діурезом. Можна визначати добовий діурез, нічний, денний. Звичайно оцінюють кількість сечі, виділеної за добу. В нормі добовий діурез коливається в межах 1000 - 2000 мл. Він складається з денного і нічного діурезу. Денний діурез в нормі перевищує нічний в 3 рази. Збільшення нічного діурезу називається ніктурія. При різних фізіологічних і патологічних процесах кількість сечі може змінюватись.

Поліурія - збільшення кількості сечі, виділеної за добу (понад 2000 мл). Фізіологічна поліурія спостерігається при прийомі великої кількості рідини, після нервово-психічного збудження, в період сходження набряків. Разом з тим поліурія буває і симптомом багатьох хвороб: канальцевої нефропатії, гіпофізарного (нецукрового) діабету (4-6 л), цукрового діабету, гіпокаліємії і гіперкальціємії. Поліурія спостерігається у хворих з нирковою недостатністю в результаті зниження канальцевої реабсорбції води і електролітів. У ряду пацієнтів поліурія з гіпостенурією буває найбільш раннім проявом ниркової недостатності.

Олігурія – зменшення кількості сечі, виділеної за добу (500 мл і менше). Фізіологічна олігурія спостерігається при обмеженому вживанні рідини, підвищеному потовиділенні, при втраті рідини (блювання, проноси). Патологічна олігурія спостерігається на початку гострого гломерулонефриту, при нефротичному синдромі, гострій нирковій недостатності. При олігурії ниркового походження у сечі, як правило, присутні патологічні складові частини (білок, еритроцити, лейкоцити, нирковий епітелій, циліндри). Олігурія є провідним симптомом гострої ниркової недостатності будь-якої етіології. Ренальні форми олігурії мають патогенез, що зводиться до погіршення кровообігу, падіння тиску в клубочках, підвищення інтерстиціального тиску та порушення кровообігу в кортико-медулярній зоні. Олігурія при нирковій недостатності завжди супроводжується різнобічним порушенням канальцевих функцій, гіперазотемією та диселектролітемією.

Анурія – це або повна відсутність виділення сечі нирками, або діурез нижче 100мл на добу – один з найбільш грізних симптомів в урології. Субренальна анурія спостерігається, якщо існує перешкода для відтоку сечі з нирок (каменями, пухлиною). Преренальна анурія виникає в результаті недостатнього притоку крові до нирки. Це буває при сильних втратах крові, шоку, серцевій недостатності, тромбозі або емболії ниркових судин, а також первинні порушення водно-електролітної рівноваги. Ренальна анурія виникає при патологічних процесах у самій нирці: термінальна стадія ниркової недостатності різної етіології, гострий гломерулонефрит, отруєннях грибами, оцтовою кислотою тощо.

Ішурія – затримка сечі в сечовому міхурі, в результаті порушення сечовипускання (каменем, пухлиною).

Колір сечі. В нормі колір сечі коливається від світло-жовтого до насичено-жовтого і обумовлений наявністю пігментів: урохрому, уробіліну. уроеритрину. Інтенсивність кольору залежить від кількості сечі і відносної густини. При зберіганні сеча темніє, що пов’язано з окисленням білірубіноїдів. На колір сечі впливають деякі харчові продукти (буряк, морква, чорниця), а також прийом лікарських препаратів (пірамідон, ріфампіцин, салол, метиленовий синій). При патології колір сечі може бути:

• коричневим (колір пива) – від наявності жовчних пігментів (білірубінурія);

• червоним, або бурим – від домішок крові (гематурія);

• чорним, або темно-бурим – при алкаптонурії;

• цегляно-червоним – при уратурії;

• молочно-білим – при фосфатурії.

Прозорість сечі. Свіжозібрана сеча прозора, оскільки всі її компоненти знаходяться в розчиненому вигляді. Якщо сеча каламутна, то це може бути обумовлено наявністю в ній великої кількості формених елементів крові, епітеліальних клітин, солей, жиру (ліпурія) і мікроорганізмів (бактеріоурія).

Запах сечі. Запах сечі особливого діагностичного значення не має. Свіжовипущена сеча, як правило, без запаху, але при тривалому зберіганні відчувається аміачний запах. Різкий запах сечі може бути при споживанні часнику, хріну. При діабеті в сечі можуть з’являтись кетонові тіла, тоді можливий запах плодових тіл (яблучний).

Відносна густина. В нормі відносна густина сечі коливається в межах 1,008–1,024 і свідчить про концентрацію розчинених речовин. Для нирок, що функціонують нормально, характерні широкі коливання питомої ваги протягом доби. Це пов’язано з прийомом їжі, води, втратою рідини організмом. Постійно низька відносна густина сечі (1005-1012) – гіпостенурія – вказує на порушення концентраційної функції нирок. Висока густина (більше 1030) – гіперстенурія – при поліурії характерна для цукрового діабету. Ізостенурія - виділення сечі з питомою вагою первинної сечі 1,010-1,011, свідчить про порушення концентраційної здатності нирок. Для визначення концентраційної здатності нирок використовують пробу Зимницького. Проба фізіологічна: пацієнт залишається на звичайному харчовому та водному режимі і протягом доби збирає сечу через кожні 3 години в окремий посуд (всього 8 порцій).

Реакція сечі. В нормі слабо-кисла або нейтральна (рН 5,5-7,0) і в деякій мірі залежить від характеру їжі. Вживання переважно м’ясної їжі обумовлює зсув рН в кислу сторону, рослинно-молочної – в лужну. При цукровому діабеті рН сечі – кисла, при бактеріоурії – лужна.

Осад. У разі відстоювання сечі осад може утворюватися, а може не утворюватися. За його наявності визначають візуально колір та характер. Колір осаду може бути білим, сірим, рожевим, цегляно-червоним, бурим, зеленувато-жовтим; за характером – аморфним або кристалічним.