
- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
Найпоширенішим дослідженням є клінічний (загальний) аналіз сечі, який включає визначення фізичних властивостей, хімічне та мікроскопічне дослідження. При вивченні фізичних властивостей сечі оцінюють її кількість, колір, прозорість, реакцію, запах, відносну густину, осад.
Кількість сечі. Залежить від багатьох причин, і, в першу чергу, від об’єму випитої рідини та функціонального стану нирок. Виділення сечі за одиницю часу прийнято називати діурезом. Можна визначати добовий діурез, нічний, денний. Звичайно оцінюють кількість сечі, виділеної за добу. В нормі добовий діурез коливається в межах 1000 - 2000 мл. Він складається з денного і нічного діурезу. Денний діурез в нормі перевищує нічний в 3 рази. Збільшення нічного діурезу називається ніктурія. При різних фізіологічних і патологічних процесах кількість сечі може змінюватись.
Поліурія - збільшення кількості сечі, виділеної за добу (понад 2000 мл). Фізіологічна поліурія спостерігається при прийомі великої кількості рідини, після нервово-психічного збудження, в період сходження набряків. Разом з тим поліурія буває і симптомом багатьох хвороб: канальцевої нефропатії, гіпофізарного (нецукрового) діабету (4-6 л), цукрового діабету, гіпокаліємії і гіперкальціємії. Поліурія спостерігається у хворих з нирковою недостатністю в результаті зниження канальцевої реабсорбції води і електролітів. У ряду пацієнтів поліурія з гіпостенурією буває найбільш раннім проявом ниркової недостатності.
Олігурія – зменшення кількості сечі, виділеної за добу (500 мл і менше). Фізіологічна олігурія спостерігається при обмеженому вживанні рідини, підвищеному потовиділенні, при втраті рідини (блювання, проноси). Патологічна олігурія спостерігається на початку гострого гломерулонефриту, при нефротичному синдромі, гострій нирковій недостатності. При олігурії ниркового походження у сечі, як правило, присутні патологічні складові частини (білок, еритроцити, лейкоцити, нирковий епітелій, циліндри). Олігурія є провідним симптомом гострої ниркової недостатності будь-якої етіології. Ренальні форми олігурії мають патогенез, що зводиться до погіршення кровообігу, падіння тиску в клубочках, підвищення інтерстиціального тиску та порушення кровообігу в кортико-медулярній зоні. Олігурія при нирковій недостатності завжди супроводжується різнобічним порушенням канальцевих функцій, гіперазотемією та диселектролітемією.
Анурія – це або повна відсутність виділення сечі нирками, або діурез нижче 100мл на добу – один з найбільш грізних симптомів в урології. Субренальна анурія спостерігається, якщо існує перешкода для відтоку сечі з нирок (каменями, пухлиною). Преренальна анурія виникає в результаті недостатнього притоку крові до нирки. Це буває при сильних втратах крові, шоку, серцевій недостатності, тромбозі або емболії ниркових судин, а також первинні порушення водно-електролітної рівноваги. Ренальна анурія виникає при патологічних процесах у самій нирці: термінальна стадія ниркової недостатності різної етіології, гострий гломерулонефрит, отруєннях грибами, оцтовою кислотою тощо.
Ішурія – затримка сечі в сечовому міхурі, в результаті порушення сечовипускання (каменем, пухлиною).
Колір сечі. В нормі колір сечі коливається від світло-жовтого до насичено-жовтого і обумовлений наявністю пігментів: урохрому, уробіліну. уроеритрину. Інтенсивність кольору залежить від кількості сечі і відносної густини. При зберіганні сеча темніє, що пов’язано з окисленням білірубіноїдів. На колір сечі впливають деякі харчові продукти (буряк, морква, чорниця), а також прийом лікарських препаратів (пірамідон, ріфампіцин, салол, метиленовий синій). При патології колір сечі може бути:
коричневим (колір пива) – від наявності жовчних пігментів (білірубінурія);
червоним, або бурим – від домішок крові (гематурія);
чорним, або темно-бурим – при алкаптонурії;
цегляно-червоним – при уратурії;
молочно-білим – при фосфатурії.
Прозорість сечі. Свіжозібрана сеча прозора, оскільки всі її компоненти знаходяться в розчиненому вигляді. Якщо сеча каламутна, то це може бути обумовлено наявністю в ній великої кількості формених елементів крові, епітеліальних клітин, солей, жиру (ліпурія) і мікроорганізмів (бактеріоурія).
Запах сечі. Запах сечі особливого діагностичного значення не має. Свіжовипущена сеча, як правило, без запаху, але при тривалому зберіганні відчувається аміачний запах. Різкий запах сечі може бути при споживанні часнику, хріну. При діабеті в сечі можуть з’являтись кетонові тіла, тоді можливий запах плодових тіл (яблучний).
Відносна густина. В нормі відносна густина сечі коливається в межах 1,008–1,024 і свідчить про концентрацію розчинених речовин. Для нирок, що функціонують нормально, характерні широкі коливання питомої ваги протягом доби. Це пов’язано з прийомом їжі, води, втратою рідини організмом. Постійно низька відносна густина сечі (1005-1012) – гіпостенурія – вказує на порушення концентраційної функції нирок. Висока густина (більше 1030) – гіперстенурія – при поліурії характерна для цукрового діабету. Ізостенурія - виділення сечі з питомою вагою первинної сечі 1,010-1,011, свідчить про порушення концентраційної здатності нирок. Для визначення концентраційної здатності нирок використовують пробу Зимницького. Проба фізіологічна: пацієнт залишається на звичайному харчовому та водному режимі і протягом доби збирає сечу через кожні 3 години в окремий посуд (всього 8 порцій).
Реакція сечі. В нормі слабо-кисла або нейтральна (рН 5,5-7,0) і в деякій мірі залежить від характеру їжі. Вживання переважно м’ясної їжі обумовлює зсув рН в кислу сторону, рослинно-молочної – в лужну. При цукровому діабеті рН сечі – кисла, при бактеріоурії – лужна.
Осад. У разі відстоювання сечі осад може утворюватися, а може не утворюватися. За його наявності визначають візуально колір та характер. Колір осаду може бути білим, сірим, рожевим, цегляно-червоним, бурим, зеленувато-жовтим; за характером – аморфним або кристалічним.