4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин

Лейкозні клітини мають цілий ряд морфологічних і хімічних особливостей, які відрізняють їх від нормальних клітин. Анаплазовані клітини характеризуються збільшенням ядра, наявністю нуклеол. Відмічається вакуолізація ядра. Цитоплазма різко базофільна, часто вакуолізована, інколи має зернистість. Ступінь анаплазії клітин значно більш виражена при гострих лейкозах, ніж при хронічних.

У визначенні форми лейкозу вирішальне значення має, поряд з морфологічним, цитохімічне дослідження. Завдяки цитохімічним методам вдається виявити цілий ряд відмінностей між лейкозними клітинами, які ґрунтується на визначенні речовин, що беруть участь у клітинному метаболізмі. Найчастіше з метою диференційної діагностики визначають активність кислої та лужної фосфатази, пероксидази, неспецифічної естерази, а також вміст глікогену і ліпідів у пухлинних клітинах. Цитохімічні дослідження дають можливість проводити мікрохімічний аналіз клітинних структур, біохімічне дослідження на рівні клітини. Для цього застосовують спеціальні методи забарвлення.

Зараз для діагностики лейкозів застосовують імунологічні методи дослідження. Для цього використовують моноклональні і поліклональні антитіла для виявлення антитіл (або збільшення специфічних білків), що є характерним для певного виду пухлин.

Таким чином, для діагностики пухлинних захворювань системи крові всі результати досліджень (морфологічних, цитохімічних, імунологічних разом з клінічними, рентгенологічними та іншими) враховують в комплексі.

5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика

Гострий лейкоз – гемобластоз, що характеризується проліферацією найбільш молодих (бластних) клітин крові з порушенням їх диференціювання до більш зрілих форм, а також розвитком вогнищ патологічного кровотворення в різних органах. Захворювання виникає переважно в молодому віці (до 30 років) і дещо частіше у чоловіків.

Клінічну картину захворювання визначають такі синдроми: анемічний, геморагічний, виразково-некротичний та інтоксикаційний, ступінь вираженості яких залежить від стадії захворювання. В більшості випадків лейкоз виникає раптово: з’являється різка загальна слабкість, виражена інтоксикація, висока температура, проливні поти,озноб та інші ознаки сепсису, геморагічний синдром. Загальний стан хворих у більшості випадків з самого початку тяжкий.

В ряді випадків початковий період захворювання характеризується безсимптомним перебігом, або повільним розвитком.

Для всіх форм гострого лейкозу характерна різка зміна кровотворення, тобто повна або майже повна заміна нормальної кровотворної тканини патологічною тканиною пухлини, морфологічним субстратом якої є бластні клітини ( клітини IV класу) або недиференційовані бласти ( клітини II - III класів). Тяжкість захворювання зумовлена як наявністю бластних клітин, так і витісненням нормальних ростків кровотворення.

Для гострого лейкозу характерний лейкоцитоз у периферичній крові (100-300×10⁹/л) – лейкемічна форма. Іноді кількість лейкоцитів може залишатися нормальною. У ряді випадків на початковій стадії захворювання виявляють лейкопенію (лейкопенічна форма), яка згодом змінюється на лейкоцитоз. Патогномонічною ознакою гострого лейкозу є наявність у периферичній крові бластних клітин ( до 95-99% всіх клітинних елементів). Переважання тих чи інших їх форм визначається гематологічним варіантом лейкозу. У більшості випадків, крім бластів, у крові наявні лише зрілі клітинні елементи, проміжні форми між ними відсутні. Це явище називається ″лейкемоїдним провалом″ і є характерним лише для гострого лейкозу.

Еозинофіли і базофіли в крові відсутні, а вміст інших клітин знижений як у відсотковому, так і в абсолютному вираженні. Спостерігається тромбоцитопенія й гіпопластичні анемія (внаслідок пухлинної проліферації у кістковому мозку і витіснення пухлинними елементами всіх інших клітин). Згортання крові у більшості випадків гострих лейкозів порушене (внаслідок дефіциту факторів згортання крові та підвищення її фібрінолітичної та антиковгулянтної властивостей). ШОЕ різко прискорена.

Обов’язковим методом дослідження хворих з підозрою на гострий лейкоз є морфологічне дослідження пунктату кісткового мозку. Виявляють зменшення кількості елементів еритроїдного, мегакаріоцитарного та гранулоцитарного ростків кровотворення, переважання у мазку пухлинних клітин,які складають 80-90% всіх клітинних елементів. Для верифікації бластних клітин застосовують цитохімічні реакції.