Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула

Кількість годин – 2

План:

1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія.

2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів.

3. Поняття про лейкемоїдні реакції.

4. Дегенеративні зміни лейкоцитів.

5. Вікові зміни складу крові.

1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія

Клінічний аналіз крові має діагностичну цінність разом з усією симптоматикою хвороби. Порівняння даних клінічних аналізів при повторних дослідженнях дає можливість судити про перебіг патологічного процесу, ефективність лікування та виникнення ускладнень, а також скласти прогноз захворювання.

В нормі в 1 л крові кількість лейкоцитів коливається в межах від 4,0∙10⁹∕л. до 9,0∙10⁹∕л. Протягом доби кількість лейкоцитів змінюється під дією цілого ряду фізіологічних факторів. Зміни кількості лейкоцитів мають значення тоді, коли вони значні і виявляються постійно. Зміни вмісту лейкоцитів в сторону збільшення – лейкоцитоз, або зменшення – лейкопенія – нерідко в клініці служать діагностичним тестом, так як багато патологічних станів супроводжуються певними змінами кількості лейкоцитів.

Лейкоцитоз – це реакція кровотворної системи на дію ендогенних та екзогенних факторів. В його основі можуть бути різні механізми, пов’язані з проліферацією, дозріванням, виходом у кров’яне русло і перерозподілом лейкоцитів.

Розрізняють фізіологічний (перерозподільний) і патологічний: відносний (реактивний) і абсолютний.

Фізіологічний лейкоцитоз спостерігається у новонароджених у перші дні життя, у здорових людей наприкінці дня, після фізичного навантаження, при емоційному напруженні, через 30 хвилин після прийому їжі (триває 1-2 години), у вагітних. Перерозподільний лейкоцитоз може виникати після введення деяких фармакологічних препаратів, наприклад, адреналіну, а також гормонів – АКТГ і кортикостероїдів.

Відносний (реактивний) лейкоцитоз пов'язаний з стимуляцією лейкопоезу внаслідок дії на органи кровотворення специфічних збудників і чинників, що призводить до збільшення кількості лейкоцитів у крові. Спостерігається при:

а) більшості інфекційних захворювань (бактеріальних, грибкових, деяких вірусних, паразитарних);

б) гнійні процеси (сепсис, менінгіт, абсцес);

в) запальні процеси (ревматизм, ревматоїдний артрит, коліт, нефрит, післяопераційні стани);

г) інтоксикація (цукровий діабет, уремія);

д) захворювання системи крові (мієлопроліферативні та лімфопроліферативні захворювання);

е) дія на організм екзогенних токсичних речовин (нітробензолу, чадного газу, дія іонізуючої радіації на першій її стадії);

є) значних крововтрат (поранення, внутрішні кровотечі).

Ступінь лейкоцитозу залежить від тяжкості та характеру патологічного процесу, а також від реактивності організму. Відносний (реактивний) лейкоцитоз має зворотній розвиток, тобто після припинення дії патологічного фактора кількість лейкоцитів повертається до норми.

Абсолютний лейкоцитоз пов'язаний з пухлинною гіперплазією органів кровотворення (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли) і спостерігається при гострих та хронічних лейкозах. При цьому може спостерігатись гіперлейкоцитоз ( 100-200∙10⁹∕л , до 500-600∙10⁹∕л) за рахунок виходу з органів кровотворення патологічних, незрілих клітин. Абсолютний лейкоцитоз має постійний характер і не має зворотного розвитку.

Виникнення лейкопенії, як і лейкоцитозу, може бути пов’язане з порушенням (гальмуванням, пригніченням) продукції, дозрівання, та виселення лейкоцитів з органів кровотворення, а також з їх перерозподілом в кров’яному руслі. Розрізняють перерозподільну, функціональн (відносну), та органічну (абсолютну) лейкопенію.

Фізіологічна (перерозподільна) лейкопенія пов’язана з перерозподілом кількості лейкоцитів у кров’яному руслі і спостерігається через 15 – 30 хвилин після їжі, при голодуванні, при знесиленні, у вагітних, у людей похилого віку.

Схильність до лейкопенії спостерігається в деяких здорових людей. Нерідко є спадково-сімейною ознакою, але може залежати від нейро-вегетативних впливів і дії зовнішнього середовища (наприклад, сонячної радіації).

Функціональна (відносна) лейкопенія пов’язана з пригніченням діяльності кісткового мозку при дії специфічних збудників і токсинів, що призводить до зменшення кількості лейкоцитів в крові. Спостерігається при:

• деяких бактеріальних інфекціях (черевний тиф, бруцельоз);

• вірусні інфекції ( грип, кір, гепатити та ін.);

• аутоімунні стани (системний червоний вовчак, дія анлейкоцитарних антитіл);

• дія деяких лікарських препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, цитостатики).

Функціональна лейкопенія має реактивний (тимчасовий) характер, оскільки клітинний склад кісткового мозку повноцінний, але функція його пригнічена.

Органічна (абсолютна) лейкопенія виникає внаслідок аплазії кісткового мозку (у тому числі й під впливом іонізуючої радіації), заміщення кістковомозкової тканини жировою або пухлиною. Спостерігається при:

• агранулоцитозі внаслідок дії на організм іонізуючої радіації, токсичних речовин (бензол, миш’як, ДДТ та ін..);

• гіпо- і апластичних станах кровотворення – вроджені та набуті форми, що характеризуються жировим переродженням кісткового мозку;

• алейкемічних формах гострого лейкозу – зменшення продукції клітин крові, що пов’язане з пригніченням ростків кровотворення пухлинно-проліферативним процесом.

Органічні лейкопенії більш виражені, ніж інші види (кількість лейкоцитів 0,8-1,0∙10⁹∕л), і мають постійний характер.

У динаміці захворювання кількість лейкоцитів необхідно зіставляти з іншими показниками крові та клінічними проявами хвороби.

Іноді характерний для цього захворювання лейкоцитоз змінюється лейкопенією, що свідчить про зниження опірності організму та пригнічення кровотворення, відзначається нерідко у людей похилого віку, а також у випадках тяжкого перебігу, наприклад, крупозної пневмонії, перитоніту та інших захворювань. Зміна лейкопенії, що є характерною для вірусних інфекцій, лейкоцитозом свідчить про приєднання бактеріальної інфекції.