2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин

До фізичних властивостей випітних рідин належить характер, консистенція, колір, прозорість, запах і відносна густина. Властивості визначаються складом випоту, до якого можуть входити плазма, гній, кров, лімфа, фібрин.

Характер. Ексудат може бути серозний, серозно-фібринозний, серозно-гнійний, гнійний, гнильний, геморагічний, хільозний, хілусоподібний.

Транссудат завжди має серозний характер.

Колір. Серозний ексудат блідо- або золотисто-жовтий; гнійний – сірувато-жовтий або жовто-зелений; гнильний – бурий; геморагічний – рожевий, червоний або бурий; хільозний, хілусоподібний – білуватий (нагадує розбавлене молоко).

Транссудат, як правило, блідо-жовтий або золотисто-жовтий.

Прозорість. Серозний ексудат прозорий або з легкою опалесценцією. Всі інші ексудати – каламутні. Каламутність зумовлена наявністю великої кількості лейкоцитів і еритроцитів (серозно-гнійний, гнійний, гнильний, геморагічний ексудати) і великої кількості жиру та детриту (хільозний і хілусоподібний ексудати).

Транссудат завжди прозорий або з легкою опалесценцією.

Консистенція. Ексудати зазвичай мають рідку консистенцію, але гнійний і гнильний ексудати можуть бути в'язкими за рахунок великої кількості клітинних елементів і детриту.

Транссудат має рідку консистенцію.

Запах. Гнильний ексудат має неприємний, сморідний запах, інші види ексудату без запаху. Транссудат запаху не має.

Відносна густина в ексудатах коливається в межах 1,018-1,022 і вище, в транссудатах – 1,006-1,012. Відносну густину визначають урометром так само, як і в сечі.

Хімічне дослідження випітних рідин включає визначення кількості білка та проведення проби Рівальта.

Визначення кількості білка проводять тими ж методами, що й в сечі: методом Брандберга-Робертса-Стольнікова або фотометричним методом. Ексудати містять багато білка – 30-80 г/л, транссудати – значно менше – 5-25 г/л.

Склад білкових фракцій ексудату майже такий самий, як і сироватки крові. Ексудат містить 0,5-1 г/л фібриногену, що зумовлює зсідання ексудату. У транссудаті фібриноген майже відсутній. В ньому міститься багато альбумінів і велика кількість глобулінів. Щоб віддиференціювати ексудат від транссудату проводять пробу Рівальта. За її допомогою вдається виявити в ексудаті особливу речовину – серомуцин, що дає реакцію каламутнення, яке помітне неозброєним оком. Якщо внести краплину ексудату в слабкий розчин оцтової кислоти, серомуцин зсідається й опускається на дно циліндра у вигляді хмаринки. Краплина транссудату або не утворює каламутнення, або воно незначне й швидко зникає. Отже, ексудати дають позитивну реакцію Рівальта, транссудати – негативну.

Клітинний склад випітних рідин.

Мікроскопічне дослідження випітних рідин включає вивчення клітинного складу нативних і забарвлених препаратів. Для приготування нативних препаратів використовують осади, що утворюються після центрифугування досліджуваної рідини. Забарвлені препарати готують з нативних: знімають покривне скельце, осад рівномірно розподіляють на предметному склі, висушують, фарбують за Романовським або за Паппенгаймом-Крюковим.

Вивчення нативних препаратів дає змогу орієнтовно оцінити кількість клітинних елементів, співвідношення між окремими елементами, наявність атипових клітин. У забарвлених препаратах вивчають морфологію клітинних елементів, підраховують співвідношення окремих видів клітин.

Серозні рідини завжди містять клітинні елементи, але в транссудатах їх мало, а в ексудатах – значно більше. Кількість клітин та їх вид в ексудатах залежить від характеру запального процесу. Серед клітинних елементів розрізняють клітини крові та клітини тканин.

Клітини крові. Еритроцити постійно виявляють в серозних рідинах. У транссудатах і серозних ексудатах еритроцити – у невеликій кількості: вони потрапляють у випіт під час проведення пункції і діагностичного значення не мають. У геморагічних ексудатах еритроцитів дуже багато, вони вкривають все поле зору. Причинами появи еритроцитів у серозних рідинах є травма, злоякісна пухлина, інфекція. Збільшення кількості старих, дегенеративних еритроцитів (мікроформ, "тіней" еритроцитів, пойкілоцитів) у випоті свідчить про припинення кровотечі; поява свіжих еритроцитів вказує на повторну кровотечу.

Лейкоцити містяться в невеликій кількості (до 15-20 в полі зору) в транссудатах і в значній кількості в ексудатах (особливо їх багато в гнійному ексудаті). Співвідношення окремих видів лейкоцитів досліджують в забарвлених препаратах. Морфологічно лейкоцити у випітних рідинах не відрізняються від лейкоцитів крові.

Нейтрофіли наявні в ексудатах будь-якої етіології. У серозних ексудатах (наприклад, туберкульозної етіології) нейтрофіли виявляють в значній кількості на початковій стадії розвитку ексудату (впродовж перших 10 днів), потім кількість їх поступово зменшується, збільшується кількість лімфоцитів. Якщо нейтрофільоз тримається довгий час, це є ознакою тяжкого перебігу захворювання; різке збільшення кількості нейтрофілів вказує на перехід серозного ексудату в гнійний і розвиток гнійного запалення. Отже, гнійні ексудати містять дуже велику кількість нейтрофілів, які вкривають все поле зору.

За морфологією нейтрофілів можна робити висновок про тяжкість патологічного процесу. Структура нейтрофілів збережена, вони функціонально активні (виконують функцію фагоцитозу) у разі доброякісного перебігу запального процесу (характер ексудату серозно-гнійний). Дегенеративні зміни нейтрофілів (токсична зернистість нейтрофілів, вакуолізація цитоплазми, гіперсегментація та пікноз ядер) з явищами клітинного розпаду свідчать про тяжкий перебіг гнійного запалення (характер ексудату гнійний).

Еозинофіли. Поодинокі клітини можна виявити в будь-якій серозній рідині. Збільшення кількості еозинофілів в серозних і геморагічних ексудатах свідчить про алергічний процес. У разі еозинофільних плевритів їх вміст у випоті сягає 30-80 % всіх лейкоцитів.

Лімфоцити в тій чи іншій кількості наявні в транссудаті та ексудаті. У серозних ексудатах (ексудативний плеврит будь-якої етіології) їх особливо багато (лімфоцити складають 80–90 % всіх лейкоцитів). Отже, лімфоцити є елементом, що переважає в серозному ексудаті.

Плазматичні клітини можна виявити в серозному або гнійному ексудатах у значній кількості у разі затяжного характеру запального процесу.

Клітини тканин. Клітини мезотелію – клітини великих розмірів (до 25-30 мкм) з ядром круглої форми світло-фіолетового кольору, що розміщене центрально. Хроматинова будова ядра ніжна, рівномірна. Ядро займає 1/3-1/2 об'єму клітини, може містити - 2 ядерця. Цитоплазма забарвлена в ніжно-блакитний колір, по периферії клітини цитоплазма часто ущільнюється, що підкреслює контури клітини. Під впливом подразників (інфекції, травми, лікарських засобів) мезотелій проліферує. Ознаки проліферації: збільшення розмірів клітини, ядра, ядерця; посилення базофілії цитоплазми.

Мезотеліальні клітини вкривають серозні оболонки, тому їх можна виявити як у транссудатах, так і в ексудатах. У транссудатах мезотелій виявляють постійно, в ексудатах – на початковій стадії запального процесу. У разі пухлин виявляють різкі зміни в мезотелії. Розрізняють мезотеліому первинну та вторинну (метастатичну) Мезотелій у разі мезотеліоми характеризується вираженим поліморфізмом, трапляються гігантські багатоядерні клітини.

Клітини новоутворень можуть бути різні за розмірами, з яскраво вираженим поліморфізмом (різна величина, структура й забарвлення ядра, великі за розмірами ядерця, базофілія цитоплазми). Трапляються перстнеподібні клітини, в яких вакуоль цитоплазми займає більшу частину клітини, відтісняючи ядро до периферії клітини. Необхідною умовою діагностики злоякісних новоутворень є виявлення у випоті комплексів (конгломератів) з атипових клітин.

Полібласти – тканинні клітини різної величини з базофільною цитоплазмою і ніжним за будовою хроматина ядром овальної або бобоподібної форми, іноді з наявністю нуклеол. Виявляють у гнійних ексудатах.

Макрофаги морфологічно нагадують моноцити, мають ядро неправильної, чудернацької форми та вакуолізовану цитоплазму світло-блакитного кольору, що дуже часто містить фагоцитовані елементи. Виявляють у випоті в разі крововиливів у плевральну порожнину, гнійних плевритів і пухлин.

Крім клітинних елементів, в нативних препаратах можна виявити й неклітинні елементи.

Детрит трапляється у вигляді дрібнозернистої сіруватої маси. Характерний для гнійних ексудатів.

Жирові краплі мають вигляд краплин круглої або овальної форми, безбарвних, що різко заломлюють світло. Суданом III жирові краплі забарвлюються в помаранчевий колір. Виявляють в гнійних ексудатах з клітинним розпадом і у великій кількості в хільозному- та хілусоподібному ексудатах.

Кристали холестерину мають вигляд тонких безбарвних чотиригранних пластинок з вирізаним кутом. Виявляють у старому випоті, як правило, туберкульозної етіології.

Друзи актиноміцетів можна виявити в плевральному ексудаті в разі актиномікозу.

За допомогою бактеріоскопічного дослідження в серозному ексудаті виявляють мікобактерії туберкульозу. Сухі фіксовані препарати з осаду випоту забарвлюють за Цілем-Нільсеном. Для дослідження на МБТ ексудат довго центрифугують або обробляють методом флотації. У разі потреби проводять бактеріологічне дослідження (посів на живильні середовища і зараження морських свинок).