2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження

Спинномозкову рідину отримують шляхом проколу – пункції. Пункцію проводить лікар в умовах операційної спеціальною голкою, дотримуючись правил асептики. Є три види пункцій:

1. Люмбальна (поперекова). Прокол роблять у строго визначеному місці – на рівні III і IV поперекових хребців.

2. Субокципітальна (цистернальна). Прокол роблять між потиличною кісткою та II шийним хребцем.

3. Вентрикулярна (шлуночкова) пункція проводиться в місці стику скроневої, лобної та тім'яної кісток, (з шлуночків головного мозку).

Спинномозкову рідину доставляють до лабораторії в стерильних пробірках з направленням, в якому зазначають паспортні дані пацієнта, вік, відділення, діагноз, вид пункції, мету дослідження, дату взяття рідини, підпис лікаря.

Кількість спинномозкової рідини, яку можна відібрати без шкоди для здоров'я пацієнта, становить 8-10 мл. Отриману під час пункції спинномозкову рідину негайно направляють в лабораторію і досліджують якомога швидше, тому що клітинні елементи швидко руйнуються (цитоліз).

У разі підозри на туберкульозний менінгіт рідину слід доставляти в лабораторію в двох пробірках; одну з них (не струшуючи!) залишають на 18-24 год. в строго вертикальному положенні в холодильнику і спостерігають за утворенням фібринозної плівки, яка під час зсідання захоплює мікобактерії туберкульозу та клітинні елементи.

Під час бактеріоскопічного дослідження на менінгококи спинномозкову рідину набирають в стерильні пробірки, запобігаючи при цьому її охолодженню, оскільки за низької температури менінгококи гинуть.

Клінічний аналіз спинномозкової рідини включає:

• визначення фізичних властивостей;

• хімічне дослідження;

• мікроскопічне дослідження;

• бактеріоскопічне дослідження.

3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки

Кількість спинномозкової рідини в дорослої людини завжди стала і коливається в межах 100-150 мл. За добу утворюється до 600 мл ліквору.

Для дослідження необхідно 8-10 мл рідини.

Колір. У нормі спинномозкова рідинабезбарвна. Колір визначають у порівнянні з дистильованою водою в пробірках однакового діаметру. При патологічних станах організму спинномозкова рідина стає забарвленою.

Зеленувато-жовтий колір зумовлений наявністю в рідинівеликої кількості лейкоцитів, як правило, така рідинакаламутна; після центрифугування утворюється осад гною. Зеленувато - жовтий колір спинномозкової рідини є симптомомгнійного менінгіту, абсцесу головного або спинного мозку.

Еритрохромія– домішки крові в спинномозковій рідині, при цьому колір змінюється відсірувато-рожевого (домішки невеликої кількості крові) до червоного, бурого (домішки значної кількості крові) відтінків.

Щоб відрізнити "шляхову" кров, яка потрапляє під час пункції, від істинної кровотечі необхідно ліквор відцентрифугувати. Якщо рідина після центрифугування стає безбарвною, це свідчить або про невдалу пункцію, або про свіжий крововилив в субарахноїдальний простір. Якщо рідина після центрифугування стає червоною або жовтою – це свідчить про давній крововилив (колір зумовлений наявністю кров'яного пігменту гемоглобіну).

Еритрохромія є одним з лікворологічних симптомів, який свідчить про крововилив в субарахноїдальний простір. Це симптом цілої низки уражень ЦНС (розрив аневризми судин головного мозку, геморагічні інфаркти, геморагічні інсульти, черепно-мозкова травма, крововилив у тканину пухлини ЦНС).

Ксантохромія — забарвлення спинномозкової рідини в різні відтінки жовтого кольору, від світло-жовтого до бурштинового. Розрізняють три види ксантохромії: фізіологічну, застійну та геморагічну.

Фізіологічна ксантохромія трапляється в новонароджених, частіше в недоношених, що пов'язано з підвищеною проникністю гематоенцефалічного бар'єру для білірубіну.

Застійна ксантохромія виникає внаслідок уповільнення руху крові в судинах головного мозку. Трапляється в разі пухлин ЦНС, що зумовлюють порушення гемоциркуляції та циркуляції спинномозкової рідини.

Геморагічна ксантохромія виникає внаслідок потрапляння в спинномозкову рідину еритроцитів крові, гемоглобін яких перетворюється на білірубін, який забарвлює рідину в жовтий колір. Геморагічна ксантохромія свідчить про давню субарахноїдальну кровотечу.

Прозорість. У нормі спинномозкова рідина прозора. У разі патологічних станів вона стає каламутною від легкої опалесценції до різко вираженої каламуті. Причиною каламутності рідини можуть бути клітинні елементи (еритроцити та лейкоцити), фібриноген і мікроорганізми.

Осад. В нормі відсутній. Після центрифугування каламутної спинномозкової рідини клітинні елементи випадають в осад. Еритроцити дають осад червоного кольору, лейкоцити – зеленкувато-жовтого. Мікроорганізми осаду не дають.

Реакція. У нормі реакція спинномозкової рідини слабо-лужна, визначають її за допомогою індикаторного папірця.

Відносна густина спинномозкової рідини в нормі становить 1,006-1,007. Її визначають ареометром малого розміру. Збільшення відносної густини спостерігається в разі струсів мозку, запалень оболонок мозку.

Фібринозна плівка. Після відстоювання спинномозкової рідини, що містить значну кількість фібриногену, на її поверхні утворюється ніжна павутиноподібна фібринозна плівка, яка опускається у вигляді конуса від поверхні рідини до дна пробірки. Фібринозна плівка утворюється в разі туберкульозного менінгіту. Вона є важливим матеріалом для бактеріоскопічного дослідження на наявність мікобактерій туберкульозу.