4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів

Осад сечі досліджують орієнтовним і кількісним методами.

Орієнтовний метод полягає в приблизній (орієнтовній) оцінці складу сечового осаду. Для цього виготовлений нативний препарат із сечового осаду мікроскопують спочатку за малого збільшення (7×8), а потім – за великого (7×40). За малого збільшення проводять загальний огляд нативного препарату, підраховують кількість циліндрів, складають загальне уявлення про кількість солей, клітинних елементів тощо. За великого збільшення деталізують окремі елементи осаду, підраховують приблизну кількість лейкоцитів, еритроцитів, епітелію в полі зору. Для цього переглядають не менше 10 – 20 полів зору і виражають кількість елементів в полі зору або в препараті.

Орієнтовне дослідження осаду сечі не завжди дає змогу виявити початкові та латентні форми патології нирок, що пояснюється деякою технічною недосконалістю методу, неможливістю строго стандартизувати умови забору матеріалу (сечового осаду) та всю процедуру лабораторного дослідження. Тому більш надійними та інформативними є кількісні методи дослідження сечового осаду: методи Аддіса-Каковського, Амбурже та Нечипоренка, що мають такі переваги порівняно з орієнтовним методом:

• кількісні методи строго стандартизовані;

• підрахунок елементів осаду сечі (лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів) проводиться в лічильних камерах;

• за розробленими формулами проводиться підрахунок кількості лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів в певному об’ємі сечі або в сечі, що виділяється за певний проміжок часу.

Метод Аддіса-Каковського заснований на підрахунку елементів осаду в добовій кількості сечі.

Метод Амбурже заснований на визначенні кількості елементів осаду, що виділяються з сечеюза 1 хвилину.

Метод Нечипоренка заснований на визначенні кількості елементів осаду в 1л сечі.

Кожен з наведених кількісних методів має свої переваги й недоліки. Наприклад, недоліком методу Аддіса-Каковського є потреба тривалого збирання сечі і тривалого її зберігання, що приводить до руйнування формених елементів. У практиці вітчизняних лікувальних закладів найбільшого поширення набув метод Нечипоренка. Перевагами методу Нечипоренка перед іншими кількісними методами підрахунку елементів сечі є:

• для дослідження збирається одноразова порція сечі в середині сечовипускання, що запобігає потраплянню в неї елементів осаду з нижніх відділів сечових шляхів.

• зникає потреба збирання сечі впродовж тривалого часу, що полегшує процедуру збирання сечі як для пацієнта, так і для медичного персоналу.

• немає потреби в тривалому зберіганні сечі.

5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів

Головними морфологічними елементами сечі при різних запальних процесах є лейкоцити, еритроцити і циліндри, а також епітелій і слиз. Наявність цих елементів, в тій чи іншій мірі, залежить від характеру патологічного процесу.

Хронічна ниркова недостатність. Характерна поліурія, ізостенурія, реакція сечі кисла, спостерігається протеїнурія (1 – 2 г/л). При мікроскопії осаду сечі виявляється збільшена кількість лейкоцитів (8 – 10 в полі зору) і поява змінених еритроцитів (3 – 4 в полі зору), поодинокі циліндри, незначна кількість ниркового епітелію.

Гострий гломерулонефрит. Характерною є олігурія, відносна густина сечі – 1,022 – 1,032. Постійною ознакою захворювання є гематурія різного ступеня вираження. Вміст білка в сечі від 1,5 – 2 до 20 – 30 г/л. При мікроскопічному дослідженні кількість лейкоцитів може бути нормальною або підвищеною до 20 – 30 в полі зору. Еритроцити переважно вилужені,можуть зустрічатися й незмінені, особливо в разі вираженої гематурії. Трапляються циліндри (гіалінові, зернисті), іноді виявляються гемосидерин і кристали сечової кислоти.

Гострий пієлонефрит. Характерна поліурія, гіпостенурія, реакція сечі кисла, протеїнурія в межах 1 – 2 г/л. Під час мікроскопічного дослідження осаду сечі виявляють піурію та бактеріоурію – типові ознаки пієлонефриту. Лейкоцити вкривають все поле зору, частіше скупченнями. Майже завжди спостерігається мікрогематурія за рахунок вилужених еритроцитів, циліндрурія.

Нефротичний синдром. Провідна ознака - масивна протеїнурія (20 -50 г/л). Характерна олігурія з високою відносною густиною сечі – 1,030 – 1,050, ліпідурія. Під час мікроскопічного дослідження осаду сечі виявляють незначну кількість незмінених еритроцитів і лейкоцитів, епітелій нирок. В осаді багато різноманітних циліндрів. Можна виявити кристали холестерину та голки жирних кислот.

Цистит. Характерні дизуричні розлади: часте і болісне сечовипускання. При гематурії колір червоний, сеча каламутна, відносна густина в нормі. Протеїнурія, як правило, не перевищує 1,0 г/л. Під час мікроскопічного дослідження осаду сечі виявляють значну кількість лейкоцитів і еритроцитів, епітелію сечового міхура і бактерій.

Контрольні питання:

1. Які вимоги до збирання сечі для мікроскопічного дослідження?

2. Які вимоги до отримання сечового осаду?

3. Який препарат називається нативним? Які вимоги до виготовлення нативного препарату з сечового осаду?

4. Які правила мікроскопії нативного препарату при орієнтовному дослідженні сечового осаду?

5. Що таке орієнтовне дослідження сечового осаду? Як здійснити орієнтовне дослідження?

6. Що виявляють в нативному препараті в нормі під час орієнтовного дослідження?

7. Що розуміють під терміном неорганізований осад сечі? На які групи поділяють неорганізований осад сечі?

8. Назвіть елементи неорганізованого осаду.

9. Яке діагностичне значення виявлення в сечі елементів неорганізованого осаду?

10. Яка морфологія рідкісних різновидів неорганізованого осаду сечі?

11. Які елементи належать до організованого осаду сечі?

12. Яке діагностичне значення виявлення в сечі епітеліальних клітин?

13. Що таке лейкоцитурія та піурія? Яке діагностичне значення лейкоцитурії та піурії?

14. Що таке гематурія? Види гематурій? Яке діагностичне значення гематурії?

15. Що таке циліндрурія? Яке діагностичне значення циліндрурії?

16. Якими кількісними методами можна досліджувати осади сечі?

17. Які переваги та діагностичне значення кількісних методів дослідження сечового осаду?

18. Який з кількісних методів дослідження сечового осаду набув найбільшого поширення в КДЛ і чому?