21.2 Кардинали, їхня колегія та чини.

Сьогодні кардинали є членами колегії кардиналів (Cardinalium Collegium, в минулому: Sacrum Collegium), яка наділена правом обирати папу. Відповідно до свого завдання, вони, як колегіально, так і кожен з них окремо, є радниками та помічниками папи у справах управління Церквою (к. 349).

Колегія кардиналів ділиться на три чини:

1) До єпископального чину належать ті кардинали, титулом яких папа обрав Церкви в околицях Риму (як правило, це – куріальні кардинали), а також східні католицькі патріархи, номіновані кардиналами, які проте зберігають за собою титул свого власного престолу.

2) Члени пресвітерського чину отримують римський церковний титул (titulus).

3) Членів дияконського чину.

Починаючи з розпорядження папи Іоанна ХХІІІ (MP, Cum gravissima, 15.04.1962: AAS 54, 1962, 256), всі кардинали зобов’язані висвячуватися в єпископи, якщо на момент їхнього призначення вони ще не є єпископами (к. 351, § 1).

Папа вільно призначає кардиналів.

Достоїнство кардинала кожен отримує за декретом Римського Архиєрея, проголошеним перед колегією кардиналів. З моменту проголошення новий кардинал дістає кардинальські обов’язки та права (к. 351, § 2).

Надаючи допомогу папі, кардинали діють колегіально, коли для обговорення питань більшої ваги їх скликають разом (к. 349).

Кардинали покликані допомагати папі і тоді, коли вони діють поодинці.

Кардинали зобов’язані старанно співпрацювати з папою.

Кардиналам належать і деякі особливі почесні права та привілеї.

Папа керує Римо-католицькою церквою з допомогою центрального державного апарату, який називається Римська курія. Згідно з нинішнім церковним правом, Римська курія, це — сукупність тих постійно діючих органів, за допомогою яких папа виконує своє завдання головного пастиря. Це органи, які виконують свої обов’язки для добра Вселенської Церкви, від імені папи та з його авторитетом.

Завдання курії має пасторальний, церковний та службовий характер.

2. Правила її функціонування.

Статутом, яким встановлено структуру та правила функціонування курії, нині є вже апостольське послання “Раstог Вопиs”. До цього ще додається Загальне Положення про Римську Курію.

Її органи.

“Раstог Вопиз” (агt. 1-2) ділить органи курії на дві головні категорії: 1) на центральні органи (Dісаstегіа), до яких належать Державний Секретаріат, конгрегації, суди, ради та канцелярії; 2) а також інші заклади (Іпstituta).

Конгрегації – типово урядові органи. Вони наділені виконавчою владою. Суди (трибунали) (крім зовсім специфічного Апостольського Пенітенціарія) здійснюють судову владу та судову діяльність. Ради – це такі органи, завдання яких полягає в сприянні будь-якому окремому виду діяльності. Канцелярії в основному виконують обов’язки в сфері господарських справ. А інші куріальні органи, що не вважаються органами центральної влади, організовують та підготовляють репрезентаційні та літургійні програми Римського Архиєрея.

Крім того, у “Раstor Вопиs” ще згадуються збори кардиналів (аrt. 22) та груп кардиналів, котрі займаються організаційними та господарськими справами Святого Престолу (агt. 24-25). Крім іншого, “Раstor Вопиs” говорить про центральні органи, дотримуючись єдиного порядку; після представлення їхньої організаційної структури він розглядає їхнє функціонування (збори, що ними проводяться, процедури, яких слід дотримуватися при веденні окремих справ).

Перелік інститутів римської курії та імена осіб, що обіймають в них той чи інший пост, приводить виданий офіційно, на зразок титульного списку посадових осіб, папський щорічник, “Аппиаrіо Ропtіfісіо”.

Державний секретаріат.

Державний Секретаріат (Seсгеtагіа Status), не дивлячись на свою назву, є в основному не державною структурою, а центральним органом Римської Курії, який постійно і безпосередньо знаходиться в розпорядженні папи в процесі здійснення ним своєї особистої пасторальної діяльності (порівняйте з Соnts. Ар., Раstor Вопиs, аrt. 39). Його можна назвати загальним секретаріатом папи.

Конгрегації.

Текст “Раstor Вопиs” теж говорить про те, що структура конгрегацій формується згідно з єдиною системою: вони складаються з кардиналів та єпископів, їхнім керівником є кардинал префект, якого призначається терміном на п’ять років (порівняйте з аrt. 4-5), вони мають постійний склад службовців. Префектові в його роботі допомагає секретар в ранзі архиєпископа. Крім того, до конгрегацій призначаються і радники (соnsultor), які не входять до складу службовців.

Завдання конгрегацій має багато аспектів. Головним чином конгрегації займаються формулюванням відповідей на принципові питання, застосуванням норм церковного права, захистом церковної дисципліни, винесенням адміністративних рішень, а також милостей та звільнень з цих питань, якщо має місце спір або звернення у формі подання. Їхня значна нормотворча діяльність полягає у випуску виконавчих постанов та вказівок. Постанови, що вважаються самостійними «нормами права, можуть ними прийматись лише за умов наявності «попередньої згоди папи (порівняйте з к. 30).

Нині до конгрегацій, згідно з порядком, за яким вони фігурують у переліку наведеному в тексті “Раstor Вопиs”, належать:

1. Конгрегація Віровчення (Соngregatio de Doctrina Fidei). До неї входять: Папська Біблійна Комісія (Соmnissio Тheologia Internationalis) (Роntifica Соmmisio ВіbІіса) і Міжнародна Богословська Комісія.

2. Конгрегація у справах Східних Церков (Congregatio рго Ecclesiis Огіеntalibus). Цей орган був створений папою Пієм IX, 06.01. 1862 р., в рамках Конгрегації у справі поширення віри. Свою самостійність вона отримала 01.05.1917 р.

3. Конгрегація у справах Богослужінь та Святих Таїнств (Соngregatio de Cultu Divino et Dasciplina Sacramentorum). Як видно з її назви, вона з’явилась внаслідок об’єднання двох урядів.

4. Конгрегація у справі канонізації Святих (Соngregatio de Саusis Sanctorum).

5. Конгрегація у справах Єпископів (Соngregatio рго Еріsсоріs).

6. Конгрегація у справах Євангелізації Народів (Соngregatio рго Gentium Evangelizatione).

7. Конгрегація у справах Духовенства (Соngregatio рго Сlericis).

8. Конгрегація у справах Інститутів посвяченого життя та Товариств апостольського життя (Соngregatio рго Іпstitutis Vitae Соngregate еt SocietatiusVitae Ароstolіcae).

9. Конгрегація у справах Семінарій та Навчальних Закладів (Соngregatio de Seminariіs atque Studiorum Institutis).