- •Лекція 1
- •1.1 Історія західних віровизнань як дисципліна.
- •1.2 Зміст курсу і мета вивчення історії західних віровизнань та коротка характеристика західного християнства.
- •1.3 Ставлення Православної Церкви до інославних конфесій.
- •1.4 Три чини прийняття інославних.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 2
- •2.1 Основні догматичні й обрядові відмінності римо-католицького віровчення
- •2.2 І Ватіканський собор. Догмат Римо-католицької Церкви про примат влади Римського Єпископа.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 3
- •3.1 Вчення Святого Письма, історичні аргументи про примат влади римського Єпископа і їх спростування Православною Церквою
- •3.2 Ставлення апостола Петра до інших апостолів.
- •4.1 Роль Римського Єпископа і римської кафедри у давній Церкві в і–ііі ст.Єп. Віктор та Єп. Стефан – основні провідники. Ідеї примату Римського Єпископа.
- •4.2 Причини, які сприяли в цей час виникненню вчення про зверхність римського Єпископа над Церквою.
- •5.1 Римська кафедра в іv–V ст. Пояснення Римо-католицькими богословами змісту 6-го правила і Вселенського собору та 3, 4, 5 правил Сардикійського Собору в контексті вчення про примат папи.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 6
- •6.1 Світська влада папи. Лжеісідорові декреталії – зміст, причина та історія
- •6.2 Відмінність у розумінні вчення про Церкву православ’ям та католицизмом.
- •7.1 Помісні Церкви Західної імперії до х ст. Зазіхання римських єпископів на примат влади в епоху Вселенських соборІв. Ііі і іv ВселенськІ собори. Формули папи Гормізди.
- •8.1 Розділення Римської імперії на Західну і Східну держави.Політичне становище Західної держави в ііі–vііі ст. Зазіхання пап на світську владу.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 9
- •9.1 Розкол між східними і західними церквами. Патріарх Фотій. Папи Миколай і і Андріан іі. Великий Софійський Собор. Осудження “filioque”. Папа Іоанн vііі та інші папи.
- •9.2 Константинопольський Свято-Софійський собор 879 року.
- •9.3 Після Свято-Софійського собору.
- •Запитання до теми:
- •Завдання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 11
- •11.2 Римо-католицька Церква як абсолютна монархія.
- •Запитання до теми:
- •Завдання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 12
- •12.1 Римо-католицьке вчення про походження Святого Духа від отця і Сина (“філіокве”).
- •12.2 Догматична сутність учення про “філіокве”.
- •12.3 Римо-католицьке вчення про чистилище.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 14
- •14.1 Папство в хііі ст. Папа Інокентій ііі. Чернечі ордени: Домініканський, Францисканський. Іv-й Латеранський собор – формування латинського вчення про Євхаристію. Інквізиція.
- •Завдання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 16
- •16.1 Гуситський рух. Константський собор – його рішення та історичне значення для римо-католицькоЇ Церкви.Папа Мартін V.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 17
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 18
- •18.1 Папство в епоху гуманізму.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 19
- •19.1 Ігнатій Лойола і його роль у формуванні “Ордена Ісуса”. Тридентський собор. Папа Павло іv та Індекс заборонених книг.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 20
- •20.1 Папи і Папство. Папа Пій іх. Маріологічні догмати римо-католицької церкви.
- •Запитання до теми:
- •Список літератури до теми:
- •Лекція 21
- •21.1 Сучасне становище і структура римо-католицької церкви.
- •21.2 Кардинали, їхня колегія та чини.
- •21.3 Папські Ради.
Запитання до теми:
Як відбулося розділення між Західною та Східною Римською імперією? Яку роль в цьому розділенні відіграли політичні чинники? Чи могли впливати у цей час на поділ імперії релігійні відмінності. Якщо так, то якою мірою?
Список літератури до теми:
Д.П. Огицкий. Православне и западное християнство.
Митр. Филарет (Дроздов). Разговор между испытующим и уверенным в православии Восточной Кафолической Церкви.
Н.А. Арсеньев.Православная Церков и западное християнство.
Ф.И. Успенский. История Византии.
Лекція 9
9.1 Розкол між східними і західними церквами. Патріарх Фотій. Папи Миколай і і Андріан іі. Великий Софійський Собор. Осудження “filioque”. Папа Іоанн vііі та інші папи.
Папа Миколай (858–867) в дусі Лжеісідорових декреталій виступив проти визначень Константинопольських соборів 858 і 861 року у справі патріарха Фотія.
Перш ніж торкнутися деяких вузлових питань, пов’язаних із справою Фотія, необхідно відмітити, що найважливіші документи, які відносяться до цієї справи (акти соборів 858, 861, 867 років) були знищені його ворогами у період їхнього тимчасового торжества після 867 року й історикам довго доводилося черпати матеріали про Фотія переважно у творах його лютого противника, Микити Пафлагонця, письменника дуже несумлінного.
У якому становищі був Ігнатій в момент вступу Фотія на престол? Ігнатій був заарештований у листопаді 858 року й інтернований на о. Тервінфе у зв’язку з антиурядовою змовою і повстанням Гебеона, котрий видавав себе за сина Феодори. Єзуїтський часопис “Оriens” (1938 р. №1-11) характеризує ставлення Ігнатія до цієї справи так: “Через власну простодушність св. Ігнатій дозволив використати себе як знаряддя політичної інтриги, від якої сам стояв дуже далеко”.
В момент обрання Фотія Ігнатій не зазнавав церковного осудження, навпаки, Фотій дав обіцянку шанувати його як отця. Чи були канонічні умови для нових виборів?
Мабуть – так. На соборі 868 року навіть Митрофан Смирнський і кілька інших найупертіших ігнатіанів приєдналися до загального рішення про обрання Фотія. Згодом Митрофан пояснював свою участь у цій справі саме тим, що існувала принципова згода Ігнатія на обрання нового патріарха: “Він був обраний в нашій Христовій церкві патріархом” (лист Митрофана). (Цит. за працею Ф. Дворника Les Legendes de Constantin et Methode, Прага, 1933, стор. 140). Подібним чином висвітлюється це питання і в “Житті св. Євфимія”, документі, належним чином оціненому візантологами. В ньому говориться: “Він (Ігнатій) упродовж десяти років керував Церквою. З огляду на те, що ті, в чиїх руках знаходилось урядування державою, постійно різко виступали проти і піддавали його відкритим і систематичним переслідуванням, він, зрештою, вирішив відмовитися від протидії цим невиліковно хворим, у котрих на думці було тільки зло; він полишив таким чином престол і церковне правління рішенням, в якому до його власного бажання додавався тиск ззовні. Передавши церкві акт зречення, він усамітнився в монастирі, воліючи віддаватися роздумам про Бога і єднанню з Ним у цілковитому спокої, аби не сподіювати зла ані собі, ані своїй пастві, зважаючи на вороже ставлення уряду. Коли розійшлася звістка, що архипастир був усунутий зі своєї церковної кафедри всупереч власної волі, багато хто відмовлявся з цієї причини від спілкування з новим патріархом... Таким був блаженний Фотій... відданий Христові з дитинства... Його життя гідне подиву, а смерть угодна Богові й ознаменована чудесами...” Навіть папа Миколай в одному з листів запитував про причини полишення Ігнатієм патріаршого посту. Законність обрання Фотія визнали і папські легати – єпископи Захарія і Родоальд на (“Повторному”) соборі 861 року.
Фотій був обраний собором єпископів, а “не поставлений Вардою”, як говориться у деяких підручниках. Щоправда, уряд дуже хотів, аби Фотій прийняв обрання і справляв у цьому напрямку тиск на Фотія. Державною владою, без собору, якраз був поставлений не Фотій, а Ігнатій, чого він сам не заперечував під час суду на соборі 861 року, посилаючись на прецедент з Тарасієм. Папа Миколай І опротестував рішення Повторного собору.
У листі Фотієві (862 р.) папа Миколай стверджував, що “вся сукупність віруючих отримує напучення і цілісність віри від цієї святої церкви (Римської), котра є глава всіх церков”. Скасувавши римським судом визначення константинопольських соборів і виголосивши анафему Фотієві, Миколай писав імператорові Михайлові (865 р.), що рішення апостольського престолу “ніким не може переглядатися і нікому не дозволено судити про це рішення” (P. L. 69 col. 954).
Відомі і відповідні заходи, прийняті Фотієм у 867 р. Папа Адріан ІІ (867 – 872) йшов стопами свого попередника. Позиція Адріана з церковного питання передається формулою, прийнятою на Римському соборі 869 р. Папа є суддя єпископів і ніким не може осуджуватись”.
Яскравою ілюстрацією цієї позиції може правити собор, що відбувся при ньому, під керівництвом його легатів, у 869 р. в Константинополі за нового імператора Василя Македонця , – цей собор римо-католики зачисляють до вселенських. Відзначимо найхарактерніші риси цього собору. Для участі в засіданнях собору особи, котрі посідали єпископські місця за Фотія, на вимогу легатів, мусили попередньо підписати “особливу формулу задоволення” , libellus satisfactionis, якою осуджувалися Константинопольський собори 858, 861 і 867 року і визнавалося римське учення про переваги Римської церкви.
Легати категорично виступали проти суду над Фотієм (!) і, не зважаючи на протести східної сторони, так і не допустили розбору цієї справи, діючи за принципом: Roma locuta, causa finita. Звертає увагу атмосфера недовір’я, що панувала в Константинополі до такого собору і невелика кількість його учасників на перших 8 засіданнях: число їх не перевищувало 40, коли після восьмимісячної перерви, яка пройшла між 8 і 9 засіданням, робота собору відновилась, учасників побільшало, але все ж їх максимальне число було у тричі менше, аніж на соборах 861 і 879 року.
Про ставлення східної сторони до собору красномовно свідчить скандальна історія викрадення у легатів після 8-го засідання одержаних ними з такими труднощами “формул задоволення”. Тільки після рішучих протестів імператор повернув їх з неприхованим роздратуванням.
На цьому соборі Фотій був “осуджений” без суду на 8-му засіданні.