Кадастрова оцінка родовищ користних копалин. Принципи побудови кадастрової системи.
Мінерально- сировинний комплекс України являє собой сукупність більшої кількості геологорозвідувальних організацій, гірничнобудівних та збагачувальних підприємств та характеризується великим споживанням капітальних вкладень та трудових ресурсів. Ефективне його функціонування має базуватися на раціональній експлуатації родовищ, науково обгрунтованому виборі черговості освоєння нових, раціональному використанні запасів користних копалин, бережливому раціональному витрачанні інвестицій, кредитів та інших капіталловкладень у освоєння і промислову розробку родовищ.
Проте велика кількість родовищ, відмінність умов розміщення джерел сировини та їх споживачів, техничний та економічний прогрес, різна якість сировини, зміна зміна цінового еквіваленту, тарифів, кондицій, дефіцит деяких видів користних копалин. Усе це значно затрудняє планування, керованність, управління даним комплексом. І тому для корінного покращення поточного та перспективного планування. Розробки схем розвитку галузей, а також з метою удосконалення управління раціональним природокористуванням, основами чинного законодавства про надра передбачено створення економічних кадастрів родовищ користних копалин.
Єдина за своїм цільовим призначеннямта загальним принципам побудови система кадастрів включає:
а) перспективи розвитку мінерально-сировинної бази, а точніше: поточні та перспективні потреби народного господарства та ступень можливого задоволення за рахунок ефективної експлуатації діючих та ще не діючих розвіданих родовищ користних копалин;
б) економічні кадастри вторичних сировинно-мінеральних ресурсів, які характеризують ступінь вилучення попутних користних копалин;
в) кадастри гірничодобувних підприємств, які детально описують гірничі (отроботки), гірничотехничні, гідрогеологічні, фізико-механічні, властивості гірничих порід, екологічні умови, природоохоронні засоби;
г) економічні кадастри, які враховують соціальні фактори розвитку гірничодобувних підприємств.
Кадастрові оцінки поділяються на наступні види:
а) для родовищ, які детально розвідані на стадію нового будівництва гірничних підприємств (для обгрунтування постійних кондицій);
б) для діючих шахт та кар’єрів з оцінкою за окремими ділянками (блоками).
Економічна оцінка проводиться за вишевказаними методами. З урахуванням того, що вартісні параметри змінюються у часі, їх необхідно періодично перераховувати, десь орієнтовно через кожні 5 років.
Тема 8. Техніко-економічне обгрунтування кондицій на балансові запаси корисних копалин. Оцінка еколого-економічних наслідків витрат корисних копалин при добуванні.
Принципи обгрунтування кондицій. Економічні критерії визначення кондиційності. Коефіцієнт кондиційності.
Система економічних оцінок запасів користних копалин є необхідною, проте це недостатній інструмент раціонального використання даних запасів. Поряд з грошовими показниками народногосподарської значимості запасів потрібна паралельна система геологічних характеристик, гранично допустимі значення яких визначали б ті межі, поза межами яких дані запаси є неефективними. Така сукупність економічно обгрунтованих вимог до якості такількості користних копалин, гірнично-геологічним та іншим умовам розробки називаються кондиціями на мінерально-сировинні ресурси.
На різних стадіях дослідження родовищ доцільно розглядати наступні види кондицій: тимчасові та постійні. Тимчасові кондиції розробляються після попередньої розвідки нових родовищ, які базуються на техніко-економічних докладах про доцільність детальної розвідки та тісно пов’язані з результатами економічної оцінки, слугують для оперативного підрахунку нових запасів.
Постійні кондиції розробляються після детальної розвідки та пов’язані з результатами економічної оцінки детального розвіданих запасів.
Проекти постійних кондицій розробляються проектними інститутами гірничодобувних галузей і затверджуються Державною комісією з запасів корисних копалин України. Запаси поділяються на балансові та позабалансові.
Балансові (кондиційні) – це еффективна частина геологічних запасів. Позабалансова частина - це та частина, яку нині використовувати недоцільно, проте у майбутньому може бути об’єктом промислового використання. Кондиції доцільно переглядати у середньому через 15 років.
При установленні кондицій виходять з наступних принципів:
визначаються народогосподарські позиції;
обгрунтовуються на базі економічної оцінки родовищ;
відказ від розробки користних копалин у надрах та їх втрати допустимі та доцільні, якщо при цьому досягається економічний ефект, який компенсує ці втрати та не порушує принципи охорони надр.
Конкретний перелік основних параметрів кондицій, які потрібно обгрунтувати, розкладений для окремих користних копалин та технологічних способів відпрацювання.
В основі економічних критеріїв кондиційності запасів лежить співвідношення величини вилученої ціності кінцевої продукції на 1 т запасів з однієї сторони, і розмір витрат на добування та переробку користних копалин у кінцевий продукт.
Коефіцієнт кондиційності визначається за формулою:
де
І – індивідуальні затрати на 1 т кінцевої
продукції, отримуваної з досліджуваних
запасів, грн.;
П – отримувана цінність, розрахована у замикаючих витратах за сумою користних компонентів кінцевої продукції, грн.
Одже, економічним крітерієм для визначення меж кондиційності запасів поля або його ділянки, є рівність коефіцієнта кондиційності одиниці. За його допомогою доцільно ранжувати запаси конкретних полів та ступенем їх кондиційності.
Під кінцевою продукцією розуміється продукція тієї стадії (переділу) мінеральної сировини, коли на її якості перестають відображаться відмінності у природній якості видобуваємої сировини.
Вилучена цінність розраховується у замикаючих витратах за суою всіх отримуваних користних компанентів.
Витрати, враховані у розрахунках кондицій, визначаються за сумою залежних технологічних процесів (розвідка, добування, збагачення, транспортування до споживача). Розрахунок регламентується відповідними методіками так, щоб в ньому була максимально відображена у простому вигляді залежність отримуваної цінності та понесених витрат від якості корисних копалин та гірничо-геологічних осбливостей їх залягання.
Кондиції установлюють звичайно варіантним методом, який дозволяє краще відобразити вплив окремих факторів на вибір відповідних технологічних рішень. Важливим правилом є прийняття для кожного конкретного співвідношення умов найбільш раціональних технологічних рішень і параметрів, які для різних умов є неоднаковими.