- •Тема 1. Предмет, метод та завдання курсу економіка природокористування.
- •Поняття природокористування, його соціально – економічна суть і складові частини.
- •1.2. Предмет і завдання науки економіка природокористування. Методи досліджень.
- •1.3. Принципи екологічної оцінки. Еколого – економічна ефективність природоохоронних заходів.
- •1.4. Наукові основи раціонального природокористування. Видовий склад природних ресурсів.
- •Тема 2. Природно-ресурсний потенціал та ресурсне забезпечення виробництва.
- •2.1. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія: сутність та зміст.
- •2.2. Основні напрями, резерви і шляхи докорінного підвищення ефективності використання природно- ресурсного потенціалу.
- •Тема 3. Раціональне використання та охорона земельних ресурсів.
- •3.1. Земельний фонд України. Екологічні проблеми сільського господарства.
- •Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у грунті
- •Питомий збиток від викиду 1т відходів у грунт.
- •3.2. Земельна рента
- •3.3. Оцінка земельних ресурсів та плата за землю.
- •Грошова оцінка орних земель України у суспільному секторі виробництва у цінах 1996р.
- •Тема 4. Раціональне використання та охорона водних ресурсів.
- •Поняття раціонального водокористування та основні його напрямки.
- •4.2. Визначення обсягу використання води.
- •Приклад
- •За обсягом оплати послуг за водопостачання. Приклад.
- •За обсягом виробленої електроенергії
- •4.3. Вартість і плата за водовикористання.
- •4.4. Джерела забруднення вод в Україні.
- •4.5. Визначення економічного збитку при виборі заходів.
- •Чистий економічний ефект комплексу заходів(річний):
- •Тема 5. Лісові ресурси, їх використання та охорона.
- •5.1. Лісові ресурси та показники їх використання.
- •5.2. Економічна оцінка лісу і рослинності.
- •5.3. Визначення економічного збитку від забруднення лісу, рослинності і тваринного світу.
- •5.4. Заходи щодо поліпшення використання, відновлення і охорони лісових ресурсів та рослинного світу.
- •Тема 6. Еколого- економічні проблеми охорони атмосферного повітря.
- •6.1. Показники забруднення атмосферного повітря та його наслідки.
- •6.2. Оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря.
- •6.3. Заходи щодо охорони і очищення атмосферного повітря та обчислення їх ефективності.
- •Тема 7. Економіко-екологічна оцінка корисних копалин.
- •7.1. Мета та принципи економічної оцінки. Диференційна гірнича рента.
- •Кадастрова оцінка родовищ користних копалин. Принципи побудови кадастрової системи.
- •Тема 8. Техніко-економічне обгрунтування кондицій на балансові запаси корисних копалин. Оцінка еколого-економічних наслідків витрат корисних копалин при добуванні.
- •Принципи обгрунтування кондицій. Економічні критерії визначення кондиційності. Коефіцієнт кондиційності.
- •8.2. Еколого-економічна оцінка рівня та груп втрат. Визначення коефіцієнтів вилучення кількості корисних копалин та зміни якості. Відтворення економічних витрат.
- •8.3. Методи нормування показників вилучення корисних копалин.Нормування показників вилучених корисних копалин.
- •8.4. Напрями та шляхи стабілізації екологічної ситуації
- •2. Рекультивація земель, порушених гірничодобувними роботами.
- •Рекомендована література
Тема 1. Предмет, метод та завдання курсу економіка природокористування.
Поняття природокористування, його соціально – економічна суть і складові частини.
Людина користується природним середовищем, одночасно проживаючи в ньому:
Потреба у воді, повітрі, їжі, предметах, які необхідні для забезпечення життєдіяльності;
Потреба у предметах для ведення промислового виробництва;
Потреба скиду відходів, як побутових так і промислових, у навколишнє природне середовище, де вони утилізуються природним шляхом.
Природокористування – це матеріалізований бік життя та діяльності суспільства.
Доцільно виділити наступні види природокористування:
Сільськогосподарське виробництво;
Лісове господарство;
Промислове виробництво;
Енергетика;
Урбанізація.
Природокористування техногенного спрямування (тобто нинішнє) характеризується значними відборами ресурсів та викидами відходів у атмосферне повітря, воду, грунти, надра. Важливим чинником еколобезпечності будь – якого виробництва є рівень використання мало – та безвідходних технологій.
Темпи росту енерго – та матеріаломісткості виробництва значно випереджують темпи росту населення, що викликає занепокоєння у вчених та фахівців.
Для забезпечення зростаючих потреб матеріального виробництва виникає потреба у розширенні сировинно – матеріальної бази. Потрібно вводити у виробничий процес нові запаси корисних копалин бідних, на великих глибинах, в складних гірнично – геологічних умовах, в прибережному шельфі морів та океанів.
Раціональне природокористування – це система суспільних заходів, які направлені на планомірне збереження та розширене відтворення природно – ресурсного потенціалу, поліпшення виробничіх умов родючості грунтів, продуктивності водних ресурсів, лісу, атмосферного повітря, інших факторів виробництва.
В економіці довкілля виділяють наступні аспекти:
Екологічний;
Техніко – економічний;
Соціально – політичний.
Екологічний аспект полягає у забезпеченні сприятливих умов для життєдіяльності людини шляхом збереження і розширеного відтворення природно – ресурсного потенціалу.
Техніко – економічний аспект – це вибір раціональної технології виробничих процесів та технічних засобів, які забезпечують проведення ефективних природоохоронних заходів, економічної оцінки природних ресурсів, способів їх добування та переробки.
Соціально – політичний аспект – це розгляд екологічних проблем в результаті антагонізму у відносинах людина – природа внаслідок розвитку виробничої діяльності (експлуатація природи з негативними екологічними наслідками).
Марк К. твердив: ”Культура, якщо вона розвивається стихійно, а не направляється свідомо… заставляє після себе пустиню.”
Розглядаючи концепцію природокористування в історичному плані, доцільно виділити наступні принципи природокористування:
Екстенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок зростаючого навантаження на навколишнє природне середовище шляхом розширення матеріальних об’єктів та територій, залучених до існуючого природокористування;
Інтенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок глибшої інтенсивної розробки вихідних природних об’єктів з максимальним використанням ресурсних можливостей;
Рівноважне збалансоване природокористування, при якому суспільство контролює свій розвиток, маючи за ціль, щоб антропогенне навантаження на довкілля було максимально нижчим за можливості самовідновлення природних систем.