Тема 7. Економіко-екологічна оцінка корисних копалин.
7.1. Мета та принципи економічної оцінки. Диференційна гірнича рента.
Підприємства гірничодобувної промисловості мають кінцевий строк служби, який визначається співвідношенням величини запасів користних копалин у межах гірничого відводу та виробничою потужністю підприємства. Для підтримання рівня добування користних копалин потрібно будувати та вводити у експлуатацію нові підприємства, закриваючі старі у зв’язку з вичерпанням мінеральних ресурсів. Гірничо-геологічні умови залягання корисних копалин є досить різноманітними, що визначає неоднакові затрати по добуванню та загальну ресурсоємкість. При відкритому способі добування затрати у 4,3-4,5 рази нижче, як при підземному (шахтовому) способі добуванні. Глибина розробок та питома вага живої прощі є прямопропорційними величинами. У деяких випадках, на окремих шахтах, питома вага живої прощі у структурі сукупних витрат сягає 23,7%, амортизація – 8,5%, енергія та матеріали – відповідно 11,9% та 3,3%.
При відкритому способі добування на 1000 т видобутого вугілля припадає 0,07 – 1,3 спискових працівників.При поглибленні гірничодобувних робіт з 200 – 300 м до 700 – 1000 м трудомісткість на шахтах потужністю понад 1 млн. т у рік зросте з 1,3 до 1,5 людини на 1 т вугілля. Росту працемісткості сприяє зниження потужністі вугільних пластів.
Найбільше матеріалів допоміжного призначення приходиться на крипільні матеріали при підземній розробці. Вагомий вплив здійснюють природні фактори у залежності від глибини розробки та стійкості порід.
Провідними споживачами електроенергії є підйом, вентіляція та водовідлив. На електромісткість значно впливає глибина залягання вугільних ластів.
Економічна оцінка родовищ визначається географічним розташуванням родовищ корисних копалин та якістю надрових ресурсів.
По мірі виснаження кращих ресурсів починають освоювати гірні родовища. Для визначення геолгічних відкриттів потрібно провести економічну оцінку запасів конкретних родовищ користних копалин або окремих ділянок.
Раніше економічна оцінка визнавалася незакономірною, одже не будучі результатом живої праці людини, запаси користних копалин не мають цінової вартості. Культувалася концепція “безкоштовності надр”. Родовища оцінювалися за кількістю фактичної праці, яка внесена у розвідку та будівництво шахти. Така концепція не є повністю вірною, одже нерзвідані запаси корисних копалин при цьому не вважаються цінними, тобто не врахована їх цінність. Крім того, виходимо, що запаси на великій глибині є більш цінними, тому що затрати на розвідку та добування збільшуються з глибиною. Абсолютно не врахована якість мінерально-сировиних ресурсів.
Останніми роками розроблена концепція оцінки корисних копалинза народногосподарським ефектом. Ефект розуміється як перевищення результату над понесенними затратами.
Народогосподарська цінність запасів визначається за установленою оптовою ціною на корисні копалини. Економічна оцінка порівнюється до показника приносимого ними прибудку. Проте ціна не завжди є вірним крітерієм, тому що оптові ціни установлюються за середньогалузевим рівнем затрат, а собівартість підприємств з гіршими гірничо-геологічними умовами перевищує установлену ціну.
Цінність корисних копалин базується на замикаючих та граничних витратах. Це затрати на гірших, проте необхідних економіці держави родовищ та підприємств. Це затрати на добування та використання менш ефективних граничних підприємств, тобто гранично допустимі затрати на отримання мінеральної сировини.
Одже, економічну оцінку обсягів запасів корисних копалин виражають як різницю замикаючих та індивідуальних витрат: e = Зз – Зі ,що за сутністю та змістом є диференцальною гірничою рентою.
Грошову оцінку родовищ корисних копалинвизначають за наступною формулою:
Зet – цінність готової продукції, вирахована в замикаючих витратах t-го року, грн.;
Зit – сума прогназованих капітальних та експлуатаційних витрат в t-му році експлуатації без відрахувань на реновацію, грн.;
Т – розрахунковий період оцінки родовищ, років;
ed - норматив дисконтування (коефіцієнт розраховується за шкалою).
Природні фактори є засобами для існування людства, які вони беруть з природи: атмосферні повітря, родючий грунт, ліс, корисні копалини, вода та інші. Природні ресурси, зокрема корисні копалини, виступають як тіла, явища природи і одночасно як економічна категорія.
В економічному розуміні це природні тіла, які при нинішньому рівні розвитку продуктивних сил достатньо вивчені і можуть бути використані з метою задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб суспільства.
Всі природні ресурси поділяються на невичерпні та вичерпні. Корисні копалини відносяться до вичерпних, зокрема невідновлювальних.
Використання невідновлювальних призводить до виснаження.
Збереження невідновлювальних ресурсів полягає у економічному, раціональному, комплексному використанні, яке передбачає практично відсутність втрат корисних копалин.
Спосіб визначення вартості добутих корисних копалин, які знаходяться у надрах, за середньою ціною кожного виду сировини викликає сумнів, так як цю ціну встановлюють виходячі з собівартості добування.
Для оцінки родовища визначають можливу величину диференційної ренти 1, яка пов’язана з місторозташуванням та якістю сировини. Її розраховують виходячі з різності цін на добувну мінеральну сировину. Ціни мають бути попередньо перераховані на вартість одиниці сировини встановленої стандартної якості. Для цього потрібно прийняти загальний єдиний показник якості. Наприклад, ціна вугілля перераховується на тону в умовному еквіваленті, зокрема на 1 т вугілля 6000 ккал, призначеного для спалювання на теплових електростанціях. Ціна 1 т залізної руди має бути перерахована відносно руди з вмістом заліза 40% та інше.
7.2.Етапи економічної оцінки родовищ. Перспективна та поточна оцінка надр. Метод ранжування та метод оптимізаційних розрахунків перспективних планів розвитку та розміщення галузей гірничодобувної промисловості.
Стратегічною метою оцінки є визначення масштабів родовищ та та значимості кожного родовища у оптимальному плані розвитку та використання мінерально-сировинної бази галузі. Економічна оцінка родовищ є складовою частиною техніко-економічного обгрунтування черговості розробки нових родовищ користних копалин та потреби проведення геолого-розвідувальних робіт.
Перспективна оцінка родовищ користних копалин базується на матеріалах ранньої стадії розвідки родовищ та здійснюється в цілому по данному родовищу користних копалин. Вона відоброжає народногосподарську цінність попередньо розвіданих родовищ. При оцінці використовується метод аналогів та укрупнених вартісних параметрів. Враховують, при оцінці нових родовищ, затрати на формування соціальної інфраструктур, транспортних, енергічних комунікацій.
Перспективна економічна оцінка родовищ користних копалин призначена для:
визначення доцільності продовження геологічної розвидки від пошукової стадії, пошуково-розвідувальної до попередньої та детальної;
планування геологорозвідувальних робіт, первинної концентрації на родовищах та поляхз найбільшою народогосподарської ефективністю;
розробки тимчасових кондицій при підрахунку запасів.
Поточна оцінка запасів проводиться за даними детальної геологічної розвідки. Грошова оцінка розвіданих родовищ здійснюється за сумою запасів категорій A+B+C1+C2. На основі цієї оцінки запаси підрозділяються на балансові та позобалансові, визначаються економічно обгрунтовані постійні кондиції при підрахунку запасів. Відповідно вишевказаного приймаються рішення про доцільність, черговість та строки промислового освоєння родовищ користних копалин.
Показники поточної економічної оцінки використовуються при економічній оцінці наслідків витрат користних копалин при добуванні, переробці, споживанні, при встановленні нормативів економічного стимулювання повноти та якості користних копалин у процесі добування, переробки та інших задач.
Поточна оцінка проводиться на експлуатованих родовищах для прийняття рішень з підготовки окремих частин, систем виробітку, уточнення величини балансових запасів та кондицій по мірі отримання більш достовірної геологічної інформації.
Економічна оцінка родовищ проводиться варіантним методом. Визначаються можливі варіанти розробки та освоєння: розділ на шахтні або кар’єрні поля, їх розкриття та системи виробітку, технологія переробки. Визначаються та співставляються затрати за різними варіантами. Вибирається кращий, який характеризується найбільшою величиною деференційної ренти.
Показник замикаючих витрат характеризує величину гранично допустимих для досліджуваного періоду часу витрат з точки зору народного господарства на приріст виробництва даної продукції.Введення у експлуатаціюзапасів користних копалин з затратами, які перевищують рівень замикаючих, буде пов’язано з значними неоправданними витратами.
При експлуатації родовища виробничі прцеси змінюються у часі, змінюється також і якість добувних користних капалин. І як наслідок – зміна економічних показників та експлуаційних витрат з випуску продукції та величина капітальних вкладень. Для порівняльної оцінки планових варіантів прмислового освоєння родовищ показник інтегральних затрат визначається за наступною формулою:
Де к t– капітальні вкладення t-го періоду оцінки, млн. грн.,
e t - експлуатаційні витрати в t-му році, млн. грн.,
b t – коефіцієнт приведення різночасових затрат.
Економічний ефект за досліджуваний період визначається, як різниця між цінністю продукції та затратами на її виробництво, що за сутністю та змістом є оцінкою родовища e.
e = Ззtіj – Зінт.tіj ,де
Ззtіj - цінність кінцевої продукції, розрахована у замикаючих витратах за t-й період для j –го варіанта розробки і-го родовища, млн.грн.;
Зінт.tіj - інтегральні витрати за t років при jму варіанті і-го родовища, млн.грн.
Замикаючі затрати визначаються на основі оптимізаційних розрахунків перспективних планів розвитку і розміщення галузей. Замикаючі затрати досягаються у випадку вирішення задач на оптимум, який досягається при мінімумі затрат у виробників та максимумі ефекта у споживачів даних ресурсів.
Економіко-математична модель враховує стан мінерально-сировинної бази гірничодобувних галузей, потреба у мінеральній сировині та реальні обмеження галузі по капіталовкладенням, матеріальним та трудовим ресурсам.
У якості одного з методів визначення замикаючих може бути використаний метод ранжування родовищ за величиною індивідуальних витрат. У відповідності з цим методом всі підприємства розташовуються у ряд за мірою ефективності, яка має тенденцію до постійного зниження. Після цього відбираються підприємства, які забеспечують планову потребу у даній продукції. Витрати по підприємствах, які завершують даний ряд, приймаються у якості замикаючих.
Також використовуються спрощені оптимізаційні розрахунки. У випадку обмеженої кількості розвіданих родовищ задача визначення замикаючих витрат може бути вирішена шляхом розрахунків варіантів розвитку діючих підприємств за рахунок установлення економічно обгрунтованих кондицій для підрахунку запасів користних копалин. При цьому аналізуються варіанти змістів існуючих проектів кондицій, які дозволяють збільшити випуск товарної продукції.