3. Оперативно-календарне планування в серійному виробництві

Головною особливістю серійного виробництва є виготовлення більш обмеженої, порівняно з одиничним виробництвом, номенклатури виробів періодично повторюваними серіями. При цьому кількість деталей-операцій, що виконуються в цехах, значно перевищує кількість робочих місць, тому одночасне виготовлення всієї номенклатури деталей і вузлів неможливе. Виникає потреба виготовляти їх партіями, що чергуються.

У процесі оперативно-календарного планування в серійному виробництві виконують розрахунки, що визначають:

• розміри партій (серій) виготовлення виробів;

• нормативний розмір партій деталей та періодичність їх запуску-випуску;

• тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

• випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

• заділи.

Економічно доцільний розмір партії (оптимальний), що має мінімальну питому величину цих витрат, можна обчислити за допомогою такої формули:

,

де П_опт – оптимальний розмір партії, шт.;

N_р – кількість деталей з програми на рік;

З_п.-з – витрати на підготовчо-завершальні роботи на одну партію деталей, грн;

С_і – собівартість однієї деталі, грн.;

К_з – коефіцієнт збитків від зв’язаних коштів у незавершеному виробництві.

Періодичність запуску-випуску деталей в оброблення, або ритм серійного виробництва (R_з.-в), визначають за формулою

,

де П – прийнятий розмір партії, шт.;

N_с.д – середньодобова потреба в даній деталі.

Кількість запусків (К_зап) у плановому періоді обчислюють за такою формулою:

,

де Ф_пл – фонд часу в плановому періоді, год або днів.

Величину нормативу циклового заділу (Z_ц) обчислюють за формулою

Z_ц = Т_ц N_с.д,

де Т_ц — тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, год;

N_с.д — середньодобова кількість деталей, що споживаються під час складання виробу.