Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опора 5.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
190.98 Кб
Скачать

Методи оцінки рівня ритмічності виробництва

1. Подекадний метод оцінювання ритмічності полягає в тому, що розраховують, а потім зіставляють планові й фактичні відсотки за декадами.

Плановий відсоток ритмічності (Кр.пл) за декаду розраховують так:

де Д д – кількість робочих днів у декаді;

Дм – кількість робочих днів за місяць.

2. Метод оцінювання ритмічності за допомогою коефіцієнта рівномірності (Кр) виконання виробничої програми, який визначають за такою формулою:

де Вфі – фактичний випуск продукції за і-й день, але не більше планового, тис. грн.;

Впл. м – план випуску продукції на місяць, тис. грн.;

d – кількість робочих днів.

3. Для оцінювання ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовують коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (V). Коефіцієнт ритмічності обчислюють за такою формулою:

Кр = 1 – V;

,

де - середнє квадратичне відхилення;

- середня арифметич­на варіаційного ряду;

де d – відхилення від середньої арифметичної варіаційного ряду;

 - кількість випадків повторення (частота) відхилень.

За рівномірного виробництва й випуску продукції значення коефіцієнта варіації наближається до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.

2. Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві

Одиничне виробництво характеризується виготовленням різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної повторюваності в плановому періоді.

Об’єктом планування є замовлення.

Головне завдання оперативно-календарного планування

забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками

забезпечення рівно-мірного завантаження й роботи всіх виробничих підрозділів та ланок за більш коротких виробничих циклів і менших витрат на виготовлення продукції

Системи оперативно-календарного планування

Позамовна

– за короткого циклу складання виробу (до одного місяця)

Комплектно-вузлова та комплектно-групова

– за тривалості складального циклу понад один місяць

Календарно-планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному перебігу технологічного процесу, починаючи від завершальної фази, тобто випробовування виробу. Такий підхід зумовлений потребою встановити термін запуску виробу у виробництво, виходячи з терміну його випуску, який вказують у договорі з замовником.

Календарно-планові розрахунки охоплюють:

  • обчислення тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

  • визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів з виготовлення виробу;

  • складання плану-графіка виконання замовлення;

  • складання зведеного графіка виконання замовлень, установлених у виробничій програмі на плановий період;

  • розрахунки завантаження устаткування й виробничих площ за календарними періодами (об’ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження за окремими плановими періодами;

  • визначення величини незавершеного виробництва (НЗВ).

Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу є основ­ним нормативом, на підставі якого виконують календарно-пла­нові та об’ємно-календарні розрахунки.

Тривалість окремих процесів складання (tсб) розраховують за формулою:

,

де Тн – нормативна трудомісткість складальної операції, нормо-годин;

Ч – кількість робітників, які виконують цю складальну операцію;

Кв.н – плановий коефіцієнт виконання норм.

Основні напрями скорочення тривалості виробничого циклу:

  • підвищення рівня механізації та автоматизації технологічних процесів;

  • скорочення часу допоміжних процесів (транспортування, контроль і т. ін.);

  • зменшення часу міжопераційних перерв завдяки вдосконаленню організації виробництва та праці;

  • удосконалення оперативно-календарного планування (використання спеціальних методів, ЕОМ тощо).

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць

Обсяг замовлень у нормо-годинах має відповідати дійсному фонду часу роботи устаткування цеху:

ТN = Пспр,

де ТN – обсяг робіт, що їх виконуватимуть на даній групі устаткування, станко-год;

Пспр – пропускна спроможність цієї групи устаткування у плановому періоді, станко-годин, яку розраховують множе-нням кількості устаткування в групі на дійсний фонд часу роботи одиниці устаткування.

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у):

.