Самостійна робота студентів

На самостійне вивчення виносяться такі питання:

• Математична форма зображення складних систем, методи їх аналізу та синтезу.

• Кількісні та якісні методи описування складних систем.

• Теоретико-множинне описування систем.

• Часові, алгебраїчні та функціональні системи.

• Динамічне описування системи.

• Детерміновані та стохастичні системи.

• Основи моделювання складних систем.

• Попереднє оцінювання структури системи.

• Етапи математичного моделювання систем.

Результат самостійної роботи студента оформлюється у вигляді реферату на одну із зазначених вище тем обсягом 10—15 стор.

При написанні рефератів студентам рекомендується опрацювання сучасної науково-періодичної літератури та Internet-ресурсів.

Практичне заняття 7

Модуль №1 по темі:

”Моделі та методи прийняття оптимальних рішень”

Практичне заняття 8,9,10

Тема 4. Системна методологія дослідження соціально-економічних об’єктів та процесів

П л а н

1. Аналіз головних особливостей соціально-економічних систем.

2. Системне зображення ринкової економіки.

3. Територіальна та галузева економічні системи.

4. Застосування принципів системотехнічних підходів і методів до аналізу і синтезу економічних явищ.

Основні теоретичні положення

Системний підхід дає змогу по-іншому оцінювати ефективність функціонування соціально-економічних систем: взаємодія між частинами системи справляє набагато більший вплив, ніж результативне функціонування окремих її частин.

Тому дослідження складних систем вимагає не тільки аналітичного підходу (спрямованого на поділ цілого на частини та дослідження кожної з них окремо), а й цілісного підходу, що означає дослідження системи в єдності усіх її частин. Цей підхід полягає у синтезі, тобто у поєднанні частин, виявленні системних властивостей, які притаманні всій системі.

Сучасне суспільство стає все більш інтегрованим, цілісним. Тісніше переплітаються економічні, політичні, соціальні та інформаційні процеси, інтенсивніше взаємодіють держава та суспільство, виробництво і наука, культура та побутова сфера.

З погляду системного підходу економічну систему країни можна визначити як функціональну підсистему суспільства, як сукупність ресурсів та економічних суб’єктів, взаємопов’язаних та взаємодіючих між собою у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання і утворюючих єдине ціле.

Стабілізація і прогрес економіки залежить від переходу до інтенсивного ресурсозберігаючого типу економічного зростання, при якому відбувається зростання виробництва за рахунок впроваджень інноваційних перетворень.

Теорія економічного зростання розрізняє дві моделі для пояснення впливу на цей процесс різних факторів: виробнича функція Кобба-Дугласа та Солоу, і статична модель міжгалузевого балансу Леонтьєва ”витрати-випуск”. Виробничі функції можна будувати не тільки відносно окремого підприємства, а й відносно регіону, галузі або всього народного господарства. В останньому випадку це буде не мікро-, а макроекономічна виробнича функція. Їх розробляють і використовують в основному для вирішення задач аналізу, планування та прогнозування.

Найбільш поширеними є виробничі функції з двома змінними ресурсами: працею та капіталом. Серед них практичне використання знайшла виробнича функція Кобба-Дугласа. Вплив на процесс економічного зростання в моделі Солоу має фактор зростання чисельності населення. Модель Солоу до теперішнього часу широко використовують при аналізі економічної динаміки. А відома виробнича функція Леонтьєва відтворює технологію виробництва з чинниками, що не піддаються взаємозаміні.

Слід зазначити, що на практиці далеко не завжди використовуються багато прийомів системного аналізу. Однак спроба досліджувати складні об’єкти простими засобами, прагнення пояснити багатокомпонентні системи, багатогранні взаємодії спроще­ними схемами призводить до викривленого уявлення про дійсний стан системи, до необґрунтованих та неадекватних рішень.