2. Розвиток масового радіомовлення

Телефон 1876 р. запропонував американський викладач школи для глухонімих Александр Белл, хоча, як і з винаходом радіо, в історії відкриття телефону було багато гучних імен. А. Белл одержав патент на винайдений ним електричний телефонний апарат для передачі дротами та відтворення звуків людської мови. При цьому він лише на дві години з поданням патентної заявки випередив іншого американського винахідника Еліша Ґрея. Також А. Белл публічно продемонстрував створений ним телефон на Всесвітній електротехнічній виставці у Філадельфії [7, 19]. Саме винахід А. Белла використовували у США й Європі для експериментальних спроб передати за його допомогою оперні вистави просто зі сцени на певну кількість абонентів-слухачів [9, 17]. Вперше радіотелефонію для передачі людського голосу використали 1915 р. військові радисти через Атлантичний океан з Арлінгтона (США) на Ейфелеву вежу в Парижі. Але лише в лютому 1927 р. розпочала роботу перша цивільна радіотелефонна лінія Лондон – Нью-Йорк. На той час у США було 19 млн. телефонів, а в Європі – 8 млн. [7, 42]. Отже, радіотелефонія, так само, як і радіотелеграф, ввійшла в коло інтересів політиків і військових. Щоправда, Росія, зокрема під час Першої світової війни, у сфері радіобудівництва відставала. Як зазначає І. Мащенко, саме тоді в Великобританії було 1549 радіостанцій, у США – 872, то в Росії – 250 [7, 42]. Вперше в Росії по радіо замість сигналів азбуки Морзе передали людський голос 1919 р. Першим «диктором» став директор Нижегородської радіолабораторії М. Бонч-Бруєвич. А саме цього року в США Вудро Вільсон став першим президентом, який виступив по радіо [7, 46]. Початком голосового радіомовлення вважають 2 листопада 1920 р., коли радіо «КДКА» (США) першою повідомило про перемогу на виборах Уорена Г. Гардінґа [7, 48]. Варто відзначити, що в Росії й Україні тоді ще тривали досліди у сфері радіотелефонії.

Перші радіотелефонні програми в Росії почали передавати з 1921 року після вдалих дослідів у Нижньому Новгороді й Москві з передачі радіотелефоном людського голосу та музики. На шести московських майданах, за наказом більшовиків, встановили гучномовці для трансляції вістей РОСТА. Щодня з 21 до 23 годинимосквичі могли слухати політичну інформацію, доповіді та популярні лекції. Так було організовано масове колективне прослуховування радіопередач [7, 50].

Масове використання радіотелефонії в Україні розпочалося з вересня 1921 року. У Харкові змонтували першу гучномовну установку та передавали симфонічний концерт із Німеччини за сприяння берлінських радистів. А вже 1922 р. концерти транслювали з Москви. Вперше в Москві в ефірі пролунали позивні «Радіостанції ім. Комінтерну» 21 серпня 1922 року, а її регулярне мовлення розпочалося з 1924 року. Мовлення української радіостанції в Харкові розпочалося 16 листопада 1924 р. Перший ефір тривав менше години та складався зі звернення до слухачів Григорія Петровського та Василя Чубаря (лідерів соціалістичної України), невеликого концерту, радіожурналу «Пролетар» [7, 58-59].

Масовим радіомовлення в усьому світі стає тоді, коли збільшується кількість передавальних радіостанцій і приймальних пристроїв, коли активно розвивається радіоаматорський рух, відповідно, зростає інтерес масової аудиторії до вже регулярного (чітко лімітований, фіксований час виходу програм в ефір) радіомовлення. Саме громадський інтерес до радіо свідчить про його масовість. Завдяки йому уряди багатьох держав укладали закони, які регламентували діяльність радіопрофесіоналів і аматорів. Так, «Закон про радіо» у США з’явився 1911 р.! Регулярним і водночас масовим радіомовлення ставало з 1921 р. у США (30 радіостанцій) Франції, Австралії, з 1922 р – Великобританії, 1923 – Чехословаччина, Німеччина, 1925 – Японія тощо [7]. З початком масового радіомовлення були зафіксовані перші випадки радіохуліганства. Так, 1925 р. нижегородські аматори Ф. Лобов і В. Петров зробили 96 несанкціонованих виходів в ефір. Сигнал почули у Великобританії, Франції та в Іраку [7, 60]. Так само масовий інтерес до радіо покликав до життя таку форму мовлення як радіоконцерт. Першим радіоконцертом в Україні став виступ Державного українського хору ім. Леонтовича, переданий 1 березня 1925 р. в ефірі Харківської радіостанції. Ведучий оголошував номери та давав короткі пояснення. І. Мащенко вважає, що «відтоді веде початок історія музичного радіомовлення в країні» [7, 60].А початком регулярної трансляції вистав із театрів стала передача по Харківському радіо опери «Камінний господар» за драмою Лесі Українки в січні 1926 р.[7, 65] .