Лекція 5 Тема. Особливості верстки програми радіоновин

1. Основні типи радіопрограм за функціональним призначенням.

2. Формально-змістові характеристики сучасних радіоновин.

3. Типи інформаційних програм і їхні структурні особливості.

Література

1. Лизанчук В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів, 2000.

2. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996.

3. Основы радиожурналистики. Учебник / Под ред. Э. Багирова, В.   Ружникова – М., 1984.

4. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М., 2002.

5. Радиотелевизионная журналистика в системе профессиональных координат / Под ред. Т.В. Васильевой, В.Г. Осинского, Г.Н. Петрова. –СПб., 2002. – Ч.1, 2.

6. Смирнов В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М., 2002.

7. Фихтелиус Эрик. Десять заповедей журналистики. – Кальмар, 2003.

8. Ярошенко В. Информационные жанры журналистики. – М., 1976.

1. Основні типи радіопрограм за функціональним призначенням

Функція в перекладі з лат. мови означає «виконання», тобто можливість одного механізму, за допомогою якого виконуються цільові дії, вирішити певне завдання [6, 79]. На думку, В. Смирнова, це завдання є обов’язком, зумовленим потребою, тобто співвідношенням між тим, що треба виконати і власне самим процесом виконання [6, 79].

В основі журналістської діяльності завжди полягає функція, яка впливає:

1) на створення жанрових творів – «мовленнєвих типів відображення дійсності, покликаних розв’язувати конкретні завдання»;

2) формування програми, яка вводить твори в певні сіткові рамки, звернені безпосередньо до слухача [6, 79].

На сьогодні під час аналізу ефективності програмного продукту електронних ЗМІ викоистовується саме функціональний підхід – завдяки реалізації якої саме функції задоволена та чи інша актуальна потреба аудиторії. Крім того, функціональний підхід полягає в основі класифікації типів сучасних радіопрограм. За функціональною класифікацією радіопрограма має такі ознаки:

1. Наявність видавця (радіоканал, радіостанція, редакція, творче об’єднання), яка визначає всі цільові функціональні настанови та організовує їхнє втілення (стуктурне, творче, фінансове, кадрове тощо), визначає особливості роботи в ефірі;

2. Змістова спрямованість на певну групу слухачів [6, 80].

Згідно з цією класифікацією визначають такі типи програм:

• новинарні;

• радіоканал;

• авторські програми;

• ігрові програми;

• програми журнального типу;

• програми клубного типу;

• програми-діалоги;

• програми-огляди [6, 80].

Всі ці програми обов’язково повинні передбачати:

• постійне місце в ефірі;

• постійний об’єм звучання;

• фірмове музичне оформлення;

• наявність ведучого;

• набір тих жанрів, які необхідні програмі для розв’язання конкретних проблем [6, 81].

2.Формально-змістові характеристики сучасних радіоновин

Організація інформаційного мовлення визначається значенням новин для аудиторії, їх об’ємом і різноманітними формами подачі в ефір. Новини – основа програми дня будь-якої радіостанції, її «кістяк». Безумовно, інформація живе в програмах у найрізноманітніших формах і може виконувати найрізноманітніші функції, але саме в програмах новин можна спостерігати за природною сутністю та роллю інформації.

Випуски новин – явище динамічне та мінливе. Постійно змінюються їх об’єм звучання, підхід до відображення подій, рівень об’єктивності, характер подачі тощо. Ці зміни, вважає В. Смирнов, залежать від суспільно-політичних і соціально-економічних обставин. При цьому дослідник посилається на принципи організації інформаційного мовлення, притаманні як вітчизняному радіо, так і зарубіжному. Серед них варто відзначити такі:

1. Осмислення минулого;

2. Вивчення аудиторії, її реакції;

3. Рекомендації психологів;

4. Зміни «політичного клімату» [6, 83].

Зміст і форму новинарної інформації слухачі оцінюють за такими показниками:

1. об’єктивність,

2. оперативність,

3. компетентність;

4. акутальність,

5. доступність.

Ці показники оцінки легко порівняти з критеріями, відповідність яким дозволяє говорити про якісну новинарну програму.

Також при програмуванні інформаційного мовлення слід зважати на:

• час виходу в ефір (ранок, день, вечір, ніч), адже пора доби впливає на характер інформації, особливості її подачі (стилістика, тональність), об’єм звучання тощо;

• власне об’єм звучання – від 3 до 10 хвилин – залежно від тематики змісту, панорамності випуску, інтенсивності розвитку новин протягом дня.

На думку В. Смирнова, випуск новин – «набір радіоповідомлень і матеріалів, які поглиблюють, розвивають їх» [6, 83].

Серед типологічних формально-змістових характеристик сучасної радіопрограми новин відзначають:

1. Постійне місце в ефірі, що організовує увагу слухачів, змушує їх «чекати» на новини. При цьому, як би не намагався новинар підкреслити вагомість того чи іншого повідомлення, слухач самостійно фільтрує новини за значенням і важливістю.

2. Фірмове звукове оформлення – шапка, розбивка, кода + оригінальний музичний фон. Як свідчать фахівці, неварто часто та радикально змінювати оформелння новинарного продукту, тому що слухач має звикнути до нього, відчути, що це «його» новини. Розбивка – коротка музична рубрика, фраза, яка дозволяє відокремити один матеріал від іншого.

3. Відбір матеріалу, який відзначається уявленням новинарів про інформаційну картину дня, її панораму, окресленим колом джерел інформації, висотою порогу офіційності інформації тощо. Як зазначає В. Смирнов, «відбір, монтаж і подача новин відображають інформаційну політику радіостанції» [6, 84].

Питання відбору новинарного матеріалу до випуску нерозривно пов’язане з його оцінкою самим журналістом. У теорії журналістики немає чіткого розуміння цінності інформації та критеріїв її відбору до програми. У зарубіжній науці про журналістику тривав ряд експериментів, пов’язаних із установленням критеріїв цінності того чи іншого новинарного матеріалу. Ось до яких висновків прийшли, зокрема, в Швеції. На думку Е. Фіхтеліуса, інформаційне повідомлення обов’язково з’явиться в випуску, якщо торкається: «традиційного предмета обговорення

на близькій відстані до фізичних подій,

котрі, з одного боку, мають сенсаційний або несподіваний характер,

а з іншого боку, їх учасниками є приватні особи;

вони (новини) доступні для розуміння,

мають значення для людей,

розігруються протягом короткого часу,

являючи собою частину загальної теми,

в той же час мають негативний відтінок і походять із традиційних джерел» [7, 15]. Особливу роль при цьому відіграє «порогова цінність» новини, тобто новина має бути достатньо оперативною, але й інформаційно збагаченою – новина має заслуговувати на предметну (доказову, фактологічну, більш об’єктивну) розмову про неї.

При відборі новин для інформаційної програми слід виходити з їх важливості. Слово «важливо» має бути ключовим у роботі новинаря. Новини мають «допомагати громадянам розуміти процеси, які відбуваються в країні та світі. Репортерові не можна спокушатися й обирати легкі, приємні всім або сенсаційні новини, він має прагнути до висвітлення того, що має значення для багатьох» [7, 17].

Варто також звернути увагу на конкретні критерії цінності новини, які пропонує використовувати в роботі Е. Фіхтеліус. На його думку, новина повинна бути:

1. свіжою. Навіть невелика новина може затьмарити головну, якщо вона змальовує подію, що сталася найближче до «дідлайн» (крайнього терміну видачі матеріалу в ефір). Як правило, в наступних випусках ця новина тьмяніє, тобто стає менш актуальною, поступається місцем головній новині дня;

2. раніше невідомою;

3. близькою до аудиторії;

4. незвичайною («Розповідь про людину, яка покусала собаку, більша новина, ніж повідомлення про те, як собака покусав людину»);

5. «застійною». Уваги журналіста варті не лише динаміка та зміни, а й явища, котрі попри важливість для громадськості, не розвиваються зовсім;

6. персоніфікованою;

7. захопливою (результат такої новини не має бути зрозумілим аж до самісінького кінця);

8. власною (редакційною);

9. важливою. Тут варто говорити про співвідношення бажань журналіста зі сподіваннями аудиторії. Якщо редакція постачає інформаційний матеріал, який не відповідає запитам аудиторії, то вона швидко втратить саме аудиторний інтерес. Е. Фіхтеліус порівнює роботу новинаря в цій сфері з риболовлею. Інформаційник повинен ловити ту рибу, яку аудиторія добре знає, навчилася її готувати та їсти. За інформацією французьких журналістів, 80 % інформаційного матеріалу має відповідати сподіванням аудиторії каналу, а 20 % - поле для самовираження журналіста, не ліквідація інформаційного голоду аудиторії, а поширення нової, важливої інформації [7, 24-27].

Тут же варто нагадати про основні вимоги до змісту й форми новини в цілому. Свого часу американська телекомпанія АВС сформулювала їх так – точність, стислість, ясність, а Е. Фіхтеліус запропонував додати до них ще й конкретність [7, 52].

Серед типів програм новин за характером матеріалу (його тематикою, об’ємом, вагомістю, оперативністю тощо) традиційно виділяють такі:

1. Загальні новини. Їхня мета – подати рухому панораму подій. Це найбільш популярні та поширені на сьогодні програми новин на радіо, тому що знайомлять масову аудиторію з усім спектром новин, щоправда в дещо «дайджестовій» (без особливиз подробиць) манері.

2. Тематичні новини. Приваблюють тих слухачів, які цікавляться оперативною інформацією про певні сфери життя: спорт (спортивні новини), культура (культкрологічні новини), музика, політика, економіка тощо.

3. Спеціальні новини . Ці програми присвячені великим і вагомим подіям – олімпіадам, фестивалям, чемпіонатам тощо.

4. Екстрені новини. Такі програми складаються з найбільш оперативних повідомлень про значні, зазвичай негативні (драматичні, трагічні), події – війна, лихо, катастрофа тощо. Дуже часто екстрені новини можуть бути складовою частиною інших типів новинарних програм [6, 84].