Трете навчальне питання: „Здійснення маршу в передбаченні вступу в бій”

Побудова колони головних сил роти (батальйону) із засобами підсилення здійснюється в районі розташування. З початком руху основну увагу приділяють своєчасному проходженню підрозділами вихідного пункту.

Вихідний пункт і пункти регулювання рота (батальйон), призначена в похідну охорону, проходить головою колони точно в установлений час. Командир батальйону звичайно прямує в голові колони батальйону, командир роти — завжди в голові колони роти. Звіряючи по карті маршрут руху, командир роти (батальйону) керує діями похідної охорони, висланого розвідувального (бойового розвідувального) дозору і суворо підтримує встановлений порядок маршу.

Зв'язок на марші здійснюється рухомими засобами, а у підрозділах, крім того. — установленими сигналами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. У ході маршу командир батальйону через комендантські пости і диспетчерські пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан пройденої ділянки дороги та про обстановку на ній; а від старшого комендантського поста (чергового диспетчера) отримує розпорядження і накази, що надійшли для нього, інформацію про стан наступної ділянки руху та про об'їзди.

Рота, призначена у головну похідну заставу, у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за маршрутом батальйону із встановленою командиром швидкістю.

Тіснини, тунелі та мости головна похідна застава проходить безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху і заміновані ділянки рота (взвод) обходить, позначаючи покажчиками місця руйнувань (мінування) і напрямок обходу. Якщо обхід неможливий або на влаштування проходу у руйнуваннях (завалах) потрібно менше часу, ніж на обхід, то головна похідна застава пророблює прохід. За дистанційного мінування маршруту вихід з мінного поля головна похідна застава здійснює у колоні по проходу, проробленому у найкоротшому напрямку.

Про загородження, зони зараження, райони руйнувань і шляхи - обходу, а також про зустріч з противником командир роти доповідає командиру, який вислав його.

Зупиняючись на привал, головна похідна застава за командою командира, який вислав її, зупиняється на вигідному рубежі, організує спостереження і перебуває у постійній готовності до відбиття противника.

З виходом у район відпочинку головна похідна застава, зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони, перебуваючи у постійній готовності до відбиття наземного противника. Командир роти указує взводам позиції, смуги вогню і порядок дій підчас появи противника. У районі відпочинку головна похідна застава може замінюватися сторожовою охороною.

Рота, призначена у нерухому бокову заставу для прикриття колон підрозділів, що здійснюють марш, виходить на вказаний їй рубіж, повністю або частиною сил розгортається у бойовий порядок, організує оборону і перебуває на рубежі до зазначеного часу, а потім Діє у відповідності до вказівок командира, який вислав її.

Підрозділи на марші рухаються тільки по правому боку дороги, Дотримуючись встановлених швидкостей руху, дистанцій між машинами і заходів безпеки. Тіснини, тунелі та мости колона роти (батальйону) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Підчас руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях і небезпечних ділянках маршруту вживаються заходи, що забезпе­чить безпеку руху, виключають затори на маршруті та загазованість тунелів.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утворюються складками місцевості і місцевими предметами, населені пункти і придорожня рослинність. Під час руху по відкритих і незамаскованих ділянках маршруту не допускається скупчення машин і зупинка колон, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Вночі рухаються машини з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, які проглядаються противником, і у світлу ніч — з повністю вимкненим світлом (вимкненими приладами нічного бачення).

Відбиття ударів повітряного противника на марші здійснюється у русі або з коротких зупинок вогнем приданого зенітного підрозділу й виділених для цього механізованих (танкових) підрозділів.

За сигналом оповіщення про повітряного противника зенітний підрозділ, а також підрозділи, виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються до відкриття вогню, люки броне­транспортерів (бойових машин піхоти) і танків (крім люків, з яких вестиметься вогонь) зачиняються. Особовий склад переводить протигази у положення напоготові.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологіч­не зараження рота (батальйон) продовжує рух. У бронетран­спортерах (бойових машинах піхоти) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці та жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, прямуючи у пішому порядку й на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту. Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху, як правило, обходяться, за неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням засобів індивідуального захисту і систем захисту від зброї масового ураження, які є на машинах.

Часткова спеціальна обробка здійснюється після виходу із зон радіоактивного зараження, а у випадку застосування противником отруйних речовин — негайно. Повна спеціальна обробка прово­диться, як правило, у районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття у призначений район.

Підчас завдання противником ядерних і хімічних ударів по колон командир роти (батальйону) вживає заходів щодо відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків ударів та продовження руху.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також за вимушеного подолання району пожеж люки, бійниці та жалюзі танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти) зачиняються. Командир роти (батальйону) швидко виводить колону району пожежі вперед або у навітряний бік, зупиняє її, організує гасіння осередків вогню на озброєнні і техніці, врятування особового складу і надання потерпілим першої медичної допомоги, після чого колона продовжує рух.

Мінні поля, встановлені системами дистанційного мінування противника, обходяться, а за неможливості їх обходу долаються по проходах, які пророблюються приданими інженерними підроз­ділами, групами розмінування рот, групою розгородження батальйону і з використанням переносних комплектів розмінування.

На привалах побудова колони не порушується, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10м одна від одної або на дистанції, установленій командиром. Бронетранспортери (бойові машини піхоти), танки ставляться під крони дерев, у радіолокаційній тіні предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами.

Особовий склад виходить з машин тільки за командою (сигна­лом) своїх командирів і розмішується для відпочинку праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) і радіотелефоністи (радисти-заряджаючі) командирських машин.

Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зенітники розташо­вуються поблизу своїх машин у готовності до знищення повітряних цілей противника. Решта зенітних засобів залишається у колоні на своїх місцях у готовності до відкриття вогню. Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять контрольний огляд озброєння, техніки і спільно з призначеним на допомогу їм особовим складом проводять технічне обслуговування.

Машини, які вийшли з ладу у ході маршу, зупиняються на правому узбіччі дороги або відводяться у бік . Екіпажі (водії) машин визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей машини продовжують рух приєднуючись до колони, що проходить, місця у колонах своїх підрозділів вони займають на привалах. Обгін колон у русі, забороняється.

Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам (водіям) в усуненні несправностей, організує передачу несправних машин (які не підлягають ремонту своїми силами) і машин, що застряли евакуаційним підрозділам полку (бригади) та забезпечує прибуття машин батальйону, що відстали, у призначений район. Про машини які відстали в дорозі, старший технік роти (заступник командира батальйону з озброєння) і командири підрозділів особисто допо­відають командиру роти (батальйону).

Поранені та хворі після надання їм медичної допомоги евакую­ються у найближчі медичні пункти (установи), а за неможливості евакуації прямують із своїми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.

У горах особлива увага приділяється перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин, вивченню важко-прохідних ділянок маршруту, визначенню порядку їх подолання й організації регулювання руху на цих ділянках. На всіх машинах мають бути заздалегідь підготовлені спеціальні пристосування для запобігання скочування машин підчас зупинок на підйомах і спусках. Похідна охорона висилається на меншу, ніж у звичайних умовах, віддаль; для охорони колон батальйону з тилу, як правило, виділяється безпосередня охорона силою до взводу. Підчас руху по закритих ділянках маршруту, у місцях можливих обвалів, каме­непадів і осипань, а також на ділянках, де можливе влаштування противником загороджень, звичайно висилається безпосередня охорона й виставляються спостерігачі, які після проходження колони роти (батальйону) продовжують рух позаду неї, а на черговому привалі приєднуються до своїх підрозділів. Швидкість руху на підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках може знижуватися, а дистанції між машинами можуть збільшуватися до меж, які забезпечують рух. Перевали, ущелини, гірські проходи, каньйони і тунелі підрозділи долають, як правило, безупинно у суворо встановленому порядку. Машини у випадку вимушеної зупинки відводяться у місця, де не заважають руху колон. Під час подолання особливо небезпечних ділянок доріг, які повинні позначатися покажчиками, особовий склад механізованих підрозділів спішується, а для прохолодження двигунів машин командир батальйону з дозволу командира бригади може зупиняти колону батальйону. Зупинки слід побити на рівних ділянках доріг у місцях, безпечних від каменепадів . снігових лавин. У річищах висохлих річок, на водостоках, крутих підйомах і спусках, у тунелях, а також над урвищем або під ним зупинки колон забороняються. Під час руху у пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються звичайно повзводно або по відділеннях із дотриманням заходів безпеки. На крутих підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках маршруту за необхідності можна робити короткі зупинки тривалістю до 3 хв.

Під час здійснення маршу у лісі і під час руху у місті віддаленість похідної охорони і дистанції між машинами у колоні скорочуються. На перехрестях, де утруднене орієнтування, виставляються добре видимі покажчики або організується регулювання руху.

На здійснення маршу в степовій місцевості істотний вплив справляють: наявність сипучих пісків і солончаків, незначна рослинність, обмежена кількість або повна відсутність джерел води. високі температури та їх різкі добові коливання, піщані бурі.

Тому, організуючі марш у степовій місцевості, командир роти (батальйону) зобов'язаний: забезпечити ретельну підготовку озброєння і техніки до руху в умовах високих температур, без­доріжжя та піщаної місцевості; детально вивчити маршрут руху в умовах прохідності на окремих його ділянках; указати азимут напрямку руху (дати вказівки щодо підготовки вихідних даних для Руху з використанням навігаційної апаратури) і порядок позначення маршруту на ділянках, де орієнтування за місцевими предметами ускладнене; забезпечити підрозділи додатковими ємностями, Флягами, необхідним запасом води, а також таблетками препарату для знезаражування води; передбачити заходи щодо запобігання особовим складом теплових ударів. Під час піщаних бурь, які ускладнюють орієнтування, рух з дозволу командира полку (бригади, батальйону) може призупинятися. Залишати в дорозі одиночні машини забороняється.

Зимою перед маршем командир роти (батальйону) організує підготовку озброєння, техніки до роботи в умовах низьких тем­ператур і вживає заходів щодо запобігання обмороження особового складу і забезпечення машин пристроями для підвищення їх прохідності. Якщо марш здійснюється в умовах глибокого снігового покриву, у похідну охорону включаються машини, оснащені начіпним обладнанням. У випадку частих сніжних зарядів або сильно! хуртовини рух з дозволу командира батальйону (бригади) може бути призупинено. Командир роти (батальйону) в цих умовах повинен заборонити поодиноке пересування людей і машин, організувати кругову оборону і вжити заходів щодо обігрівання особового складу.

У випадку зміни завдання і напрямку руху командир головної похідної застави (авангарду, передового загону) повинен негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо охорони і ведення розвідки, і вказати їм порядок подальших дій. Колона у попередньому похідному порядку або після необхідного перешикування найкоротшими шляхами виводиться на новий маршрут (напрямок) і виконує нове завдання.