Тема 3: „Підготовка та ведення сучасного загальновійськового бою”

ЗАНЯТТЯ №1

“Основи оборони”

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

Перше навчальне питання: „Види оборони. Умови переходу до оборони”

Питання відпрацьовувати в наступній послідовності:

1. Дати основні визначення, які стосуються оборони.

2. Пояснити умови переходу до оборони.

3. Вимоги до оборони.

4. В чому полягають вимоги до оборони.

5. Що включає побудова оборони.

6. Які елементи входять в систему вогню.

Основи оборони

Оборона — основний вид загальновійськового бою — має за мету відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною й маневреною.

Позиційна оборона — основний вид оборони — найбільш по­вно відповідає головній меті оборони й ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході стійкого утримання підготов­лених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямків і передусім там, де втрата території неприпустима. Ос­новна мета— міцне й тривале утримання районів (рубежів).

Маневрена оборона застосовується з метою завдання против­нику втрат, виграшу часу й збереження своїх сил. Основний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь на­мічених і ешелонованих у глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Маневрена оборона допускає залишення деякої час­тини території. У ході маневреної оборони підрозділ у взаємодії з іншими підрозділами полку змушує противника наступати в напрям­ку, на якому підготовлена стійка позиційна оборона або противник втягується в район, де забезпечуються вигідні умови для його роз­грому контратаками.

Підрозділ, як правило, веде позиційну оборону, в окремих ви­падках він може брати участь у маневреній обороні бригади. Підрозділ, призначений для оборони смуги забезпечення, веде маневрену оборону самостійно.

Оборона може застосовуватися умисно, коли наступ неможли­вий або недоцільний, зокрема на другорядних і важкодоступних на­прямках, на морському узбережжі та островах. Вимушено перехід до оборони здійснюватиметься внаслідок обстановки, що склалася несприятливо.

Оборона може готуватися заздалегідь до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.

Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід підрозділу до оборони може здійснюватися в умовах безпосеред­нього зіткнення з противником або в умовах відсутності зіткнення з ним.

Як показав досвід Великої Вітчизняної та локальних війн, пе­рехід підрозділу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіш за все здійснюється: підчас відбит­тя контратак переважаючих сил противника в ході наступу; для зак­ріплення й утримання захоплених рубежів; для прикриття флангів наступаючих військ; внаслідок невдалого результату зустрічного бою.

У цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогнем противника. Підрозділу доведеться не тільки закріплюватися на досягнутому рубежі, але часто й оволоді­вати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника, організовувати систему вогню у вкрай обмежений час.

Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню й загороджень, підготовки маневру сила­ми і засобами, а також для широкого використання інженерної тех­ніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування. Сучасна оборона має бути стійкою та активною.

Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї масового уражен­ня, ударам авіації й артилерії, відбивати атаки танків і піхоти противника, а також знищувати противника, що вклинився в оборону, або повітряні десанти , аеромобільні та диверсійно-розвідувальні групи, які висадилися в тилу.

Активність оборони полягає у постійному ураженні против­ника всіма засобами, нав'язуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою, проведенні широкого маневру та рішучих контратак, швидкому знищенні противника, що вклинився в оборону, і його десантів, які висадилися.

Високої активності оборони не можна досягти без її стійкості, а стійкість оборони буде тим вище, чим активніше ведуться оборонні дії.

Оборона має бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до трива­лого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби. Підрозділи повинні стійко обороняти займані позиції навіть в умовах повного оточення та відсутності тактичного зв'язку із сусідами, не залишати займані позиції та не відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю і наполегливістю військ, що обороняються, їх високим морально-бойовим духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним виявленням підготовки його до наступу та можливих напрямків атак; ретельним маскуванням бойового порядку підрозділу і введенням противника в оману стосовно побудови оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання; створенням ретельно організованої системи вогню, особливо протитанкового, у поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами й вогнем на загрожувальні напрямки; негайним знищенням противника, що вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його в скрутне становище, накидати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї противника; стійким і тривалим утриманням опорних пунктів (районів оборони) у поєднанні з проведенням контратак.

Місце підрозділу в обороні

Підрозділ в обороні може оборонятися в першому або другому ешелоні бригади, у смузі забезпечення , становити загальновійськовий резерв або перебувати в протидесантному резерві. Під час виходу з бою та відходу підрозділ може бути призначений в ар'єргард, або для дій як підрозділ прикриття.

Підрозділ першого ешелону готує та займає оборону на першій позиції. Завдання підрозділу такі: відбити наступаючого противника, знищити його перед переднім краєм, а у випадку уклинення й на першій позиції. Крім того, утримати важливий район місцевості та створити сприятливі умови для розгрому противника.

Підрозділ другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на найважливішому напрямку і виконує такі завдання: міцно утримувати займаний район, бути в готовності до посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати їх боєздатності, до проведення контратак, а також знищення повітряних десантів і аеромобільних підрозділів противника. Танковий підрозділ і механізований підрозділ на БМП, що перебувають у другому ешелоні, крім того, готують один-два вогневих рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця. Вогневі рубежі можуть збігатися з рубежами розгортання для проведення контратак.

Механізований підрозділ призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін. Оборону організує послідовно на кількох позиціях окремими ротними та взводними опорними пунктами. Опорні пункти розташовуються так, щоб перекривати основні, найбільш імовірні напрямки наступу противника.

Завдання механізованого підрозділу під час дій у смузі забезпечення: затримати наступ переважаючих сил противника; змусити його передчасно розгорнутися в бойовий порядок і наступати в невигідному для нього напрямку; завдати противнику втрат; виграти час для підготовки оборони. У ході оборонного бою в смузі забезпечення підрозділ веде розвідку в інтересах командира, який вислав його, визначає сили, склад, напрямок і характер дій противника, організує захоплення полонених і доставляння їх у штаб.

Підрозділ, який становить загальновійськовий ре­зерв, займає вказаний йому район зосередження в готовності до виконання завдань, що виникли раптово, або до посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Підрозділ, який призначений в протидесантний резерв, займає вказаний район, веде розвідку повітряного противника, улаштовує протидесантні загородження, готує вогневі засідки, перебуває в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки та на імовірних напрямках їх дій.

Під час переходу до оборони підрозділ посилюється артилерією, інженерно-саперними, вогнеметними та іншими під­розділами.

Механізованому підрозділу можуть додаватися артилерійська батарея, а на напрямку зосередження основних зусиль — дивізіон. Крім того, підрозділ може отримати на посилення інженерно-саперний взвод та до вогнеметного взводу, а іноді — до вогнеметної роти. Механізованому підрозділу може додаватися до танкової, а танковому підрозділу — до механізованої роти. У ході ведення оборонного бою підрозділ може підтримувати дивізіон.

Бригаді в обороні призначається ділянка, батальйону — район оборони, а роті та взводу— опорний пункт.

Ширина батальйонного району оборони 3—5 км, глибина — 2—2,5 км.

Рота займає опорний пункт 1— 1,5км по фронту та до 1 км в глибину, а взвод— до 400 м по фронту й, до 300 м у глибину.

Механізований батальйон оборону будує в межах однієї позиції, основу якої становлять опорні пункти рот, підготовлені до кругової оборони. На місцевості, що не скрізь доступна для дій наступаючих військ, а також підчас оборони в смузі забезпечення тактичні нормативи підрозділу можуть бути й більшим.

Ширина і глибина району оборони підрозділу, відстань між підрозділами та вогневими засобами в ньому повинні забезпечувати: відбиття атак танків і механізованих підрозділів противника перед переднім краєм та знищення їх у разі вклинення в глибину району оборони; розосередження підрозділів в районі оборони з метою найменшої уразливості від вогню артилерії та ударів авіації, високоточної зброї противника; можливість проведення маневру як вогнем, так і підрозділами.

Район оборони підрозділу — це ділянка місцевості, яка обмежена розмежувальними лініями, з фронту - накресленням переднього краю, а з тилу — розташуванням тилових підрозділів.

Район оборони механізованого підрозділу складається з опорних пунктів механізованих рот, позицій вогневих засобів підрозділу й приданих підрозділів, а танкового підрозділу - з опорних пунктів танкових рот і позицій приданих підрозділів.

Побудова оборони роти (підрозділу) включає:

• бойовий порядок роти;

• систему опорних пунктів і вогневих позицій;

• систему вогню;

• систему інженерних загороджень.

Побудова оборони повинна бути різноманітною і нешаблонною, відповідати бойовому завданню, замислу бою і умовам місцевості, забезпечувати стійкість оборони, зростаючу силу вогню й опір противнику, можливість відбиття атаки переважаючих сил танків і піхоти противника перед переднім краєм та знищення його під час вклинення в опорний пункт роти. Основні зусилля в обороні зосереджуються на очікуваному головно­му напрямку наступу противника й утриманні найважливішого району (об'єкту) місцевості.

Бойовий порядок роти будується в один. або два ешелони. Одноешелонна побудова, як правило, застосовується за нестачі сил і засобів, на важкодоступній для дій противника місцевості, підчас оборони у другому ешелоні батальйону.

В один ешелон може будуватися оборона під час дій у складі батальйону в глибині оборони, а також на другорядному напрямку, підчас бою в смузі забезпечення або на передовій позиції. Побудова бойового порядку роти в один ешелон дозволяє залучити до одночасної участі в бою більшу кількість сил і засобів роти, що забезпечує максимальне використання вогневих можливостей і створення високоефективної системи вогню. Під час оборони роти на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, який доступний для дій танків, бойовий порядок будується звичайно в два ешелони.

Перший ешелон призначений для завдання противнику максимального ураження вогнем усіх засобів перед переднім краєм оборони та для стійкого утримання важливих ділянок місцевості (об'єктів) на передньому краї. До його складу входять танкові (механізовані ) взводи із засобами посилення.

Другий ешелон танкової (механізованої) роти призна­чений головним чином для стійкого утримання ділянок місцевості (об'єктів) у глибині оборони та для знищення противника, який прорвався в глибину ротного опорного пункту. Своє завдання він звичайно виконує вогнем із займаного опорного пункту, а за сприятливих умов і проведенням контратак спільно з другим ешелоном старшого командира (начальника).

За одно ешелонної побудови бойового порядку роти до його складу будуть входити всі танкові (механізовані) взводи із засобами посилення. За двоешелонної побудови бойового порядку в складі першого ешелону роти будуть два взводи, а в другому ешелоні — один взвод. Залежно від характеру місцевості взводи в опорному пункті танкової роти можуть розташовуватися кутом назад, мати уступне або інше розташування .

Система вогню роти в обороні включає:

• ділянки зосередженого й рубежі загороджувального вогню артилерії та мінометів, що підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами та у глибині оборони;

• зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

• підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в стислі строки на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці.

Друге навчальне питання: „Підготовка оборони”

Організація оборони включає цілий комплекс заходів і починається з отриманням командиром підрозділу бойового завдання на оборону.

Порядок і зміст командира підрозділу залежить від умов переходу до оборони і особливо від віддалення противника., характеру його дій, отриманого завдання і наявності часу. У всіх випадках командир підрозділу повинен забезпечити швидке заняття оборони, організувати систему вогню до встановленого часу, спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

Порядок роботи командира по організації бою щораз залежить від конкретної обстановки, отриманої задачі і наявності часу.

Командир підрозділу, одержавши бойове завдання, з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію, бойове забезпечення і управління, потім він перевіряє підготовку особового складу, озброєння і бойової техніки до бою й у встановлений час доповідає командиру роти про готовність підрозділу до виконання бойової задачі.

Під час з’ясування одержаного завдання командир підрозділу повинний зрозуміти задачу підрозділу і які об'єкти (цілі) на напрямку дій підрозділу уражаються засобами старших командирів, задачі сусідів і порядок взаємодії з ними, час готовності до виконання завдання.

На основі з’ясування одержаного завдання командир підрозділу робить висновки:

- місце і роль підрозділу в виконуваній ротою задачі;

- які об’єкти (цілі) необхідно уразити засобами підрозділу;

- на якому етапі бою і з яким з сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію;

- яким чином побудувати бойовий порядок;

- скільки часу є на організацію бою і як його краще розподілити.

Оцінюючи обстановку, командир підрозділу повинний вивчити:

• склад, положення і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

• стан, забезпеченість і можливості підрозділу і приданих підрозділів;

• склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

• місцевість, її захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

• найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів і інших повітряних цілей противника на малих і гранично малих висотах.

Крім того, командир підрозділу враховує час доби і стан погоди.

В результаті оцінки обстановки командир підрозділу в висновках визначає:

- якої сили противник очікується перед фронтом дій підрозділу, його сильні і слабкі сторони, можливе співвідношення сил та засобів;

- бойовий порядок підрозділу, бойові задачі танкам (відділенням), розподіл сил та засобів;

- на якому етапі бою і з яким з сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію;

- порядок маскування і використання захисних властивостей місцевості.

У рішенні командир підрозділу визначає: порядок виконання отриманої задачі (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), задачі танкам (відділенням), приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.

Визначаючи порядок виконання отриманої задачі, командир підрозділу повинен враховувати, що цей пункт виражає головну керівну ідею рішення, є замислом на бій. Тому в ньому повинні знайти відображення послідовність знищення противника, порядок уразки його вогнем штатних і приданих засобів, бойовий порядок. Бойові задачі танкам (відділенням) визначаються згідно з порядком виконання завданням підрозділу. Так в обороні задача стоїть в стійкому утриманні указаного району і недопущенні прориву через нього танків і піхоти противника в глибину, а у наступі - знищенні живої сили противника та вогневих засобів на напрямку висування.

Важливим етапом в роботі командира є рекогносцировка яка проводиться з метою уточнення рішення на місцевості. Приймати участь в ній можуть командири танків (відділень), а в окремих випадках і механіки-водії.

При проведенні рекогносцировки командир підрозділу на місцевості вказує:

- орієнтири;

- положення противника і найбільш можливий характер його дій;

- уточнює задачі танкам (відділенням) і вказує місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків і інших вогневих засобів;

- місця загороджень і проходів в них;

- маршрут висування підрозділу, місця спішування механізованих відділень.

При організації бою бойові завдання до підлеглих доводяться, як правило в формі бойового наказу. Командир підрозділу повинен доводити його стисло, чітко і так, щоб підлеглі зрозуміли своє завдання.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

• орієнтири;

• склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

• завдання роти і підрозділу;

• об’єкти і цілі на напрямку дій підрозділу, що уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

• бойові завдання танкам (відділенням), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого підрозділу, крім того, - завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, гранатометнику та іншим);

• час готовності до виконання завдання;

• своє місце і заступника.

При організації взаємодії командир підрозділу повинен:

- узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання;

- добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами танків (відділень) бойового завдання і способів його виконання;

- вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир підрозділу вказує:

- порядок спостереження і дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї;

- порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир підрозділу уточнює (доводить) радіо дані і порядок користування радіо і сигнальними засобами зв’язку;

Управління підрозділом в бою базується на впевненості командира в тому, підлеглі здібні успішно виконувати поставлені задачі. Така впевненість виходить з рівня підготовки, ініціативи і творчості кожного в окремості за виконання бойової задачі. Довіряючи командирам танків (відділень) командир підрозділу в той же час володіючи знаннями та досвідом постійно слідкує (здійснює контроль) за ходом підготовки підрозділів до бою і при необхідності в будь-який час може надати їм допомогу

Третє навчальне питання: „Ведення оборонного бою”

До початку наступу противника в ротах виділяються чергові танки, бронетранспортери (БМП) та інші вогневі засоби, які займаючи запасні або тимчасові вогневі позиції, перебувають у постійній готовності до знищення окремих груп противника, що нама­гаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони. Снайпери знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів, обслуги вогневих засобів та інші цілі противника. Чергові стрільці - зенітники, що придані підрозділу, й особовий склад вогневих засобів, призначених для боротьби з повітряним противником, перебувають у постійній бойовій готовності до відкриття вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях. Решта підрозділів, підтримуючи постійну готовність до відбиття атак противника, удосконалюють інженерне обладнання позицій, проводять заняття з бойової підготовки, обслуговують озброєння й техніку.

Особовий склад, що відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів у готовності зайняти свої місця за тривогою.

Дрібні групи і розвідувальні підрозділи противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони. Командир підрозділу керує боєм бойової охорони, підтримує його вогнем мінометної(артилерійської) батареї, приданої і підтримуючої артилерії з тимчасових вогневих позицій. Для керування боєм за утримання позиції бойової охорони командир підрозділу висуває свій командно-спостережний пункт вперед і розмішує його в одному з опорних пунктів роти першого ешелону.

Великі сили противника підчас підходу до позиції бойової охорони уражаються вогнем штатних засобів взводу, а також вогневими засобами, які виділені від механізованих (танкових) рот, діючих на передньому краї оборони. Бойова охорона у взаємодії з призначеними вогневими засобами знищує головним чином танки та інші броньовані машини противника перед фронтом оборони. Виділені танки, протитанкові засоби, міномети й підтримуюча артилерія підрозділу, а також чергові вогневі засоби старшого командира знищують танки й піхоту противника, які намагаються обминути бойову охорону та вийти їй у фланг і тил. Частина виділених вогневих засобів може діяти як вогневі засідки, для цього їм призначаються позиції на флангах бойової охорони, найбільш вигідні для раптового знищення противника. Коли противник розгорне свої основні сили й засоби перед фронтом оборони підрозділу, командир підрозділу з дозволу командира бригади віддає наказ командиру бойової охорони на вихід з бою і відхід. Відхід взводу прикривається вогнем артилерії, а також вогневими засобами рот першого ешелону. Відхід здій­снюється перекочуванням з використанням складок місцевості, загороджень, аерозолей (димів). Взвод, що відійшов, займає позиції в ротному опорному пункті або виводиться в резерв підрозділу.

До початку наступу головних сил противника може проводитися розвідка боєм. Розвідка боєм і атака передових підрозділів противника відбивається вогнем призначених вогневих засобів і підрозділами, які обороняються на цих напрямках. Підчас розвідки боєм або атаки передових підрозділів посилюється спостереження за противником. У зоні досяжності вогневих засобів підрозділу противник уражається вогнем призначених для цього танків, БМП і ПТРК у взаємодії з приданою і підтримуючою артилерією підрозділу. У першу чергу знищуються танки та інші броньовані цілі. У міру наближення противника до переднього краю підрозділу він знищується вогнем усіх засобів. Після відбиття атаки й відходу бойової охорони вогневі засоби, які розкрили себе, за вказівкою командира підрозділу потай змінюють вогневі позиції. Проходи, пророблені противником у наших загородженнях, негайно закриваються, через неможливість цього по них готується вогонь артилерії та інших засобів.

З початком вогневої підготовки противника особовий склад підрозділу, за винятком командирів взводів (рот, підрозділу), спостерігачів і чергових вогневих засобів, укриваються в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей у готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки після закінчення вогневої підготовки. Усі командири уважно слідкують за вогневою підготовкою й станом своїх підроз­ділів. Основне їхнє завдання в цей період — визначити напрямок зосередження основних зусиль противника, своєчасно ставити завдання підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам щодо ураження виявлених засобів високоточної зброї, артилерії, танків, інших броньованих машин і піхоти противника, що висуваються або приготувалися для атаки. У випадку застосування противником отруйних і біологічних засобів особовий склад надягає засоби індивідуального захисту.

У випадку завдання противником ударів високоточною зброєю командир підрозділу вживає заходів щодо закриття проломів у бойовому порядку і ліквідації наслідків. У райони проломів негайно висипається розвідка із завданням уточнити стан підрозділів, а також радіаційну, хімічну й біологічну обстановку. Оцінивши обстановку в районах проломів, командир підрозділу вживає заходів щодо відновлення управління, системи вогню та взаємодії. Провадиться також розчищення секторів обстрілу, окопів, поповнення боєприпасів; надається медична допомога потерпілим; ліквідуються осередки пожеж в опорних пунктах (районі оборони), ведуться рятувальні роботи.

Для закриття проломів у обороні командир роти здійснює маневр частиною сил з інших взводів, зосереджує вогонь приданої, підтримуючої артилерії й мінометів, а також танків і броне­транспортерів (БМП). Командир підрозділу, крім того, здійснює маневр своїм другим ешелоном (резервом) і протитанковими засобами для зайняття вогневих рубежів, зосереджує вогонь мінометів, ПТРК, автоматичних гранатометів, приданої й підтри­муючої артилерії.

Ліквідація наслідків нанесення проломів противником в підрозділах підрозділу проводиться, як правило, силами уцілілого особового складу. Якщо підрозділ зазнав значних втрат, то для ліквідації наслідків можуть залучатися сили й засоби старшого командира. Усі заходи щодо ліквідації наслідків нанесення проломів мають бути спрямовані на швидке приведення підрозділів підрозділу у готовність до відбиття атаки противника.

Часткова спеціальна обробка проводиться в бойових порядках підрозділів, не припиняючи бойових дій. Вона організується з дозволу командира підрозділу, виконується особовим складом з використанням табельних і підручних засобів. У випадку зараження особового складу отруйними речовинами часткова санітарна обробка провадиться негайно.

З виходом танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) противника в зону досяжності вогневих засобів підрозділу вони уражаються зосередженим і загороджувальним вогнем артилерії та мінометів. У міру підходу противника до переднього краю в бій вступають інші вогневі засоби.

З переходом противника в атаку командир підрозділу зосереджує вогонь усіх засобів по найбільш загрозливій частині його бойового порядку. Штатна й придана артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях, рухомих і нерухомих, загороджувальним вогнем завдає ураження противнику, розладнуючи його бойові порядки, створює вигідні умови для знищення його вогнем танків, БМП, ПТРК і гранатометів з граничних дальностей стрільби. У міру підходу противника до переднього краю вогонь артилерії, танків та інших вогневих засобів доводиться до найвищого напруження, ті, що обороняються, відсікають піхоту від танків.

Якщо противник атакує на бойових машинах піхоти (бронетранс­портерах), вогонь усіх протитанкових засобів підрозділу зосереджується на знищенні його танків. Якщо атака здійснюється у пішому порядку, у першу чергу знищуються броньовані цілі противника, а його мотопіхота знищується у міру її підходу вогнем з стрілецької зброї. З виходом противника в зону суцільного багатошарового вогню противник знищується вогнем усіх засобів. У першу чергу зни­щуються танки з тралами й танки, які подолали мінні поля. Піхоту противника на відстані 30—40 м від переднього краю особовий склад закидає гранатами, а ту, яка увірвалася на передній край оборони, знищує вогнем впритул, гранатами та у рукопашному бою.

Бій за кожну траншею ведеться за принципом "ні кроку назад". Для заборони поширення противника по траншеях і ходах сполу­чення в них швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші загородження. Танки, БМП і БТР, що входять до складу бронегрупи, під прикриттям аерозолів (димів) або вико­ристовуючи приховані шляхи можуть висунутися й зайняти позиції у своїх опорних пунктах.

У ході бою велика увага приділяється протиповітряній обороні. Зенітний підрозділ, що приданий підрозділу, а також механізовані (танкові) підрозділи, не зайняті боєм з наземним противником, відбивають нальоти низько літаючих літаків і вертольотів противника.

Управління підрозділами командир підрозділу здійснює з командно-спостережного пункту. При цьому до початку вогневої підготовки управління здійснюється по телефону, а з початком — по радіо, за необхідності — рухомими засобами.

У випадку вклинення противника в опорний пункт (район оборони) командир підрозділу повинен вогнем усіх засобів і бронегрупою зупинити поширення його по фронту та у глибину, закріпити свої фланги на ділянці вклинення й придушити противника вогнем. Танки, що прорвалися, знищуються вогнем усіх проти­танкових засобів, танків і БМП із займаних позицій. Артилерія веде вогонь прямою наводкою. Вогневі засідки з підходом до них противника, що прорвався, за командою командира підрозділу або самостійно раптово відкривають вогонь, знищуючи в першу чергу танки та інші броньовані машини, примушують уцілілі танки й піхоту противника наступати в невигідному для нього напрямку або на заздалегідь підготовлені мінно-вибухові загород­ження. Командир підрозділу, крім того, може висунути до місця вклинення танки (БМП) другого ешелону на вогневий рубіж, а протитанковий підрозділ — на рубіж розгортання, підготовлений на цьому напрямку.

Противник, що вклинився на стику із сусідньою ротою (підрозділом), знищується у взаємодії із сусідом вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов обстановки й рішучою контратакою.

Якщо противник обійшов район оборони, підрозділ організує кругову оборону й продовжує утримувати займані позиції. Частина вогневих засобів переміщується на загрозливий напрямок.

За сприятливих умов обстановки знищення противника, що вклинився, здійснюється контратакою другого ешелону. Контратака другим ешелоном (резервом) організується особисто командиром підрозділу й звичайно проводиться разом з другим ешелоном бригади, як правило, у випадку вклинення незначних сил противника. Вона ведеться до повного знищення противника і відновлення оборони. У даному випадку підрозділи першого ешелону вогнем усіх засобів завдають ураження противнику, що вклинився, і, міцно утримуючи вигідні ділянки місцевості, перешкоджають просуванню противника в боки флангів. Рота другого ешелону підрозділу вогнем усіх засобів завдає йому рішучої поразки та зупиняє його подальше просування. Міцно утримуючи підготовлені позиції, рота забезпечує висування й розгортання для контратаки другого ешелону бригади. З виходом його на рубіж контратаки, вона у взаємодії з підрозділами другого ешелону бригади контратакує противника.

Після відбиття атаки противника командир підрозділу вживає заходів щодо швидкого відновлення управління і порушеної системи вогню, перш за все протитанкового. Посилюється спостереження, евакуюються поранені, озброєння та техніка, які вийшли з ладу, поповнюються запаси боєприпасів. За необхідності можуть відновлюватися фортифікаційні споруди та інженерні загородження. Частину вогневих засобів можна перемістити на запасні вогневі позиції. У той же час підрозділи готуються до відбиття повторних атак противника. Про результати бою командир підрозділу доповідає старшому начальнику.

Командир підрозділу другого ешелону бригади повинен завжди знати обстановку на фронті оборони бригади і мати постійний зв'язок з командирами підрозділів першого ешелону та з підтримуючою артилерією.

Отримавши наказ на участь у проведенні контратаки, командир підрозділу висилає розвідку, уточнює завдання підрозділам і вогневим засобам. Підрозділ під прикриттям вогню артилерії швидко висувається на вказаний напрямок, вогнем танків, БМП та інших вогневих засобів завдає ураження противнику, розладнує його бойові порядки й у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче контратакує противника переважно у фланг або тил. Механізовані підрозділи контратакують противника на бронетранспортерах (БМП) або у пішому порядку слідом за танками.

Підрозділ першого ешелону бригади під­тримує контратаку вогнем або за наказом командира бригади частиною сил бере участь у контратаці, знищує противника, що вклинився, і відновлює положення.

Четверте навчальне питання: „Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення оборонного бою”

У ході ведення воєнних дій командир зобов'язаний постійно уточнювати, які об'єкти на ділянці, в районі дій підпорядкованих підрозділів знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, а які є воєнними об'єктами;

особовий склад органів військового управління, з’єднань, військових частин та підрозділів повинен точно дотримуватися норм права війни.

Здійснюючи управління підрозділами уході виконання поставленого завдання, командир повинен вжити всіх можливих запобіжних заходів з тим, щоб уникнути випадкових втрат серед цивільного населення, а також збитку цивільним об’єктам та, у крайньому разі, звести їх до мінімуму.

У разі воєнної необхідності зняття імунітету з культурних цінностей повинно бути обмеженим в часі та стосуватись найменш важливих їх частин.

Напад може здійснюватися лише на конкретні воєнні об'єкти.

Воєнні об'єкт має бути розпізнаним, для його ураження слід мати чіткі дані цілевказання.

Слід вибирати такий напрямок і час нападу, а яких людські втрати та зруйнування цивільним об’єктам будуть найменшими (наприклад, нанесення вогневого ураження військовому заводу противника після закінчення робочого дня).

Якщо дозволяє бойова обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії, які можуть торкнутися цивільного населення (наприклад, відкрити попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, щоб спонукати цивільних осіб зайняти сховища).

Командир повинен постійно уточнювати характер (статус) об'єктів(цілей), які заплановані до вогневого ураження та місця розташування об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права. У разі, коли стало очевидним те, що обрана ціль не є воєнним об'єктом, її ураження відміняється, а завдання підлеглим уточнюються.

У ході вогневого ураження противника необхідно:

постійно вести розвідку цілей та уточнювати їх статус із метою недопущення невиправданих руйнувань, які не впливають на результати виконання поставленого завдання;

дотримуватись запобіжних заходів щодо осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Торгові судна, що йдуть під конвоєм кораблів противника, та цивільні літальні апарати, що супроводжуються військовими літаками, можуть піддаватися нападу.

Переміщення підрозділів других ешелонів (загальновійськових резервів) за бойовими порядками першого ешелону, по можливості, здійснюється в обхід населених пунктів та об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Право війни – певний мінімум норм і правил поведінки, залучених в озброєний конфлікт сторін, з метою полегшити страждання жертв військових дій.