2. Методологія аналізу національної економіки
Методологія вивчення національної економіки
2.2. Структура й показники національної економіки
2.3. Збалансованість національної економіки.
2.4. Система методів обгрунтування господарських рішень.
Методологія вивчення національної економіки
Слово «метод» походить від гр. Method as - шлях до чогось, шлях пізнання (чи дослідження), вчення, теорія. У найзагальнішому філософському сенсі воно означає спосіб пізнання як певну сукупність, або систему прийомів і операцій з метою уявного відтворення предмета, що вивчається.
Система таких прийомів не може бути довільною. Вона повинна узгоджуватися з об'єктивними законами розвитку самої дійсності. Цю задачу покликана вирішувати методологія як наука про систему прийомів, способів пізнання і перетворення світу. Method і logos, поєднання яких буквально переводиться як вчення про методи.
Національна економіка є багатогранною, складною системою, яку необхідно вивчати з різних позицій, залежно від критеріїв, які покладені в основу досліджень.
Національна економіка в широкому сенсі є системою знань про закони і закономірності функціонування національного господарства країни як єдиного цілого. Тому використання в її вивченні загальнонаукових методів дає можливість глибше аналізувати макроекономічні процеси, які відбуваються в реальному господарському житті країни.
Рис. 2.1. Загальнонаукові методи пізнання
Найбільш елементарною, простою часткою в системі теоретичного знання, а в той же час початковим елементом в системі діалектики є метод абстракції. Метод абстракції припускає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, істотних, стійких і загальних зв'язків, дійсної тенденції руху. Результатом абстракції (разом з використанням інших методів діалектики) стає обгрунтування економічних категорій. Абстракція тільки відбиває у формі думки зміст, який залажено в речах.
Важливу роль в економічному дослідженні повинні зіграти досягнення синергетики, завданням якої є узагальнення закономірностей еволюції різних складних систем. Зокрема, дослідження такого підходу дозволяє врахувати зв'язки різних рівнів і форм між структурними елементами системи, внаслідок яких зростає ефективність цілісної системи, розкрити багатоваріантність розвитку наслідків, стрибкоподібний процес виникнення нового вищої якості, розвиток складних виробничих і соціально-економічних систем, трансформаційних моделей еволюції людства, у тому числі - глобальної економіки. У свою чергу, такий підхід дозволяє повніше використати статистичні (вірогідні) і динамічні закони і закономірності. Висновки цієї науки частково використані при викладі окремих тем курсу «національної економіки».
Важлива ланка діалектичного методу дослідження в національної економіки - чітке виділення економічного аспекту в аналізованих явищах і процесах, особливо якщо йдеться про громадські феномени, в яких в нерозривній єдності переплелися, окрім економічного, соціальний, політичний і юридичний аспекти. Проте, це не означає, що слід обмежуватися тільки економічним аналізом і не вивчати, як впливає конкретний економічний процес на соціальні стосунки, політику, право, класову свідомість і так далі. Важливо також враховувати і зворотний вплив цих надбудовних стосунків на економічне життя.
Найважливішим елементом діалектики виступає метод історичного і логічного. Історичний метод передбачає, що починати пізнання економічного явища необхідно з вивчення передумов виникнення. Це означає, що хід думок повинен розпочинатися з того, з чого розпочинається історія. Логічне - це теж історичне, тільки очищене від випадковостей, відхилень, від деталей історичного розвитку.
Завершуючим елементом діалектичного методу дослідження в національній економіці є єдність наукової теорії і громадської практики. Остання виступає основною і критерієм правильності виводів національної економіки як науки. Саме з позицій практики слід в першу чергу оцінювати курс реформ, що проводяться в Україні. Важливою ланкою громадської практики є економічний експеримент, перевірка ефективності впровадження нових форм управління спочатку на окремих підприємствах, в групі підприємств або в декількох галузях.
Раціональні способи і методи економічного аналізу в роботах західних учених
До таких методів належить, по-перше, створення моделей майбутніх вчинків людей. При цьому не враховуються деякі деталі реального стану справ, а увага концентрується на головній. Цінність моделі залежить від того, якою мірою в ній використані найважливіші дані, що, у свою чергу, дає можливість перевірити її правильність. Як підкреслює Р. Барр, «модель може бути спрощеною, але вона не повинна спотворювати дійсність». Економічні дані слід використати у вигляді таблиць, графіків, малюнків (діаграм). У західній економічній літературі нерідко такі поняття, як «моделі», «принципи», «закони», використовуються як синоніми.
Важливим інструментом економічного дослідження є математичне моделювання, тобто опис економічних явищ і процесів за допомогою математичних символів і алгоритмів, що дозволяє використати ЕОМ.
Велика роль в економічному аналізі відводиться структурним даним. Так, при вивченні проблем безробітних дані підрозділяються на такі, як вік безробітних, регіон, галузь промисловості та ін. Широко використовується індекси, які відбивають дані відносно базисного показника, номінальні і дійсні змінні (наприклад, дані про номінальну і реальну заробітну плату), реальні і відносні ціни, проводяться емпіричні дослідження (вивчаються дані, зібрані в різні періоди).
У «Экономиікс» є окремий розділ - эконометрика, мета якої - визначення взаємозв'язків на основі економічних даних.
П. Самуэльсон вважав, що в економічному аналізі необхідно абстрагуватися від нескінченної чисельності деталей, створювати прості гіпотези і схеми і з їх допомогою узагальнювати безліч фактів. Критерієм обгрунтованості теорії, на його думку, являється її корисність для пізнання дійсності, що вивчається. При цьому важливо, щоб теорія і спостереження, індукція і дедукція не суперечили один одному, щоб аналіз був підпорядкований певній системі.
У «економіці» важливою ланкою методології аналізу економічних стосунків виступає їх персоналізація, суб'єктивна оцінка індивідом явищ і процесів. Така оцінка отримала завершеність у визначенні вартості в теорії граничної корисності. Звідси і назва методу - принцип граничності, який характеризує зміну одних явищ залежно від інших, не розкриваючи, проте, при цьому їх сутності. В даному випадку економічна наука виходить із загальнішого методологічного підходу - використання граничних величин і теорії оптимуму. При цьому на перше місце виступає не приналежність до певного класу, соціального шару, а продуктивність діяльності кожної окремої людини.
Близьким до суб'єктивної оцінки людини тих або інших явищ і процесів є використання в «Экономікс» психологічних оцінок. Так, відомий англійський економіст Дж. Кейнс сформулював основний психологічний закон, згідно з яким люди «схильні, як правило, збільшувати споживання з ростом доходів, але не в такому ступені, в якій зростає доход».
У функціональній теорії економічні явища аналізуються не шляхом переходу від розкриття суті до форм її прояву, до поверхневих явищ, а шляхом взаємозалежності і взаємного визначення. Вона справедливо визнає, що жодна категорія не є абсолютною, тобто не має незмінного характеру. У цьому функціональна теорія повністю співпадає з вимогами діалектичного методу. Теорія передбачає заперечення абсолютних, тобто незмінних, категорій, зокрема, переходу категорії абсолютної, кардинальної корисності до відносної (ординальной) корисності, що відкриває дорогу до кількісного аналізу споживчих вартостей. У ширшому аспекті наголос на кількісних зв'язках в економіці робиться при використанні методу міжгалузевих балансів. Чи методу «витрати - випуск», розробленого відомим американським економістом В. Леонтьевым.
З аналізу структури національної економіки можна зробити наступний висновок, що:
національна економіка - складна полисистемное освіта. Різні сфери діяльності людей породжують відповідну пропорціональність в рамного тієї або іншої держави. Це породжує цілісність системи організації господарської діяльності у межах держави.
Національна економіка розвивається в певній природно-кліматичній сфері і тісна з нею пов'язана, вона випробовує на собі вплив екологічних чинників. З цієї точки зору національна економіка є природосоциохозяйственной системою, яка складається з природної, соціальної і господарської підсистем. Отже, національна економіка є складною економічною системою, яка вимагає умілого і грамотного регулювання. Важливу роль в цьому грають
Конституція України, Закони України і нормативно-законодавчі акти, які є правовою базою функціонування національної економіки. В той же час національна економіка у своєму розвитку повинна спиратися на фундаментальні закони теоретичної економіки. Тому предметом науки «Національна економіка» є система законів і закономірностей, які регулюють процеси і взаємозв'язку в складній господарській системі держави. Дослідження цієї складної системи базується на методології.
Тому стосовно національної економіки поняття «метод» можна визначити як шлях пізнання економічних законів і закономірностей, які регулюють процеси і взаємозв'язки в складній економічній системі країни.
- У основі її функціонування і розвитку національної економіки лежить політичний і економічний суверенітет держави.
- Національна економіка завжди спрямована на забезпечення економічних інтересів населення і забезпечення національної безпеки країни.
- Оскільки пріоритетом національної економіки є забезпечення соціально-економічного прогресу конкретної країни, вона виконує основні державно-творчі функції і має бути соціально орієнтованою.
- Структуризація національної економіки повинна відповідати її ресурсам, можливостям і потребам.
- Національна економіка повинна гарантувати економічну безпеку населенню.
- Конкурентоспроможність національної економіки забезпечується економічним зростанням, збереженням національного багатства, державним протекціонізмом.
- Національна економіка має бути ефективною в економічному, соціальному, екологічному контексті.
Національна економіка ефективна тоді, коли досягається позитивний синергетичний результат в економічній, соціальній і екологічній сферах.