1.6. Дії та фактори дій

Функціональна робота обчислювальної техніки залежить від умов на всіх етапах її життєдіяльності: проектування, виготовлення, транспортування, зберігання і експлуатації. Умови кожного етапу визначаються сукупністю певних дій.

У першу чергу розрізняють внутрішні і зовнішні дії.

Внутрішні дії виявляються під час експлуатації виробу й визначаються його робочим режимом. Внутрішні дії мають різну фізичну природу, що зумовлена конструкцією та функціонуванням радіоелектронного засобу.

Зовнішні дії не пов’язані з робочим режимом ОТ і поділяються на природні дії та дії об’єкта.

Природні дії – сукупність кліматичних, біологічних, космічних та механічних дій, що зумовлені станом навколишнього середовища в місці знаходження об’єкта з розташованою на ньому обчислювальною технікою.

Дії об’єкта, на якому розташована ОТ, - це в першу чергу механічні, кліматичні та радіаційні дії об’єкта, дії електромагнітних полів об’єкта на ОТ.

Кожна дія характеризується певним набором числових характеристик, що називаються факторами дії. Наприклад, кліматичні дії характеризуються такими факторами як температура, тиск, вологість, швидкість вітру тощо.

За своїм походженням всі фактори дії поділяють на дві групи: об’єктивні фактори дій та суб’єктивні фактори дій.

Об’єктивні фактори дій характеризують зовнішні дії на обчислювальну техніку, що лежать за межами людського впливу. Розрізняють об’єктивні фактори двох видів: прямі фактори, побічні фактори. Прямі фактори характеризують природні дії, а побічні – дію об’єкта на ОТ.

Суб’єктивні фактори характеризують людську діяльність в умовах проектування, виготовлення та експлуатації ОТ. Суб’єктивні фактори дій певним чином позначаються на функціонуванні ОТ. Виділимо п’ять основних груп цих факторів:

1. Проектно-конструкторські фактори.

2. Технічний рівень виробництва, для якого найсуттєвішим є рівень технології та автоматизації виробництва.

3. Професійна майстерність розробників, конструкторів, технологів та робітників.

4. Трудова дисципліна та моральний клімат колективу.

5. Характер експлуатації.

Негативний вплив суб’єктивних факторів, як правило, прихований. Для їх виявлення на всіх етапах життєвого циклу ОТ застосовують спеціальні види контролю та випробувань.

Особливої уваги заслуговують кліматичні дії, які при експлуатації ОТ поділяють на природні кліматичні дії та штучні кліматичні дії.

Природний клімат формують: радіаційний процес, циркуляція атмосфери та вологообмін.

Радіаційний процес характеризує вплив сонячної радіації, яка суттєво залежить від пори року, пори доби, географічної широти, висоти над рівнем моря, стану атмосфери тощо.

Циркуляція атмосфери пов’язана з переміщенням повітряних мас з їх теплом та вологою й визначається неоднаковим нагріванням сонцем Землі, обертанням Землі та її ландшафтом.

Вологообмін – це ряд фізичних процесів перетворення води (випаровування, конденсація, утворення хмар, опади) та процесів переносу вологи.

Природні кліматичні дії настільки змінні та випадкові, що фактори кліматичних дій розглядають як середньостатистичні. Найчастіше враховують такі фактори:

- максимальна температура, ⁰С;

- мінімальна температура, ⁰С;

- максимальна температура при відносній вологості  95 %;

- максимальна абсолютна вологість повітря, кг/м³;

- максимальна зміна температури повітря за 8 год;

- максимальна інтегральна щільність потоку сонячної радіації, Вт/м²;

- максимальна інтенсивність дощу, мм/хв.

У залежності від району експлуатації ОТ відповідно до стандартів розрізняють 9 основних кліматичних виконань радіоелектронних виробів.

Штучні кліматичні дії визначаються умовами експлуатації на об’єкті. Стандартом встановленні 5 укрупнених категорій розміщення ОТ на об’єкті експлуатації:

1. Експлуатація на відкритому повітрі.

2. Експлуатація під наметом і на об’єктах, де коливання температури та вологості несуттєво відрізняються від умов відкритого повітря.

3. Експлуатація в закритих приміщеннях із природною вентиляцією без кондиціювання.

4. Експлуатація в приміщеннях зі штучним кліматом.

5. Експлуатація в приміщеннях із підвищеною вологістю (підвали, шахти, трюми з водою тощо).

Найнебезпечнішими для радіоелектронної апаратури є біологічні дії. Біологічний фактор зумовлений організмами та їх спільнотами, що порушують працездатність радіоелектронного засобу. При цьому вихід значень хоча б одного з параметрів ОТ за межі допуску називають біопошкодженням.

Біопошкодження може бути результатом:

• механічного руйнування при контакті (зіткнення, прогризання, знищення);

• погіршення експлуатаційних параметрів (біозабруднення, біозасмічення, біообростання);

• біохімічного руйнування при біологічному вживанні в процесі харчування чи хімічної дії речовин, що виділяються;

• біокорозії.

Біохімічні пошкодження викликані в основному мікроорганізмами. Це найбільш широко розповсюджені біопошкодження, але разом із тим найважче піддаються вивченню.

В основі біокорозії лежать електрохімічні процеси корозії металів під дією мікроорганізмів (бактерій, цвілевих грибів), макроорганізмів (термітів, гризунів).

Біопошкодження складають значну частину всіх пошкоджень обчислювальної техніки.