1.1.Л. М. Толстой в процесі створення роману „Анна Кареніна”

Після завершення "Війни і миру" Толстой продовжує цікавитися історією декабристського руху, а згодом, захопившись подіями XVIII ст., розпочинає історичний роман про епоху Петра І. Але на початку 70-х років він раптово знову повертається до сучасності. Пізніше письменник згадував:

«Это было как сейчас: после обеда я лежал на диване и курил. Или задремал, или только боролся со сном, не знаю, но вдруг, неожиданно передо мною промелькнул обнаженная женская кисть утонченной аристократической руки. Я невольно начал присматриваться к этому видению. Появились плечи, шея, и, наконец, весь образ красивой женщины в бальном платье, которая как бы взывала о помощи, глядя на меня печальными глазами. Видение исчезло, но я уже не мог освободиться от этого впечатления, оно преследовало меня и днем, и ночью, и чтобы избавиться от него, я должен был его воплотить [8, с. 270].

Так уперше в задумах митця з'явився образ майбутньої героїні – Анни Кареніної.

Письменник захопився думкою написати твір про сімейне життя, створити образ заміжньої жінки з вищого світу, яка загубила себе. С. Толстая записала у своєму щоденнику: "Він казав, що його завдання – зробити що жінку тільки жалюгідною, але не винною...[8, с. 271]" У цей період письменник все частіше замислювався над проблемами шлюбу й сім'ї. Навколишня дійсність давала чимало матеріалів для роздумів.

Толстой працював над новим романом більше чотирьох років – з 1873 по 1877 р. Він не обмежився темою сім'ї, відчувши, що сімейні стосунки тісно пов'язані з історичними, соціальними, філософськими питаннями. Тому в процесі роботи межі сімейно-побутового роману були значно розширені, і твір перетворився на великий соціально-психологічний роман із глибоким морально-філософським змістом, який не тільки охоплює тогочасне життя і людські стосунки, але й містить роздуми Л. Толстого про природу суспільних відносин, духовну єдність, щастя і нещастя людей.

1.2.Проблема сім’ї і шлюбу: авторська думка і її відбиття в творі

Толстой вважав, що громадянський шлюб сам по собі не може вирішити проблему у відносинах між чоловіком і жінкою. Що ж стосується суспільний прав жінок, то їх домашні права Толстой вважав більш значними.

Церковний шлюб не врятував сім`ю Кареніна. Що стосується Вронського, то його, на думку автора, не врятував би і громадянський шлюб. Ось в чому заключається його думка. Форми шлюбу в обох випадках визначені і указують на відносини чоловіка і жінки до «закона» в релігійному чи соціальному сенсі.

А відносини їх один до одного, відносини людини до людини і суспільні відносини до людини – це область складних почуттів, пристрастей, надій та розчарувань, де нічого не можна продумати, а часто нічого не можна і виправити. Ось чому: «Все счастливые семьи похожи друг на друга», но «каждая несчастливая семья несчастлива по-своему» [9, с. 273].

Толстой не хотів бути руйнівником сімейного укладу. Він хотів знайти джерело відродження сімейної гармонії в житті патріархального селянства.

В романі «Анна Кареніна» авторська позиція розкривається в системі образних відносин. Голос Толстого непримітно зливається з голосами діючих персонажів, то зникаючи в самітних монологах, то виділяючись в сентенціях та афоризмах.

Багато афоризмів в романі могли б скласти тему окремого розгорнутого філософського або публіцистичного твору. Взагалі, як зауважив О.Ф. Коні, «почти всегда начинались с какого-нибудь общего афоризма и, отправляясь от него, как от потока, текли спокойною рекою, постепенно расширяясь и отражая в своих прозрачных струях и высокое небо, и глубокое дно» [9, с. 274]. Так було і в «Анні Кареніній». Тема роману визначена з самих перших строчок.

Толстий начебто вказував на сімейну і побутову форму тієї самої таргедії, яка у «Войні і мирі» була розгорнута в історичному плані.