1. Риси та особливості права давньосхідних країн.

Юридична історія стародавнього світу пропонує дві основні правові моделі: східну й античну. У східну групу правових систем входять Стародавній Єгипет, Вавилонія й інші держави Месопотамії, Стародавні Індія і Китай. В античну групу правових систем входять грецькі міста-держави такі, як, наприклад, Афіни, Спарта, а також Стародавній Рим.

Серед найважливіших рис права давньосхідних країн слід назвати:

• основним джерелом права є звичай

Норми права спиралися на сталі зразки поведінки, що склалися в минулому, орієнтувалися на них.

• закріплення станової нерівності

Право юридично закріплювало нерівність у суспільстві, що виражалось в першу чергу у приниженому становищі рабів. Особливо яскраво це проявлялося у Стародавній Індії, де усе населення поділялось на чотири верстви (Варни) перехід з однієї до іншої в яких був неможливим.

• тісний зв'язок з релігією і релігійною мораллю.

Правова норма мала релігійне обґрунтування. Клятви, присяги, ордалії (судові випробування - «божий суд») розглядалися як безперечні докази в суді. Приписи правових та інших соціальних норм нерідко збігалися.

• казуїстичність права.

Поняття „казуїстичність” походить від латинського слова „казус” (випадок). Отже у казуїстичних джерелах правовові норми регулювали вузькоконкретні життєві ситуації (наприклад – крадіжка коня, вбивство жерця тощо). Загальних понять (договір, суб'єкт правовідносин, злочин) стародавнє право не знало;

• незавершеність, наявність значної кількості прогалин у праві.

У вузькоконкретні правові приписи неможливо було умістити всі можливі життєві обставини. Тому багато які ситуації, що об'єктивно потребували правового втручання, залишалися за межами законів і правових звичаїв. Можна лише припустити, що у непередбачених законом випадках суддя при винесенні рішення користувався загальноприйнятими звичаями або вирішував справу на власний розсуд.

• низький рівень юридичної техніки.

Нерозвиненість абстрактного мислення, зародковий стан юридичної науки приводили до того, що правові приписи були нечіткі, суперечливі, заплутані.

• перевага кримінально-правових норм над цивільно-правовими Покарання носили жорстокий характер, що пояснюється тим, що свідомість людей ще не відійшла від общинних стандартів. Відносини власності не встановилися. Людина не розуміла різниці між чужим та спільним. Отже, жорстокість владних приписів мала своєю метою докорінно змінити характер суспільних відносин.

• покарання за принципом примітивного еквівалента – принципом таліону. «Око за око і зуб за зуб».

З часу свого виникнення право тісно пов’язане з історією суспільства, відображає як спільні риси так і певні особливості його соціального, економічного, політичного і духовного розвитку.

Характерною особливістю права Стародавнього Єгипту (країни «поголовного рабства») стало, те що не було навіть уявлення про правоздатність, правовий статус особи. Закон – це воля фараона, ось обґрунтування права.

Для Стародавнього Вавілону характерна досить рання поява письмового законодавства.

Китайське традиційне право – це передусім карне право, що включало норми шлюбно-сімейного, цивільного права, порушення яких спричиняло покарання.

Правові норми Індії мали яскраво релігійний характер

Висновки

1. Соціально-правовий лад країн Стародавнього Сходу характеризується розшаруванням, по-перше на вільних та невільних, по-друге, вільні складають декілька різних за правовим статусом груп населення.

2. Східно-деспотична держава характеризується наявністю могутнього сектору державної економіки, обожнюванням правителя та його абсолютною владою, тричленною системою державного апарату. За своїми ознака східна деспотія (теократія) радикально протилежна правовій державі. Знання її особливостей має не тільки академічний, але й практичний інтерес, бо і в сучасному світі ми стикаємось з її проявами. Так, державний режим сталінського Радянського Союзу політологи небезпідставно порівнюють зі Стародавнім Єгиптом.