Лекція №6: Право країн Західної Європи в добу

Вступ

1. Основні риси-принципи феодального права Західної Європи.

2. Салічна правда: загальна характеристика та основні норми.

3. Основні кодифікації феодального права континентальної Європи.

4. Особливості англійського права в добу середньовіччя.

Висновок

Мета лекції:

навчальна: ознайомити студентів з особливостями феодального права, навчити аналізувати правові тексти порівнюючи їх з правом сучасності.

виховна: розвивати у студентів інтерес до навчальної дисципліни «Історія вчень про державу та право».

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами:

Тема тісно пов’язана з матеріалом навчальних дисциплін «Історія держави і права України», «Теорія держави і права».

Зв'язок з практикою

Формування у майбутнього юриста-правознавця знань про кодифікаційні процеси що мали місце в Західній Європі в період середньовіччя.

Література:

1. Бостан л.М., Бостан с.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – к.: Центр навчальної літ-ри, 2004.

2. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. У 2-х т. Т.1/ За ред. В.Д. Гончаренка. - К.: Ін юре, 1998.

3. Всеобщая история государства й права/ Под ред. К.И.Батыра. - М.: Билина, 1995,-С.66-89.

4. Графский В.Г. Всеобщая история права й государства: Учебник для вузов. -М.: НОРМА, 2000. - С. 153-161.

5. Дьяконов И.М. Пуги истории: От древнейшего человека до наших дней. -М.: Наука, изд. фирма "Восточная литература", 1994. - С.27-64,

6. Ильин А.В., Морозова С.А. Из истории права. - СПб.: Спец, литература, 1996.-С.82-105.

7. История Европы. Т.1. Древняя Европа, - М.: Наука, 1986. - С.259-372, 446-481,534-593,630-647.

8. История государства й права зарубежных стран. 4.1: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Н.А.Крашенинниковой й проф. О.А.Жидкова. - М.: Изд-во НОРМА, 1996. - С. 108-117.

9. Крестовская Н.Н. История государства й права зарубежных стран: Практикум. — X., 2002. – С. 77-117.

10. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.посібник. -К.:Апка,2000. -С.26-43.

Вступ

В основі будь-якої правової системи знаходяться загально-правові принципи - базові нормативні установки, які багато чому визначають «обличчя права». Загальноправові принципи обов'язково несуть відбиток часу і саме тому можна говорити про історичні типи права, подібно до того, як ми використовуємо цей термін щодо історичного типу держави.

На всіх етапах свого розвитку право середньовічних держав виступало як захисник передусім феодальної верхівки суспільства - світських та духовних феодалів. Становість права або право-привілей одверто демонструвало нерівноправність суб'єктів правовідносин в середньовічному суспільстві. Право закріплювало станові бар’єри між соціальними групами. Життя, гідність, майно феодала захищались правом незрівнянно краще, ніж життя, гідність, майно звичайної людини

1. Основні риси-принципи феодального права Західної Європи.

Подібно до стародавнього права феодальне право (особливо на ранньому етапі розвитку відзначено формалізмом, тобто форма права часто відірвана від його змісту. Існують архаїчні юридичні процедури (наприклад, процедура відмови від родичів в Салічній Правді).

Відмінна риса феодалізму - зосередження в одних руках політичної влади та земельної власності. Тому і право за феодальних часів в невід’ємним елементом земельної власності. Великі феодали, які мали імунітетні грамоти, вершили суд на території свого маєтку. Таким чином, влада та прийняття правових рішень співпадали з правом власності на землю.

Феодалізм базується не тільки на зосередженні в руках пануючого стану земельної власності, але й на позаекономічному примусі селян до праці на феодала. Звідси витікає ще одна риса феодального права - "кулачне право", або санкціоноване державою насильство сильного над слабим. Це стосувалось і відносин між феодалами.

Право феодального суспільства зазнавало величезного впливу релігії. Перехід до феодалізму був ознаменований виникненням так званих світових релігій. Паралельно з ними сформувались своєрідні "світові системи" релігійного права - канонічне право у християн, шаріат - у мусульман. Особливістю цих правових систем було те, що вони не обмежувались, рамками однієї держави, а носили екстериторіальний та персональний характер.

Іншими специфічними рисами феодального права, особливо чітко проявленими на ранніх стадіях його розвитку, були партикуляризм та роздробленість. На території однієї і тієї ж держави одночасно діяли різні звичаї та закони (наприклад, у місті, яке мало магдебурзьке право, та найближчому селі діяли різні правові норми). Множинність правових систем в межах однієї держави була частково подолана лише за межами власне середньовіччя (у постфеодальний період), але далеко не послідовно. Наприклад, у Франції партикуляризм відчувався аж до часів революції кінця XVIII ст.

Для раннього феодалізму був характерний також і персоналізм, тобто поширення дії права лише на певне коло осіб. Наприклад, сакса, який жив у Бургундії, треба було судити за саксонськими звичаями. В пост середньовічний період, з посиленням державної централізації персоналізм поступово зникає, але, відзначимо, що духовні особи так і залишаються за межами юрисдикції держави.

Для країн континентальної Європи було характерним і поновлення дії римського права (рецепція), зрозуміло, з пристосуванням до нових умов. Важливу роль в цьому процесі відіграли університети. Найбільш відомим був юридичний факультет Болонського університету, де в XI ст. сформувалась школа глосаторів. Глосатори, (коментатори) викладали римське право у власній редакції з усуненням суперечностей та помилок. Робили це за допомогою спеціальних коментарів на полях рукопису (глос). У ХІУ-ХУ ст. італійські юристи - постглосатори - удосконалили коментарі і оброблене таким чином римське право набуло якості незаперечної істини (ratio scripta - писаний розум).