1.4. Геопатогенні зони природнього характеру.

Над земними розломами, тріщинами, підземними потоками вод змінюються параметри всіх відомих науці фізичних полів: гравітаційного, електричного, магнітного, електромагнітного, а також радіаційного. При взаємодії двох різних середовищ (грунт одного типу - інший грунт, земля - повітря, земля - вода) виникають явища поляризації. Як наслідок виникають і електромагнітні поля, в яких головними є торсіонні (обертові) компоненти. Саме вони негативно впливають на людину при довготривалому перебуванні останньої в районі розломів, тріщин, підземних водних потоків в товщі землі. При накладанні проекцій розломів, водних потоків, з вузлами сіток Хартмана - Куррі, зонами типу "Онко", "Крона" негативний ефект в таких місцях значно збільшується.

Чи можна відвести від себе таке лихо? На сьогоднішній день існує тільки один гарантований спосіб. Це дослідження приміщення, де ви мешкаєте або працюєте на гравітаційні аномалії. За допомогою метода біолокації та приладу можна з точністю до 5см вказати кожну ГПЗ й техногенну зону електромагнітного характеру, і таким чином надати рекомендації щодо планування інтер'єру приміщень. За бажанням можна поєднати ці рекомендації з принципами Фен-Шуй.

Контрольні запитання:

1 Пояснити роль літосфери в геосистемі Землі

2 Оцінити роль грунтів

3 Охарактеризувати мінеральні ресурси України

4 Які шкоду може заподіяти людина навколишньому середовищу?

5 Який вплив мають геохімічні аномалії на довкілля та живі організми?

Література:

1, 20-22,24,116-126

ЛЕКЦІЯ № 6

Тема: Водокористування та його екологічні наслідки

План: Гідросфера, її роль у геосистемі Землі. Категорія „водні ресурси”. Ресурси світового океану. Особливості водокористування у світі та Україні. Водоємність виробництва. Екостан водних ресурсів. Проблеми дефіциту та причини нестачі прісних вод. Проблеми збереження екосистеми Світового океану та відродження малих річок. Основи водного законодавства. Заходи по запобіганню забруднення води.

Мета: усвідоміти планетарну роль гідросфери; розуміти категорію „водні ресурси”; аналізувати особливості використання водних ресурсів світу і України; пояснити проблеми дефіциту і причини нехватки прісних вод; знати основи водного законодавства України; знати заходи по запобіганню забрудненню води.

Гідросфера, її роль у геосистемі Землі. Категорія „водні ресурси”. Ресурси світового океану.

Гідросфера — це водяна сфера нашої планети, сукуп­ність океанів, морів, вод континентів, льодовикових покри­вів.

Загальний об'єм природних вод становить близько 1,39 млрд км³ (1/780 об'єму планети).

Води вкривають 71% поверхні планети (361 млн км²). Запаси води на Землі величезні – 1,39^.10⁹ км³, що становить 0,023% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї колосальної маси – це гіркувато-солона морська вода, непридатна для пиття та технічного використання. Маса прісної води на планеті — 35^.10⁶ км³ (усього 2 % її загальної кількості). Основна кількість (75 %) прісної води зосереджена в льодових щитах Антарктиди й Гренландії, гірських льодовиках, айсбергах, у зоні вічної мерзлоти. Із всієї кількості прісної води лише 0,6—1 % перебуває в рід­кому стані (річки, прісноводні озера, частина підземних вод). Саме ця вода й використовується людством для своїх численних потреб. Слід зазначити, що 20 % усієї прісної рідкої води Землі зосереджено в такому унікальному вод­ному басейні, яким є сибірське озеро Байкал. Та найбільші запаси води на Землі зосереджені в її над­рах у зв'язаному вигляді (в складі мінералів). За даними В. Вернадського, в земній корі в зв'язаному стані міститься щонайменше 1,3 млрд км³ води, тобто приблизно стільки ж, як у Світовому океані.

Вода виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

а) є найважливішою мінеральною сировиною, головним природним ресурсом споживання

(людство використовує її в тисячу разів більше, ніж вугілля чи нафти);

б) є основним механізмом здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);

в) є головним агентом - переносником глобальних біо­енергетичних екологічних циклів;

г) є основною складовою частиною всіх живих організ­мів.

Для величезної кількості живих, організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження та розвитку.

Величезну роль відіграють води в формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів (схилових, карстових), переносі хімічних речовин в глиб Землі й на її поверхні, транспортуванні забруднювачів довкілля.

Водяна пара в атмосфері виконує функцію потужного фільтра сонячної радіації, а на Землі — нейтралізатора екстремальних температур, регулятора клімату.

Основну масу води на планеті становлять солоні води Світового океану. Середня солоність цих вод — 35 %₀ (тобто в 1 л океанічної води міститься 35 г солей). Найсолоніша вода в Мертвому морі — 260%₀ (у Чорному — 18 %₀, Балтійському — 7 %₀).

Хімічний склад океанічних вод, як вважають спеціаліс­ти, дуже схожий на склад людської крові — в них містять­ся майже всі відомі нам хімічні елементи, але, звичайно, в різних пропорціях. Частка кисню, водню, хлору та нат­рію становить 95,5 %.

Хімічний склад підземних вод дуже різноманітний. За­лежно від складу вміщуючих порід та глибини залягання вони змінюються від гідрокарбонатно-кальцієвих до суль­фатних, сульфатно-натрієвих і хлоридно-натрієвих, за мі­нералізацією — від прісних до рапи з концентрацією 600 %₀, часто з наявністю газової компоненти. Мінеральні та термальні підземні води мають велике бальнеологічне значення, є одним з рекреаційних елементів природного середовища.

З газів, розчинених у водах Світового океану, найбільш важливими для біоти є кисень та вуглекислий газ. Загаль­на маса вуглекислого газу в океанічних водах перевищує його масу в атмосфері приблизно в 60 разів. Вуглекислий газ океанічних вод споживається рослинами під час фотосинтезу. Частина йо­го, яка увійшла в кругообіг органічної речовини, витрача­ється на побудову вапнякових скелетів коралів, черепашок. Після відмирання організмів вуглекислий газ повертається у води океану за рахунок розчинення залишків скелетів, панцирів, черепашок. Частково він залишається в карбо­натних осадках на дні океанів. Велике значення для формування клімату та інших еко­логічних факторів має динаміка величезної маси океаніч­них вод, що постійно перебувають у русі під впливом неод­накової інтенсивності сонячного прогрівання поверхні на різних широтах. Океанічні води відіграють основну роль у кругообігу води на планеті. Підраховано, що приблизно за 2 млн ро­ків вся вода на планеті проходить через живі організми, середня тривалість загального циклу обміну води, залуче­ної в біологічний кругообіг, становить 300—400 років. При­близно 37 разів на рік (тобто кожні десять днів) змінюєть­ся вся волога в атмосфері.