Категорія „природні ресурси”. Мінеральні ресурси світу, України: тенденції їх використання

Природні ресурси — це особливий компонент природно­го середовища. Їм слід цриділяти особливу увагу, оскіль­ки їх наявність, вид, кількість і якість значною мірою ви­значають ставлення людини до природи, характер і обсяг антропогенних змін навколишнього середовища.

Під природними ресурсами розуміють все те, що люди­на використовує для забезпечення свого існування — про­дукти харчування, мінеральну сировину, енергоносії, про­стір для життя, повітряний простір, воду, об'єкти для задо­волення естетичних потреб.

Ще кілька десятиліть тому, коли ставлення всіх народів до природи визначалося лише одним девізом: підкорити, взяти якнайбільше, нічого не віддаючи, оскільки, мовляв, багатства Землі невичерпні,— людство й брало, руйнувало, спалювало, вирубувало, вбивало, виснажувало, поглинало, не рахуючи. Нині настали інші часи, бо, підрахувавши, схаменулися. Виявляється, практично невичерпних ресур­сів у природі взагалі немає. Умовно поки ще можна від­носити до невичерпних загальні запаси води на планеті та кисню в атмосфері. Але через їх нерівномірний розподіл уже сьогодні в окремих районах і регіонах Землі відчува­ється їх гостра нестача. Всі мінеральні ресурси належать до невідновних і найголовніші з них нині вже вичерпані або знаходяться на межі знищення (вугілля, залізо, мар­ганець, нафта, поліметали). Через швидку деградацію ря­ду екосистем біосфери останнім часом ресурси живої ре­човини — біомаси — теж перестали відновлюватися, як і запаси прісної питної води.

Оскільки біосфера планети є замкненою системою із відносно сталою масою й обмінюється з космічним просто­ром лише енергією, людству слід враховувати її стан і здатність самовідновлювати свою біомасу, вичерпність су­часних енергоносіїв, які використовуються людством, змен­шити обсяги використання ресурсів, свідомо відмовившись від надлишків, перейти до тактики й стратегії раціонально­го ресурсокористування.

Мінеральні й енергетіичні ресурси — головне джерело матеріального виробництва суспільства. Основою енергетики людства нині є викопне вуглеводневе паливо (вугілля, нафта, природний газ).

Це дуже нераціональне використання багатств, які природа накопичувала протягом цілих геоло­гічних ер. Справа в тому, що вуглеводневі ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу. Проте ми зму­шені спалювати цю цінну сировину, оскільки інші способи добування електричної й теплової енергії на сьогодні роз­роблені ще недостатньо.

Запаси руд металів теж значною мірою вже вичерпані. Точніше, вичерпані чи вичерпуються багаті родовища руд у верхніх горизонтах земної кори. Нині розробляють і рід­ніші руди (з меншим вмістом корисних компонентів), родовища, що залягають глибше, в складніших геологічних умовах. Це здорожує мінеральну сировину, робить її більш дефіцитною. Проте говорити сьогодні про неминучу кризу мшерально-енергетичних ресурсів некоректно. Вчені й тех­нологи розробляють нові методи видобування цінних ком­понентів з бідних руд, впроваджують замінники цінних ме­талів, дедалі повніше використовуються вторинні ресурси тощо. Дуже великим і ще майже, невикористаним резервом цих ресурсів є Світовий океан.

Ресурсоємність виробництва, основні критерії оцінки.

Екологічні проблеми використання ресурсів надр.

Підходи до виваженого ресурсокористування.

Економіка природокористування— новий розділ еколо­гії, в якому вивчаються питання економічної оцінки при­родних ресурсів, шкоди від забруднення природного се­редовища, процеси, явища спільного життя, що викликані нестачею природник ресурсів, величезним зростанням ви­робництва й. забруднення всіх сфер Землі.

Як і в інших на­уках, базою економіки природокористування є знання ос­новних екологічних законів, законів розвитку природи й суспільства.

Ця наука вивчає характер співвідношення позитивних і негативний змін природних умов, рівні використання cсуспільством природного середовища в зв'язку з виробничими відношенням між людьми за даними конкретний еконо­мічних наук, а також геології, біології, ґрунтознавства, лісоводства, демографії, метеорології, гідрології та інших на­ук.

Як самостійна наука економіка природокористування сформувалася в 60—70-ті роки XX ст.

Головними природними ресурсами є земля як просторо­ва основа життя, виробництва, й в першу чергу — родючі землі; повітря; моря, океани, річки, озера та підземні води; рослини й тварини; корисні копалини (енергетично-міне­ральна та будівельна сировина).

Нині вважається, що всі природні ресурси вичерпні, різ­ниться лише час їх вичерпання. Умовно невичерпними можна вважати енергію сонця, вітру, морів і океанів, геотер­мальну. Природні ресурси поділяють на невідновні, частко­во, відновні й умовно відновні. До частково відновних на­лежать ліси, ґрунти, вода, деякі види тваринного й рослин­ного світу.

Ресурси розрізняють також за їх взаємозамінністю. До тих, ідо можуть замінятися, належать різні види енергії, па­лива, сировини (чорні метали, алюміній, будівельні мате­ріали тощо). Практично незамінними є повітря та вода.

Під час визначення запасів ресурсів води, корисних ко­палин користуються поняттями

ступінь вивченості та сту­пінь розвіданості ресурсів.

Розвиваючись, людство наростаючими темпами збіль­шувало споживаний кількості і обсягів усіх видів природ­них ресурсів. Зростання за останні 150 років майже в 130 разів лише промислового виробництва зумовило небачений рівень споживання всіх видів природних ресурсів. Так, США, колишній СРСР, а також країни Західної Європи майже повністю вичерпали таку сировину, як вугілля, сіль, поліметали, марганець, залізні руди, ліс. Подальший неконтрольований некерований розвиток людської діяльності може мати катастрофічні наслідки для життя всієї планети.

Тому головним завданням економіки природокористування є вивчення найкращих варіантів адаптації глобальної со­ціально- економічної системи до змін, що відбуваються в біосфері, визначення оптимальних антропогенних навантажень на природне середовище з використанням усіх мож­ливих економічних стимулів. Ця наука має розробити ос­новні принципи цих стимулів.

Є три основних фактори розвитку економіки будь-якої країни: