Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МП ответы.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
06.08.2019
Размер:
220.62 Кб
Скачать
  1. Поняття і види міжнародних договорів (форма, структура та дія міжнародних договорів).

Міжнародний договір – це явно виражена угода між державами чи іншими суб’єктами міжнародного права, що укладена з питань, що мають для них загальний інтерес і регулює їхні взаємовідносини. Міжнародні договори можуть класифікуватися за різними критеріями:

  1. За кількістю учасників:

  • Двосторонні – беруть участь дві сторони;

  • Багатосторонні – беруть участь три і більше сторони;

  • Односторонні.

  1. За ступенем відкритості:

  • Відкриті – беруть участь усі бажаючі держави;

  • Закриті – бере участь лише обмежене коло осіб.

  1. За формою укладання:

  • Усні;

  • Письмові.

  1. За сферою дії:

  • Універсальні – діють на всьому міжнародному просторі(статут ООН);

  • Регіональні – діють на території певного географічного регіону (Гаванська конвенція 1928р.);

  • Локальні – діють в межах певного географічного регіону.

  1. За суб’єктами, що укладають:

  • Міждержавні – укладаються від імені держави;

  • Міжурядові – укладаються між урядами держав;

  • Міжвідомчі – укладаються між державними відомствами, міністерствами.

Види міжнародних договорів:

  1. Пакт – двостороння або багатостороння міждержавна угода політичного характеру.

  2. Конвенція – угода в спеціальній галузі, з технічних, правових або інших питань.

  3. Модус вівенді – тимчасова угода, яка має бути замінена іншою постійною.

  4. Конкордат – договір, що укладається Ватиканом з державами переважно католицької віри, де обумовлюється становище католицької церкви в даній країні.

  5. Меморандум – документ, в якому фіксується погляд сторони на фактичний стан справ.

  6. Акт – позначення міжнародного зобов’язання або односторонньої урочистої заяви.

  1. Охарактеризуйте сторони в міжнародних договорах та стадії укладання міжнародних договорів.

Суб'єктами права міжнародних договорів є суб'єкти міжнародного права.

Держави як носії суверенітету мають універсальну компетенцію щодо укладення міжнародних договорів. Вони можуть вирішувати фактично будь-які питання, пов'язані із міжнародною безпекою та міжнародним співробітництвом. Але це не стосується укладання договорів всупереч основним принципам міжнародного права. Тобто протиправними є договори, що мають за мету здійснення агресії, геноциду, терористичних актів тощо. За загальним правилом перед обличчям міжнародного права федерація складає єдине ціле. Конституції федеративних держав хоч інколи і наділяють своїх суб'єктів деякими міжнародними повноваженнями, але в обмеженому обсязі.

Загальновизнаним є право міжнародних міжурядових організацій укладати міжнародні договори. При цьому у статуті організації мають бути чітко зазначені органи, уповноважені здійснювати відповідні заходи з укладення договорів, а також його процедура.

Відповідно до віденської конвенції 1969р. укладення міжнародного договору – це складання й приймання тексту міжнародного договору, встановлення автентичності тексту, підписання договору та ратифікація договору.

Міжнародний договір може укладатися в результаті безпосередніх переговорів. Іноді переговори і укладення договору здійснюється в рамках міжнародних організацій або на спеціально скликаних міжнародних конференціях. У першому випадку процедура укладення регламентується процедурою, прийнятою в міжнародній організації, в іншому – розробленим для конференції регламентом.

Для укладення договору необхідно, щоб держава уповноважила на це відповідну особу або осіб (глава держави; глава уряду, міністр закордонних справ). Глава дипломатичного представництва має право вести переговори й приймати текст договору, але не має права його підписувати. Дії представників мають відповідати виданим їм повноваженням. В міжнародних організаціях текст договору вважається автентичним, тобто остаточним, якщо він підписаний сторонами, які брали участь в його складені .

Підписання міжнародного договору має три форми:

  1. Парафування – попереднє підписання, що здійснюється проставленням лише ініціалів уповноважених осіб;

  2. Підписання ad referendum – підписання за умови здійснення певної дії;

  3. Просто підписання – підписання договору з додержанням альтернату(старшинства).

Умови проставлення підписів (двосторонній,односторонній договори; в залежності від тексту договору – арабський, кирилиця).