4.Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921 р.).

Директорія Української Народної Республіки створена 14 листопада 1918 року з п'ятьох осіб на чолі з Володимиром Винниченком, як альтернативний уряд Гетьманату, а 14 грудня Гетьман Всієї України Павло Скоропадський зрікся влади. У цей же день Директорія проголосила про відновлення Україн­ської Народної Республіки. 26 грудня 1918 року вона призна­чила свою першу Раду Народних міністрів УНР на чолі з В.М.Чехівським. У цьому уряді обов'язки Міністра юстиції виконував С.П.Шелухін.

Директорія оголосила Гетьмана поза законом, а деякі міністри Української держави були заарештовані. 2 січня 1919 року відмінено закон «Про утворення Державного Сенату» і віднов­лена діяльність Генерального суду, який тепер став називатися «Надвищий Суд Української Народної Республіки». Міністру юстиції доручалось негайно по затвердженню нових штатів призначити осіб прокураторського нагляду. На початку січня Рада народних міністрів УНР затвердила штати Надвищого суду, якими охоплювалась і прокураторія. Штати прокурато-рії складалися із Старшого прокуратора, 7 прокураторів та одного секретаря прокуратора.

Декретом Ради народних комісарів України «Про суд» скасовувались всі судові уста­нови та прокурорський нагляд, які існували до Радянської влади.¹

Декретом Ради народних комісарів України від 14 лютого 1919 року «Про суд» ліквідовано поряд із судовими установа­ми, які існували на території України до встановлення Ра­дянської влади, і прокурорський нагляд. Після прийняття цього Декрету нагляд за законністю поступово зосереджувався го­ловним чином в Народному комісаріаті юстиції і його місце­вих органах — гебурнаторських і міських юридичних відділах.

28 червня 1922 року була створена Державна прокуратура УРСР відповідно до постанови ВУЦВК, якою затверджено Положення про прокурорський нагляд. Державна прокуратура входила до складу Мін'юсту. Керівником прокуратури, як Про­курор республіки, був Народний комісар юстиції УРСР. Пер­шим Прокурором УРСР був призначений Скрипник М.О. На цій посаді він перебував до 5 березня 1927 року.

У безпосередньому віданні Прокурора УРСР був відділ про­куратури, що входив до складу Нарком'юсту УРСР. При про­куратурі УРСР були його помічники, які затверджувалися і звільнялися Президією ВУЦВК на подання Прокурора УРСР. Місцевими органами прокуратури УРСР були призначувані Прокурором УРСР прокурори губерній, які мали помічників, що також призначалися і звільнялися Прокурором УРСР.

У зв'язку з організацією Державної прокуратури ВУЦВК 6 вересня 1922 року ухвалив постанову про скасування губер­нських відділів юстиції та їх повітових уповноважених, встанов­ивши, що ці органи мають ліквідовуватися в міру утворення органів прокурорського нагляду.

5.Прокуратура незалежної країни

Верховною Радою, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 року проголосила створення незалежної самостійної української дер­жави — України. Розпочалася активна боротьба за створення правової бази незалежної держави. Верховна Рада України 5 листопада 1991 року прийняла Закон України «Про прокурату­ру». Цим законом визначені сьогоднішні завдання, функції та повноваження органів прокуратури.

Тепер за Законом України «Про прокуратуру», виходячи із встановленої системи органів прокуратури, всю систему і Ге­неральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайон­ні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури, до яких належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських сил України (на правах обласних), військові проку­ратури гарнізонів (на правах міських) очолюють відповідні про­курори.

Сучасна держава потребує встановлення і зміцнення режиму законності, важливим інструментом якого є спеціалізований орган — прокуратура України. В умовах необхідності нагляду за додержанням законів у випадках, визначених законом, а та­кож виконання інших функцій, передбачених Конституцією, властивими тільки прокуратурі способами і методами в різних сферах державного і громадського життя з особливою гостро­тою постає питання про правове забезпечення прокурорського нагляду.