42.Підтримання державного обвинувачення в суді.

Конституція України визначає як одну із конституційних функцій прокуратури — підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції). Ця функція знайшла своє закріплення в Законі “Про прокуратуру” (ст. 5), а також у Кримінально-процесуальному кодексі України (ст. 264 КПК). Державним обвинуваченням прийнято називати сукупність дій прокурора з відстоювання перед судом висновку про винність підсудного. Характерно, що законодавець, говорячи про досудове слідство, застосовує термін “обвинувачення”, а термін “державне обвинувачення” вживається в тих випадках, коли йдеться про діяльність прокурора саме в суді.

В суді першої інстанції, де прокурор виконує функцію підтримання державного обвинувачення від імені держави, він користується процесуальним статусом сторони і виконує обов’язки з обґрунтування та доказування обвинувальної тези або відмови від обвинувачення, якщо воно не підтвердилося.

Що стосується контрольних судових інстанцій — апеляційної та касаційної, а також при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження, то прокурор в них не підтримує державного обвинувачення, а висловлює свою позицію щодо законності та обґрунтованості оскарженого вироку і тим самим сприяє суду у правильному вирішенні кримінальної справи.

Така ж роль прокурора і при розгляді судом питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 411 КПК), де прокурор, який бере участь у судовому засіданні, дає свій висновок.

Згідно зі ст. 264 КПК України участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою, крім випадків розгляду справ про злочини, передбачені ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження); ч. 1ст. 126 КК (побої та мордування, які не спричинили тілесних ушкоджень) і ст. 356 (самоуправство), а також відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Таким чином, у стадії судового розгляду кримінальних справ участь прокурора в якості державного обвинувача є обов’язковою по всіх справах публічного та приватно-публічного обвинувачення.

43 .Касаційне подання прокурора.

Іноді судові рішення не відповідають вимогам, прийма­ються з порушенням норм матеріального і процесуального права, з використанням недоброякісного доказового матеріалу, нез'ясуванням всіх істотних обставин справи.

Такі рішення, якщо вони не набули законної сили, перегля­даються в стадії касаційного оскарження, шляхом внесення касаційного подання до суду другої інстанції Щоб розпочалося касаційне провадження, необхідно, щоб правомочні особи порушили процес в суді другої Інстанції. Правом порушення процесу Верховному суді наділений і прокурор незалежно від того, брав він участь у суді першої інстанції чи ні та в якій процесуальній формі.

Для того, щоб був порушений касаційний процес, прокурор повинен виконати певну процесуальну дію, подати до суду відпо­відний процесуальний документ, який іменується касаційним поданням.

Порушуючи касаційне провадження з перевірки рішень і ух­вал суду, прокурор виконує обов'язок щодо усунення пору­шень закону. І хоч такі дії спрямовані стосовно конкретної справи, вони є засобом запобігання повторення судовими орга­нами подібних порушень.

Касаційне подання за формою є письмовим і за змістом му­сить відповідати вимогам процесуального закону. Воно повин­но бути підписане прокурором і подане з копіями відповідно до кількості осіб, що брали участь у справі, через суд першої протягом десяти днів з наступного дня після оголошення рішення суду. На стадії касаційного оскарження прокурор має право заявля­ти клопотання, подавати додатково докази. Він має право бути повідомленим про день, час, місце засідання касаційного суду, брати активну участь у дослідженні судом матеріалів справи: задавати питання особам, які беруть участь у справі, робити висновки з усіх процесуальних питань, що виникають під час касаційного провадження, та давати висновок з суті обставин справи і рішення суду, яке переглядається касаційною інстан­цією.

Порушення процесу прокурором можливе в стадії перегляду у порядку судового нагляду рішень, ухвал, постанов суду, що набули законної сили.

Враховуючи, що перегляд судових рішень, що набули за­конної сили, не є звичайним методом виправлення допу­щених судом помилок, цивільно-процесуальне законодав­ство не всім прокурорам надало право порушувати провад­ження у цій стадії процес у. Тільки Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них військові прокурори наділені таким правом.