- •2.Історія створення прокуратури
- •4.Відновлення Прокуратори (грудень 1918 - березень 1921 р.).
- •5.Прокуратура незалежної країни
- •6.Концепція реформування прокуратури України.
- •7.Правове регулювання діяльності органів прокуратури в Україні.
- •10 Основні функції прокуратури.
- •11.Принципи організації і діяльності прокуратури.
- •13.Принцип незалежності.
- •14.Принцип централізації та субординації,
- •15.Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень.
- •24.Система органів прокуратури.
- •25.Генеральна прокуратура України.
- •30. Колегії органів прокуратури як дорадчі органи при прокурорі.
- •34.Припис прокурора.
- •37.Вимоги до документів прокурорського реагування.
- •42.Підтримання державного обвинувачення в суді.
- •43 .Касаційне подання прокурора.
- •44.Предмет нагляду за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру.
- •49.Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури.
- •50.3Аходи правового і соціального захисту працівників органів прокуратури.
- •51 .Науково-навчальні та інші установи прокуратури.
- •55.Підготовка прокурора до підтримання державного обвинувачення в суді.
- •57.Апеляційне подання прокурора.
- •58.Касаційне подання прокурора.
- •59.Зміна апеляційного, касаційного та окремого подання, відкликання справи із суду.
- •64,Особливості організації роботи, обсяг і межі повноважень прокурора на
- •65.Особливості організації роботи, обсяг і межі повноважень прокурора на
- •66.Особливості організації роботи, обсяг і межі повноважень прокурора на
- •67.Особливості організації роботи, обсяг і межі повноважень прокурора на стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку,
- •68.Особливості організації роботи, обсяг і межі повноважень прокурора на стадії перегляду рішення, ухвали, постанови господарського суду за ново виявленими обставинами.
- •69.Підготовка прокурора до участі в судових дебатах.
- •70.Пропозиції прокурора щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.
- •71.Постанова прокурора про зміну обвинувачення або про відмову від обвинувачення.
- •72.3Авдання і повноваження прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді.
- •75. Вирішення питань, що випливають з міждержавних угод
70.Пропозиції прокурора щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.
Як представник держави прокурор зобов'язаний у своїй обвинувальній промові проаналізувати причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і внести пропозицію щодо їх усунення. Цей обов'язок прокурора закріплено в ст. 23 КПК України.
Під час судового засідання прокурор, використовуючи всі передбачені законом джерела доказів, виявляє причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. При цьому звертається увага на недоліки в роботі державних органів, громадських організацій, посадових осіб щодо попередження злочинних проявів і ліквідації умов, що їм сприяють. Тому прокурор в обвинувальній промові повинен відмітити ці недоліки та порушення, визначити їх вплив на вчинення злочину і запропонувати суду відреагувати окремою ухвалою (постановою). Слід підкреслити, що згідно зі ст. 23 КПК України під час судового розгляду кримінальної справи прокурор, а не суд зобов'язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і ставити питання перед судом про вжиття заходів щодо їх усунення. Таку ініціативу повинен проявляти прокурор як представник органів прокуратури, діяльність яких "спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку" (ст. 4 Закону України "Про прокуратуру").
71.Постанова прокурора про зміну обвинувачення або про відмову від обвинувачення.
Стаття 36. У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.
Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.
в Кримінально-процесуальному кодексі України (далі – КПК України) було закріплено, що коли в результаті судового розгляду прокурор дійде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення та у своїй постанові викласти мотиви відмови. Це формулювання закріплене у ч. 3 ст. 264 Кримінально-процесуального кодексу України і з деякими змінами – у ч. 2 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру». За ч. 3 ст. 264 КПК України, у разі відмови прокурора від державного обвинувачення суд роз’яснює потерпілому та його представникові їхнє право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати державне обвинувачення. Якщо потерпілий не бажає скористатися цим правом, передбаченим ч. 2 ст. 267 КПК України, то суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу на підставі ч. 2 ст. 282 КПК України.
Це означає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою необхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній практичній дії — заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок — відмова від обвинувачення не тільки право, але й обов'язок прокурора.
Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Практика показує, що ними найчастіше бувають:
• виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спростовують обвинувачення;
• інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.
В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних і перевірених у суді доказів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити суду, що не підтримує обвинувачення і відмовляється від нього.
Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов'язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). Тому, щоб переконати суд в обгрунтованості і правильності своєї відмови, прокурор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.