59.Зміна апеляційного, касаційного та окремого подання, відкликання справи із суду.

Стаття 40. Зміна апеляційного, касаційного та окремого подання, відкликання справи із суду

Апеляційне, касаційне і окреме подання на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду.

бО.Прокурор у адміністративному судочинстві.

Склад осіб, які беруть участь у справі, визначено ст. 47 КАС (сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб). Отже, прокурор законодавчо не віднесений до окремої групи осіб, які беруть участь у справі.

Так, ч. 2 ст. 60 КАС встановлює, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Представництво в судовому адміністративному процесі – це процесуальна діяльність особи, спрямована на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння адміністративному суду в з’ясуванні об’єктивної істини у справі, постановленні законного і обгрунтованого рішення. Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити наступні найбільш характерні ознаки прокурорського представництва: здійснення представництва від імені держави; чітке окреслення в законі підстав представництва; здійснення представництва на різних стадіях процесу та у різних справах; особливий характер повноважень, наданих прокурору.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підтримуючи в адміністративному суді заявлені позовні вимоги, прокурор є рівноправною стороною адміністративного процесу. Проте він не перестає бути представником органу, який здійснює нагляд за дотриманням Конституції і законів України, оскільки останній є одним з головних напрямів діяльності органів прокуратури в Україні.

61.Організація роботи прокуратури області.

Так, з урахуванням положень ч. 1 та 2 ст. 60, ч. 4 ст. 61 КАС вважаємо, що формами участі прокурора в адміністративному судочинстві з метою захисту прав і свобод людини в публічно-владних правовідносинах є наступні:

1) звернення до адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом;

2) участь у розгляді місцевим або окружним адміністративним судом адміністративної справи за позовом прокурора з метою захисту прав і законних інтересів особи;

3) подання апеляційної заяви та скарги на рішення місцевого адміністративного чи окружного суду, в тому числі в справах, у яких прокурор не брав участі;

4) участь у розгляді адміністративної справи апеляційним адміністративним судом;

5) касаційне оскарження рішень адміністративного суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень апеляційної інстанції;

6) участь у розгляді касаційної скарги в судовому засіданні у Вищому адміністративному суді України;

7) подання скарги про перегляд судового рішення адміністративного суду після його перегляду в касаційному порядку і рішення адміністративного суду касаційної інстанції за винятковими обставинами та участь у розгляді цієї скарги Судовою палатою з адміністративних справ Верховного суду України;

8) подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яке набрало законної сили, і участь у судовому засіданні відповідного адміністративного суду з розгляду цієї справи;

9) ініціювання питання і забезпечення в межах, установлених законодавством, примусового виконання рішень адміністративних судів у справах, в яких прокурор брав участь з метою захисту прав і свобод громадян у публічно-владній сфері.

62.Організація роботи міської, районної, міжрайонної прокуратури.

Важливим чинником організації роботи міської (районної) прокуратури є розподіл службових обов’язків між оперативними працівниками прокуратури. Чіткий, добре продуманий, він є обов’язковою умовою ефективності колективної роботи, сприяє узгодженості дій, підвищує персональну відповідальність за кінцевий результат, забезпечує раціональне використання індивідуальних можливостей кожного працівника.

Етапи організаційно-управлінського акту розподілу обов’язків:

1. Визначення видів роботи, які необхідно розподілити між працівниками прокуратури, враховуючи (!) компетенцію прокуратури та роботи, пов’язаної з організацією праці кожного працівника особисто, а також всього колективу.

2. Визначення приблизного обсягу людино-днів, потрібних для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року, враховуючи (!) складність та невизначеність результатів цього процесу.

3. Закріплення за кожним оперативним працівником конкретних обов’язків, враховуючи (!) галузевий принцип (розподіл обов’язків за напрямами прокурорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури: за кожним закріплюється коло питань, поєднаних однією темою, як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності), теоретичну підготовку, практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівників. Зонально-предметний принцип доцільно застосовувати в тих прокуратурах, які обслуговують велику територію і мають необхідну кулькість оперативних працівників.

4. Підготовка наказу про розподіл службових обов’язків.

При розподілі конкретних обов’язків між окремими працівниками прокуратури враховується ряд факторів суб’єктивного та об’єктивного характеру. Суб’єктивний фактор – рівень теоретичної підготовки, практичного досвіду та здібностей працівників. Доцільно враховувати бажання та індивідуальні нахили до виконання тих чи інших обов’язків кожним оперативним працівником. Об’єктивний фактор – особливості діяльності прокуратури, її кількісний склад, рівень та структура злочинності в регіоні, стан законності та інші чинники.

63.Повноваження прокурора в господарському судочинстві.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист прав і свобод громадянина, державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізовує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку. Прокурор — особливий суб'єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом (п. 2 ст. 121 Конституції, п. 2 ч. 1 ст. 5 У "Про прокуратуру"). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

Приводами для представництва в господарському суді є звернення до прокуратури громадян, юридичних осіб та посадових осіб, повідомлення в засобах масової інформації або власна ініціатива прокурора. За відповідними зверненнями прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина та держави, усунення причин і умов, що сприяли їх порушенню, а також притягнути до встановленої законом відповідальності осіб, які винні в порушенні прав і законних інтересів громадянина або держави.

Ст. 36 З У "Про прокуратуру" визначає підстави представництва інтересів громадянина у суді загальної юрисдикції, а саме: неспроможність громадянина через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізовувати процесуальні повноваження. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.