41.Підстави виділення та система основних галузей права.

Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Він — головна, об'єктивна підстава для розподілу правових норм за галузями права. Його доповнює метод правового регулювання. Загальними є два методи правового регулювання

імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обов'язки, покарання.--диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»).

Серед усіх галузей системи права провідне місце займає конституційне право, інтегруюча галузь права. Це пояснюється специфікою суспільних відносин, що складають предмет правового регулювання цієї галузі. Такими є відносини, що становлять основу суспільного і державного ладу. У нормах конституційного права закріплюються права і свободи громадян, економічна основа суспільства, система ор­ганів державної влади, порядок їхнього формування і функціонування, адміністративно-територіальний устрій, виборча система та ін. Норми конституційного права є вихідним нормативним матеріалом для інших галузей права, що функціонують на основі Конституції. Методи в цій галузі переважають імперативні, субординаційні

Основними галузями права є. Адміністративне право. Цивільне право. Сімейне право. Трудове право. Фінансове право. Земельне право. Кримінальне право.

42.Загальна характеристика змісту та джерел основних галузей права.

Характеристика основних галузей права включає з'ясування змісту (визначення), структури (підгалузі та правові інститути) та основних джерел у формально-юридичному смислі. Кожна галузь — це система юридичних норм певної специфіки.

Конституційне право — це система норм, які регулюють основоположні, визначальні суспільні відносини, що складаються між такими трьома суб'єктами, як громадяни, народ, об'єднаний у суспільство, та держава і які (норми) становлять правовий фундамент усього суспільного життя, визначаючи статус особи як людини і громадянина, основні засади організації та функціонування суспільства і держави.

За більш розгорнутого підходу до розкритая змісту конституційного права можна виділити групи норм, якими визначаються:1) основи правового статусу (положення) людини як громадянина;2) правова характеристика суспільства та основи взаємовідносин суспільства і держави;3) основні сутнісні характеристики держави та символи національно-державної ідентичності, що уособлюють суверенність, незалежність держави як суб'єкта права та її національно-історичну відмінність від інших держав;4) основні принципи здійснення народовладдя та формування представницьких органів (виборча система);5) основні засади побудови державного апарату як організаційного знаряддя здійснення державної влади та основи компетенції державного апарату;6) основи територіального (адміністративно-територіального) устрою;7) основні засади здійснення місцевого самоврядування.

Адміністративне право' — це система норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з налагодженням та здійсненням управлінської діяльності органів держави, передусім органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, а в деяких випадках, визначених законом, й інших недержавних організацій, шляхом визначення прав, обов'язків і відповідальності учасників^цих відносин. Джерелами адміністративного права є численні закони, зокрема — про державну службу, про міліцію, про службу безпеки, про оборону та інші, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема положення про центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети тощо, акти про правовий статус посадових осіб, їх повноваження.