39.Правова система: поняття та види (загальна характеристика правових систем сучасності).

Поняття правової системи відображає сукупність всіх правових явищ у їх взаємодії в масштабах суспільства і держави. Воно є дуже складним, усі елементи правової системи поєднані необхідними зв'яз­ками та відносинами. Всі юридичні явища того чи іншого суспільства об'єднуються в певну систему.

Правова система — це комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин та юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання.

Право потребує системного і цілісного вивчення. Системний ана­ліз правових явищ дозволяє комплексно підходити до розкриття їх взаємозв'язків. На цій основі було запроваджено категорію "право­ва система". Правова система — складне і багатопланове явище, що складається з цілого комплексу компонентів, яке справляє норматив­но-організаційний вплив на суспільство.

Елементами правової системи є право як система регулювання суспільних відносин, форми (джерела) права, правові принципи, юридич­на практика і юридична діяльність, механізм правового регулювання, законність і правопорядок, правова свідомість і правова культура, су­б'єкти права, правові традиції, юридична доктрина тощо.

40.Поняття та структура системи права. Зміст її елементів.

Система права – це об'єктивно обумовлена структура (будова) права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути. Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою; характеризується об'єктивністю, узгодженістю правових норм, єдністю, диференціацією.

Структурними елементами системи права є норма права, галузь права, підгалузь права, інститут права. 

Норма права – первинний елемент системи права. Вона являє собою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що надає учасникам регульованого правом відношення суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Галузь прав – це сукупність правових норм, що відокремилася всередині системи права, які регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин. Однорідність тієї чи іншої сфери суспільних відносин викликає до життя відповідну галузь права (цивільне, кримінальне, адміністративне та ін.)

У межах найбільш розвинутих правових галузей виділяються підгалузі, що поєднують кілька інститутів однієї і тієї ж галузі. Зовнішнім вираженням підгалузі є наявність у ній такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві кільком (але не всім) правовим інститутам цієї галузі. Наприклад, у цивільному праві – авторське, спадкове, зобов'язальне, винахідницьке право; у конституційному – виборче, муніципальне, парламентське право; у фінансовому – бюджетне і податкове право; у земельному – гірське, водне, лісове право.

Інститут права – це порівняно невелика, стала група правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин. Якщо юридична норма – "вихідний елемент" правової матерії, то правовий інститут являє собою первинну правову спільність, об'єднання.

Первинним елементом, що лежить в основі системи права, є норма права - сформульоване або санкціоноване державою фор¬мально визначене правило поведінки, яке має загальнообов'язко¬вий характер і забезпечується можливістю застосування державного примусу.