- •Суб’єкти підприємницької діяльності: поняття та види.
- •Поняття філіалу, представництва, особливості створення та діяльності.
- •Поняття, види та загальна характеристика господарських товариств.
- •Поняття, види, особливості створення та функціонування акціонерних товариств.
- •Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.
- •Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю.
- •Особливості створення та функціонування повних товариств.
- •Особливості створення та функціонування командитних товариств.
- •Права та обов'язки учасників господарських товариств.
- •Особливості правового статусу комунальних підприємств.
- •Загальна характеристика державних підприємств, особливості створення та правовий режим майна.
- •Казенне підприємство: поняття, особливості створення та правовий режим майна.
- •Унітарні та корпоративні підприємства, критерії поділу та значення.
- •Легітимація господарської діяльності: поняття, елементи та значення.
- •Порядок державної реєстрації фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
- •Порядок державної реєстрації юридичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності.
- •Підстави та порядок внесення змін і доповнень до установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності.
- •Поняття місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності та його юридичне значення.
- •Підстави та порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
- •Порядок одержання ліцензій на здійснення окремих видів господарської діяльності.
- •Загальна характеристика патентування окремих видів підприємницької діяльності.
- •Поняття і види торгових патентів.
- •Умови та порядок видачі торгових патентів.
- •Торгівельна діяльність, що не потребує патентування.
- •Торговельна діяльність на яку не поширюється законодавство про патентування.
- •Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності: поняття і види.
- •Підстави та порядок ліквідації підприємств.
- •Порядок формування ліквідаційної комісії та її компетенція.
- •Загальний порядок задоволення претензій кредиторів під час ліквідації підприємств (крім банкрутства).
- •Поняття та суб'єкти банкрутства.
- •Умови порушення справи про банкрутство та стадії провадження справи про банкрутство.
- •Поняття санації та порядок проведення санації під час провадження справ про банкрутство.
- •Наслідки визнання боржника банкрутом та особливості ліквідаційної процедури боржника.
- •Порядок та черговість задоволення претензій кредиторів при визнанні боржника банкрутом.
- •Право власності та зміст права власності.
- •Право господарського відання: поняття, зміст та суб’єкти.
- •Право оперативного управління: поняття, зміст та суб’єкти.
- •Право приватної власності.
- •Право державної та комунальної власності.
- •Способи захисту права власності у сфері господарювання.
- •Поняття і значення договору в підприємницькій діяльності.
- •Співвідношення понять договору, правочину, зобов’язання.
- •Суб’єкт, об’єкт та зміст договору.
- •Класифікація договорів у сфері господарської діяльності.
- •Порядок та стадії укладення договору. Оферта та її види. Акцепт.
- •Порядок зміни та розірвання договору. Підстави для зміни або розірвання договору.
- •Підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними. Поняття недійсного та неукладеного договору.
- •Поняття та значення регресних зобов’язань за законодавством України.
- •Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань (мета, форма договору, зміст, значення ). Додатковий характер способів забезпечення виконання зобов’язань в договорах.
- •Поняття та види неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язань.
- •Завдаток як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань.
- •Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття та види застави. Форма договору застави.
- •Застава нерухомого майна (Іпотека). Загальна характеристика законодавства.
- •Порядок звернення стягнення на предмет застави.
- •Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •Попередній договір: поняття, порядок укладання та юридичні наслідки.
- •Підстави припинення договірних зобов’язань (крім виконання) у сфері господарювання.
- •Види господарсько-правової відповідальності: часткова, солідарна, субсидіарна.
- •Відшкодування збитків. Види збитків.
- •Співвідношення неустойки та відшкодування збитків у договорі.
- •Підстави звільнення боржника від відповідальності. Випадок і непереборна сила.
- •Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу.
- •Права і обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
- •Класифікація договорів купівлі-продажу та їх загальна характеристика.
- •Особливості та ознаки роздрібної купівлі-продажу.
- •Правові наслідки порушення прав покупців (споживачів).
Порядок та черговість задоволення претензій кредиторів при визнанні боржника банкрутом.
Під час ліквідаційної процедури ліквідатор виявляє ліквідаційну масу, здійснює у встановленому порядку продаж майна банкрута та задовольняє у встановленому порядку вимоги кредиторів:
1) у першу чергу задовольняються:
- вимоги, забезпечені заставою.
- вимоги щодо виплати заборгованості по зар. Платі за три місяці, що передують провадженню справи про банкрутство.
- витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб.
- витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство, у тому числі:
А) витрати на оплату державного мита
Б) витрати на публікацію заяви про порушення справи про банкрутство, на публікацію інформації про продаж майна боржника.
В) витрати арбітражного керуючого, пов’язані зі справою
Г) витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо його призначив суд.
Д) витрати на оплату праці арбітражного керуючого.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли перед працівниками банкрута:
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та обов’язкових зборів.
4) у четверту чергу задовольняються вимоги, не забезпечені заставою.
5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду.
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Подальші вимоги задовольняються у разі надходження коштів на рахунок боржника. Вимоги, незадоволені недостатністю майна, вважаються погашеними.
Право власності та зміст права власності.
Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Законом України "Про власність" (ст. 4) встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, здійснює своєю владою управління ним і має право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином, суб'єктивне право власності формується як сукупність трьох найголовніших правомочностей:
права володіння,
права користування,
права розпорядження.
Щодо права власника управляти майном і вчиняти з ним дії, то, на нашу думку, це не нова, самостійна від названої "тріади" правомочність власника, а лише уточнення (роз'яснення) права користування і розпорядження майном.
Правомочності з користування, володіння і розпорядження виникають у власника водночас з виникненням права власності. Характерно, що разом, у сукупності "тріада" правомочностей, яка характеризує право власності у повному обсязі і розкриває його зміст, може належати лише власнику і нікому більше.
Окремо право володіння, право користування, право розпорядження може належати також іншим особам — орендареві, наймачу, іншим, які здійснюють ці права лише при погодженні з власником. Правомочності власника щодо належного йому майна здійснює він сам незалежно від волі та бажання всіх інших осіб і обмежуються лише законом. Проте і власник не може здійснювати своє суб'єктивне право на шкоду іншим особам.
Володіння означає фактичне перебування речі у господарюванні власника, можливість впливати на річ. Право володіння у суб'єктивному розумінні є закріплена у відповідних нормах права можливість фактичного володіння річчю: фізичного або господарського, оскільки однаково володіє річчю той, хто утримує її фізично (наприклад, має книгу у портфелі), а також той, хто має змогу впливати на цю річ (наприклад, власник житлового будинку не може володіти ним у фізичному розумінні, але він здійснює правомочність володіння внаслідок того, що має змогу впливати на цю річ за своїм інтересом).
Право користування в об'єктивному значенні — це правові норми, які встановлюють порядок вилучення корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Право користування у суб'єктивному значенні — це закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Право користування нерозривно пов'язано з правом володіння. Без володіння, тобто без фактичного утримання речі, не можна добути з неї корисні властивості і тим самим використати її для задоволення потреб. Проте власник може використати своє майно не лише для задоволення своїх особистих потреб. Закон України "Про власність" (ст. 4) закріплює за ним право використовувати належне йому майно для здійснення будь-якої діяльності, у тому числі господарської, за умови, що ця діяльність не суперечить закону. Це право реалізується колгоспами і кооперативами, іншими суб'єктами, коли вони, використовуючи належні їм споруди, устаткування, матеріали, організують виробництво продукції.
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна).
Право розпорядження у суб'єктивному розумінні — це закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна.
Якщо вищевикладені правомочності володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).
Право розпорядження власник реалізує через можливість припинити або обмежити належне йому право власності. Наприклад, укладаючи договір оренди, власник на встановлений строк передає право володіння і користування своїм майном, його окремою частиною чи певною річчю іншій особі — орендареві. Тим самим власник на цей час обмежує своє право власності, немов би розподіляючи правомочність з володіння, користування і розпорядження майном між різними особами.