Підприємець та найманий працівник: від а до я

Початок. Продовження див. Консультацію від 01.12.2007 р.

Підприємець вирішив залучити до своєї діяльності найманого працівника, а, можливо, й не одного. Як це зробити і що потрібно врахувати, щоб не припуститися помилок?

У консультації розказано про відносини приватного підприємця з найманими працівниками, висвітлені питання про порядок укладання, реєстрації та продовження трудового договору і додаткових угод до нього, звільнення найманих працівників і розірвання трудового договору, про необхідність наявності в найманих працівників медичних книжок і багато іншого, що пов’язано з трудовими буднями підприємця і найманого працівника.

Сподіваємося, що ця консультація допоможе Вам, шановні підприємці, правильно оформляти трудові відносини з найманими працівниками.

І. Прийняття найманого працівника

Будь-який підприємець має право залучити до своєї діяльності найманого працівника (тобто стати працедавцем), а кожний громадянин може реалізувати своє право на працю шляхом укладання трудового договору з фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності (далі - підприємець).

Отже, підприємець вирішив найняти працівника. З чого розпочати?

1. Документи, необхідні для прийняття на роботу

1.1. Якщо на роботу влаштовується працівник - громадянин України

Згідно зі ст. 24 КЗпП при влаштуванні на роботу для укладання трудового договору громадянин - майбутній працівник підприємця повинен представити такі документи:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

- трудову книжку (якщо для нього це місце роботи буде основним і він влаштовується на роботу не вперше);

- документ про фахову освіту (спеціальність, кваліфікацію), якщо робота, на яку претендує працівник, вимагає спеціальних знань, У листі Мінпраці від 12.06.2002 р. № 06/2-4/198 зазначається, що документ про освіту, про присвоєння відповідної кваліфікації обов'язково подається, якщо це необхідно для допуску до відповідної роботи (в інших випадках його надання не обов'язково);

- довідку про стан здоров'я (у випадках, передбачених законодавством, наприклад при прийнятті на роботу осіб молодше 21 року; при прийнятті на роботу зі шкідливими й тяжкими умовами праці; на роботу, пов'язану з виробництвом продуктів харчування тощо);

- особову медичну книжку* форми № 1-ОМК (у разі залучення працівника до діяльності, пов'язаної з обслуговуванням населення);

- свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (якщо воно є);

- довідку органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися одержати ідентифікаційний номер, про що мають відповідну відмітку в паспорті);

- документ військового обліку (для військовозобов'язаних і призовників);

- якщо фізична особа претендує на одержання податкової соціальної пільги, то претендентові на роботу необхідно подати заяву на їі застосування відповідно до Наказу № 461;

- інші документи.

До інших документів, зокрема, можна віднести:

- з ініціативи працедавця - заяву про прийняття на роботу (незважаючи на те що вона в законодавчих актах не згадується як обов'язковий документ, на практиці використовується для уточнення того, влаштовується фізична особа на основне місце роботи чи на роботу за сумісництвом, тому її подання є бажаним), рекомендації, характеристику;

- з ініціативи працівника - автобіографію, документи, що свідчать про одержання спеціальних знань, досвід роботи тощо.

Якщо працівник влаштовується вперше й на нього ще не заведено трудової книжки, він повинен представити ті ж документи, за винятком трудової книжки. Працедавцеві слід пам'ятати, що згідно зі ст. 25 КЗпП забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку, а також документи, надання яких не передбачено законодавством.

Дані цих документів використовуються при заповненні обов'язкових реквізитів трудового договору. До останніх відносяться: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, паспортні дані та ідентифікаційний код, місце проживання як працівника, так і працедавця. Крім цього, працедавець обов'язково повинен зазначити номер свого свідоцтва про реєстрацію підприємцем, а найманий працівник - надати відомості про своє останнє місце роботи і професію.