2.2. Форма трудового договору

Трудовий договір обов'язково укладається в письмовій формі. Це прописано в ст. 24 КЗпП. Відповідно до неї дотримання письмової форми є обов'язковим, зокрема, у разі укладання трудового договору з фізичною особою - підприємцем.

Зазначимо, що форму трудового договору підприємець може запозичити з Наказу № 260, яким затверджена уніфікована форма трудового договору між працівником і фізичною особою. Вона може застосовуватися при оформленні трудових відносин найманого працівника як з фізичного особою, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (наприклад, нянька, домробітниця), так і з фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності (підприємцем), тому у формі трудового договору працедавець (наймач) іменується “Фізична особа”, а найманий працівник - “Працівник”.

Форму трудового договору підприємець може придбати або в магазині, що продає бланки, або виготовити самостійно.

При складанні трудового договору необхідно звернути увагу на такі моменти:

- трудова функція, яку виконуватиме працівник: найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої кваліфікації професій і кваліфікаційних характеристик. Необхідно чітко й докладно описати характеристики роботи та вимога до її виконання так, щоб потім не було непорозумінь і претензій щодо виконання тих чи інших функціональних обов'язків найманого працівника. Необов'язково, але у разі необхідності тут можна зазначити обсяг, якість і строки виконання робіт;

- умови оплати праці. У трудовому договорі закріплюється основний обов'язок працедавця - оплачувати працю працівника в розмірі не нижче законодавче встановленої мінімальної зарплати. Зауважимо, що підприємець самостійно встановлює розмір зарплати шляхом узгодження його з самим працівником, при цьому ніяких законодавчих обмежень “вищої планки” не існує.

Зазначимо, що умови трудового договору, які погіршують положення працівника в порівнянні з чинним законодавством, вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП).

Співробітник центру зайнятості повинен зареєструвати трудовий договір.

2.3. Види трудових договорів і строк їх дії

Однією з істотних умов трудового договору є строк його дії. Згідно зі ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути:

- безстроковим, що укладається на невизначений строк;

- строковим, що укладається на визначений строк, установлений за погодженням сторін;

- строковим, що укладається на час виконання певної роботи.

Розглянемо два останніх види трудових договорів, які викликають на практиці безліч запитань.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини можуть бути встановлені на визначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання чи інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок застосування строкових трудових договорів роз'яснений у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 03.02.2003 р. № 06/2-4/13. Так, Мінпраці вважає, що для укладання строкового договору необхідно, щоб характер роботи припускав, що робота не виконується постійно.

Шрдо умов виконання роботи зазначено, що строковий трудовий договір може бути укладений у разі, коли робота є постійною, але у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Насамперед, це може бути пов'язане з тим, що для виконання такої роботи вже прийнятий працівник, але він протягом певного періоду не може виконувати своїх трудових обов'язків (наприклад, через хворобу, відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тощо). Для заміщення тимчасово відсутнього працівника й здійснюється прийняття на роботу іншої фізичної особи за строковим трудовим договором.

Строковий трудовий договір можна укладати на один день, тиждень, місяць, рік, два, три тощо. Відповідно до загального правила по закінченні строку трудового договору жодна з його сторін не має права перешкоджати іншій стороні в припиненні трудових відносин.

У разі укладання з працівником строкового трудового договору підприємець при заповненні пункту 1 форми трудового договору (в якому зазначається, на який саме строк він укладається) повинен ураховувати вимоги ст. 241-1 КЗпП, тобто формулювання строків максимально наближати до вимог цієї статті.

Так, у згаданій статті сказано, що строки виникнення і припинення трудових прав і обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями й днями. Тобто, заповнюючи пункт 1 форми трудового договору, буде правильніше зазначити, наприклад, “на 1 місяць з дня фактичного допуску працівника до роботи”, “на 25 днів з дня...”, а не “до 23 листопада 2007 року” (хоча, в принципі, зазначення конкретної дати також не заборонено).

Крім цього, трудові відносини на визначений строк можуть також оформлятися:

- на час виконання певного обсягу або виду роботи, строк закінчення якої не може бути визначений конкретною датою. При Цьому у формі трудового договору так і пишуть: “на період виконання таких-то робіт”. Наприклад, у формі трудового договору допускаються формулювання типу: “на строк виконання роботи з ремонту квартири за такою-то адресою”. Конкретний строк у цьому разі дійсно неможливо визначити, адже не можна заздалегідь сказати, коли вдасться впоратися з цією роботою (багато чого в будівництві залежить не тільки від виконавші, але й від ремонтних умов, поставки матеріалів, техніки тощо);

- для заміщення вільного робочого місця (вакантної посади), якщо за звільненим працівником відповідно до закону зберігається право повернення на попередню роботу (посаду);

- в інших випадках, коли можливість встановлення строкових трудових відносин передбачена законом.

Працівники, прийняті на роботу за строковими трудовими договорами, мають ті ж права й обов'язки, що і прийняті на невизначений строк. Термін дії строкового трудового договору обчислюється з дня початку роботи.

Зверніть увагу, що якщо по закінченні строку, зазначеного в договорі, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП), Про це можна прочитати у наступних публікаціях в розділі “Звільнення найманого працівника”.

Продовження строкового трудового договору

У разі якщо приватний підприємець збирається продовжити відносини з найманим працівником після закінчення строку, зазначеного в трудовому договорі, потрібно укласти новий безстроковий або строковий договір між приватним підприємцем і найманим працівником, що почне діяти з наступного дня після закінчення строкового трудового договору, і зареєструвати його в центрі зайнятості.

Різновиди строкового трудового договору

1. Розглядаючи строковий трудовий договір, слід зазначити ще один випадок укладання трудового договору на визначений строк - це трудовий договір на визначений строк на обґрунтоване прохання працівника. Такий випадок визначений ст. 23 КЗпП. Зацікавленість працівника у встановленні трудових відносин на визначений строк, як правило, обумовлюється особистими обставинами працівника (у такому разі краще вимагати від працівника заяву про прийняття на роботу, де бажано зазначити обставини, які спонукають його влаштовуватися на роботу за строковим трудовим договором).

Обов'язково потрібно мати на увазі, що укладання трудового договору на визначений строк за відсутності обґрунтованого прохання працівника буде підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку (п. 9 Постанови № 9). А це означає, що договір буде вважатися укладеним на невизначений строк,

2. Різновидом строкових трудових договорів є також договори про сезонні роботи. Згідно з п. 3 Положення № 578 сезонними вважаються роботи, які через природні та кліматичні умови виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців. Перелік сезонних робіт установлений постановою КМУ “Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей” від 28.03.97 р. № 278. У ньому зазначено, що сезонні роботи встановлені для таких галузей діяльності:

- лісова промисловість і лісове господарство;

- торф'яна промисловість;

- сільське господарство;

- переробні галузі промисловості;

- санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку;

- транспортно-дорожній комплекс.

Часто буває, що підприємець виконує роботи, надає послуги в сфері діяльності, яка може носити “сезонний” характер. Наприклад, ремонт квартир громадяни, як правило, здійснюють улітку, взимку ж СПД часто доводиться “простоювати”. Звісно, у підприємця виникає запитання, як утримати цінного працівника як постійного. У цьому разі про договір про сезонні роботи говорити не доводиться - для такої галузі діяльності Постановою № 278 не скористаєшся. Та й КЗпП не передбачає варіанта, коли працівник трудиться певний сезон, а інший час тільки значиться в працедавця й за періоди бездіяльності не одержує зарплати.

Отже, підприємцеві потрібно укладати або строковий трудовий договір, або безстроковий. Цілком прийнятним у цьому разі є строковий трудовий договір. Але й у ньому є свої “мінуси” - доводиться розривати, а потім заново укладати трудові договори, і при цьому ще необхідно “побігати” до центру зайнятості для реєстрації та розірвання цих договорів.

3. Контракт. Контракт є особливою формою трудового договору. У ньому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, встановлюються угодою сторін. Порядок укладання контрактів встановлений Положенням № 170.

Відповідно до нього документа контрактна форма трудового договору застосовується тільки у випадках, прямо передбачених законами.

Зауважимо, що контрактна форма трудового договору підприємцями не застосовується у зв'язку з наявністю форми трудового договору, встановленої Наказом № 260.

Отже, у формі трудового договору слід зазначити обраний вид строковості, і якщо підприємець і працівник дійшли згоди про встановлення конкретного строку дії договору, необхідно відобразити цей строк.

2.4. Внесення змін до форми трудового договору

На практиці часто виникають випадки, коли потрібно внести зміни до трудового договору (наприклад, істотно змінилися умови оплати праці або змінюється термін дії договору тощо). Як у цьому разі бути підприємцеві?

Увага: положеннями ст. 24-1 КЗпП і Порядку № 260 проведення реєстрації змін і доповнень до вже зареєстрованого в державній службі зайнятості трудового договору законодавством не передбачено, оскільки реєстраційний номер трудового договору, укладеного між фізичною особою – працедавцем і найманим працівником, може бути тільки один.

Зазначимо, що форма трудового договору, затверджена Порядком № 260, є зразком. Саме тому сторони, що укладають трудовий договір, можуть вносити до неї зміни й доповнення. Такі зміни, що є невід'ємними умовами трудового договору, не повинні погіршувати положення працівників у порівнянні із законодавством України. Інакше згідно зі ст. 9 КЗпП такий змінений договір може бути визнаний недійсним.

Виходячи з цього, зазначимо, що у разі зміни умов договору до трудового договору з найманим працівником варто внести відповідні зміни, які сторони зобов'язані оформити додатками до нього.