1.2. Чи можна прийняти на роботу іноземця?

Укладання трудового договору в Україні з іноземцями або особами без громадянства (далі - іноземні) має свої особливості.

Відповідно до Порядку № 2028, що регламентує питання працевлаштування іноземців, підприємці можуть використовувати працю таких осіб лише за наявності в них дозволів на працевлаштування, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами України.

Варто зазначити, що існують випадки, коли одержувати дозвіл на працевлаштування іноземця немає необхідності. Так, нарівні з громадянами України право на працевлаштування мають тільки іноземці, які постійно проживають в Україні (ст. 8 Закону № 3929), тобто які одержали у встановленому порядку посвідку на проживання в Україні (ст. 1 Закону № 2491).

Згідно зі ст. 3 Закону № 3929 іноземці та особи без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, одержують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Таким чином:

- якщо іноземець або особа без громадянства має посвідку на постійне проживання в Україні, йому не потрібно дозволу на працевлаштування (у цьому разі для в'їзду в Україну оформляється віза ІМ-2). З такою особою підприємець може укласти трудовий договір на тих же умовах, що й з громадянином України, зареєструвавши його в районному державному центрі зайнятості (за своїм місцем проживання). При цьому іноземні громадяни та особи без громадянства мають право на відпочинок нарівні з громадянами України (тобто право на 40-годинний робочий тиждень, право на відпустку не менше 24 календарних днів). Але на деякі посади не можна призначати осіб, які не є громадянами України (так, іноземці не можуть, наприклад, займатися нотаріальною діяльністю);

- якщо ж іноземець або особа без громадянства має посвідку на тимчасове проживання в Україні, йому необхідно одержати дозвіл на працевлаштування. Він оформляється іноземцеві, який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, здатні виконувати цей вид робіт, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами України (Порядок № 2028).

Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Порядок № 2028 установлює правила для одержання дозволу на працевлаштування тільки для працедавців - підприємств, установ, організацій, тобто для юридичних осіб.

Для працедавців - приватних підприємців правил для одержання дозволів на працевлаштування іноземних громадян і осіб без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, не встановлено. У зв'язку з цим вищезгадані вповноважені центри зайнятості не мають правової можливості видати дозвіл на працевлаштування іноземця працедавцеві - приватному підприємцеві.

А за відсутності зазначеного документа районні центри зайнятості відмовляють у реєстрації трудових договорів між приватними підприємцями та працівниками - іноземними громадянами або особами без громадянства (крім випадків, коли в іноземця є посвідка на постійне проживання в Україні).

Отже, на сьогодні в Україні немає механізму одержання дозволу на працевлаштування тимчасово прибулого в Україну іноземця в працедавця - приватного підприємця.

Висновок: приватний підприємець не зможе прийняти на роботу іноземця, який тимчасово проживає в Україні.

За використання праці іноземців без одержання дозволу державної служби зайнятості на фізосіб-підприємців накладається штраф в 50-кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн.) за кожну таку особу (ст. 8 Закону № 803). Іноземець, оформлений на роботу без дозволу на працевлаштування, підлягає депортації з України.

2. Порядок укладання трудового договору між приватним підприємцем і працівником

2.1. Загальні положення про трудовий договір

Трудовий договір являє собою угоду між працівником і підприємцем. Це визначено ст. 21 КЗпП. Відповідно до неї трудовий договір - це угода між працівником і працедавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а працедавець - виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та угодою сторін.

До складання трудового договору необхідно поставитися серйозно і відповідально, тому що формальне відношення до цього документа може обернутися для підприємця штрафами за недотримання трудового законодавства та значними сумами позовів працівника, обуреного невиконанням умов договору.

Увага: для прийняття на роботу найманої особи приватному підприємцеві, крім трудового договору, не потрібно оформляти більше жодних документів.