3.5. Про прийняття найманого працівника за сумісництвом

Зупинимося дещо докладніше на нюансах прийняття найманого працівника за сумісництвом. Як правило, у цьому разі підприємці ставлять собі запитання: чи потрібно виконувати всі вищевикладені вимоги щодо трудового договору.

Умови роботи за сумісництвом визначені Положенням № 43.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на цьому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця за наймом (п. 1 Положення № 43).

Процедура прийняття на роботу за сумісництвом відрізняється від прийняття на основну роботу лише тим, що працівникові слід подати заяву із зазначенням, що він бажає працювати за сумісництвом. Для такої роботи одержання згоди адміністрації за основним місцем роботи не потрібно.

Тривалість робочого дня сумісника не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня в вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця - половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

Чинним законодавством установлені обмеження роботи за сумісництвом. Так, згідно з п. 4 Положення № 43 керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).

Слід зазначити, що обмеження стосуються не тільки окремих вимог до працівників, які повинні мати необхідний мінімальний стаж, професійну підготовку або рівень кваліфікації, але й посад. Зокрема, не всі посади можуть заміщатися фахівцями з фармацевтичною освітою. Оскільки відповідно до вимог п. 32 Правил № 1570 перелік посад, які можуть заміщатися фахівцями з фармацевтичною освітою, встановлюється МОЗ України.

Так як робота за сумісництвом ґрунтується на трудовому договорі, то він обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі (пп. 24 КЗпП), а також зареєстрований у центрі зайнятості (ст. 24-1 КЗпП, Наказ № 260).

Форма трудового договору може використовуватися та ж, що й при прийнятті працівника на основне місце роботи (зразок договору див. консультацію від 01.11.2007 р.). При цьому у договорі потрібно зробити запис “Робота за цим договором виконується працівником за сумісництвом”.

У центрі зайнятості при реєстрації трудового договору із сумісником трудова книжка не надається, тому що вона повинна знаходитися за його основним місцем роботи. У той же час трудова книжка може бути на руках у працівника (наприклад, якщо й за основним місцем він працює в приватного підприємця). У цьому разі за бажанням працівника йому може бути зроблений запис у трудовій книжці про прийняття на роботу за сумісництвом згідно з п. 2.14 Інструкції № 58.

Якщо це перший найманий працівник, то підприємець проходить реєстрацію в Пенсійному і соціальному фондах.

Підприємцеві, який сплачує єдиний податок, потрібно одержати в податковому органі за своїм місцезнаходженням довідку про трудові відносини з цим працівником, а СПД, який сплачує фіксований податок, - внести відповідні зміни до патенту.

Податкова соціальна пільга (ПСП) надається сумісникові за наявності заяви про її застосування з урахуванням переліку осіб, для яких ПСП не застосовується. Підприємцеві перед укладанням трудового договору варто поцікавитися, чи не подана така заява іншому працедавцеві. Якщо подана, роз'яснити працівникові неможливість застосування ПСП за іншим місцем роботи - тобто в підприємця.