Ірина Дмитращенко, Черкаський інститут банківської справи убс нбу

«Науку часто змішують зі знанням. Це грубе непорозуміння. Наука є не тільки знання, але і свідомість, тобто вміння користуватися знанням як слід», – стверджував академік Василь Осипович Ключевський.

Кожна людина бажає встановити свій певний статус в соціумі. Невелика частина з них обирають шлях самовдосконалення свої знань, та вміння правильно оперувати знаннями в залежності від ситуації. На моє глибоке переконання, таких людей вже можна назвати науковцями. Але існує одна проблема: багато з них не можна назвати такими, що люблять науку та віддані їй все життя. В більшості випадків це просто люди, що носять «лейб» із науковим ступенем. Нажаль, таких у нас в Україні багато.

Всі ми є, так чи інакше, егоїстами, тому кожен хоче знайти своє місце під сонцем. Так звані «науковці», намагаються знайти зв’язки і видати якнайбільше своїх робіт у відомих ЗМІ не задумуючись про наслідки. Більшість цих робіт захмарена і не відповідає дійсності життя.

Інша справа, коли людина віддана своїй справі все життя, і намагається найбільш детально розглянути сутність науки, якою займається. Це – мета їхнього життя. Такі люди творять великі речі, це – герої країни, але на превеликий жаль, у більшості випадків, про них забувають та ігнорують в нашому суспільстві.

Історія показує нам, що нажаль великими та визнаними стають лише після смерті.

Любити в собі науку означає бути її невід’ємною частиною, постійно прагнути до самовдосконалення та систематизації своїх знань.

Отже, тільки полюбивши науку та ставши невід’ємним цілим з нею, можна отримати дійсно наукове світле майбутнє. Необхідно докласти чималих зусиль аби докорінно змінити ментальність нашого народу, набути справжніх цінностей, та залучитися моральною підтримкою пересічного громадянина України, викликати бажання бути найкращими, та показати реальні шляхи досягнення цієї мети.

Артем Карпенко, Українська академія банківської справи Національного банку України

«У науці немає дурнів - дурні занадто розумні, щоб йти у науку». Цей вислів є дуже цікавим з багатьох точок зору, оскільки кожна людина сприймає його згідно з власним рівнем та світоглядом. Важливим є і рівень освіти. Моя власна точка зору є такою – науковці – це особливості, окремий прошарок населення, який відрізняється своєю неординарністю.

Існує думка, що справжній науковець має любити науку у собі, а не себе в науці. Важко не погодитись з такою точкою зору. Наука для науковця має бути не способом досягнення успіху та підняття власного авторитету - наука для науковця має бути сенсом життя, повітрям, світлом у кінці тунелю. Життя заради науки - це основне кредо для кожного відданого їй.

Сучасні люди є егоїстами, у більшій чи меншій мірі. Як правило, з підвищенням соціального статусу, зростає і егоїзм. Давайте уявимо, що кожен науковець займається милуванням собою нарівні з власною працею. Чи зможемо ми тоді просувати науку, яка б зробила з України справжню правову та соціальну державу? Ні! Власні емоції мають відійти на другий план, а кінцева мета праці виступити на перший.

Я впевнена, що знайдеться багато осіб, які будуть сперечатися щодо цієї точки зору, стверджуючи, що одне іншому не є перешкодою. І це дійсно правда, але не може застосовувати це до кожного. Такі соціальні прошарки, як духовенство, науковці, політики повинні мати благородну мету – вони мають жити та працювати на благо суспільства та держави у цілому, а не займатися власним просуванням по кар’єрній драбині. На жаль, реальний стан держави говорить про зворотнє, і на жаль це стосується і науковців і політиків, і духовенства. De juro – треба жити власною справою, de facto – кожен турбується тільки про власну вигоду та власні інтереси. Тож, ми говоримо про нереальні, абстракті категорії, яким відповідає ,на жаль, лише декілька відсотків населення.

До речі, історія говорить про зворотнє. Велика кількість науковців поклала життя за науку та насправді жила нею. Візьмемо за приклад усім відомого науковця Галілео Галілея, світогляд якого повністю суперечив канонам католицької церкви. Але він жив ідеєю і не зрікся її у власній душі.

Тож, майбутнє України залежить від чесних, благородних, розумних, завзятих людей, які зможуть зробити цей світ кращим і ми маємо щиро сподіватися, що підростаюче покоління стане саме таким.

Олександра Лазебник, Українська академія банківської справи Національного банку України

Для кожного з нас наука відіграє у житті різну роль, має різні значення і асоціації. Для когось це інструмент для задоволення своєї зацікавленості, а для когось засіб самовираження, ще для інших - можливість для досягнення мети. І в залежності від того, на яке місце ставимо ми науку, від цього залежить і наше місце в науці.

Любити науку в собі – означає, що заради неї людина готова віддати всі свої матеріальні блага, щоб завершити експеримент, пожертвувати своїми особистими відносинами заради науки. Дуже часто ми повинні віддати їй найцінніше – це наш час.

Життя перед нами завжди ставить вибір. Ми завжди повинні щось вибирати, а легкого вибору в житті не буває. Людина завжди вибере те, що їй ближче до душі. Дуже часто, і не тільки в наші часи, наукою користуються, вона є інструментом для чергової кар’єрної сходинки, принижуючи тим самим і змінюючи суть самої науки.

На жаль, в сучасному світі, який прагне насамперед матеріального достатку, залишилося не так вже і багато таких людей, які займаються наукою не просто для того, щоб отримати чергову заробітну плату, а для задоволення наукових потреб.

Займатись одним видом діяльності все своє життя це завжди не легко. Це означає присвятити цьому свій вільний час, думки, пожертвувати заради цього чимось і справжня наука в цьому не виняток. Це далеко не найлегший шлях для свого життя і пройти його можна лише в тому випадку якщо наука буде в нас самих, якщо перше коли ми просинаємося зранку ми думаємо про цю проблематику якою ми займаємося, якщо в нас з’являється вільний час, то в нас не виникає питань чим зайнятися. Саме тому наука - це те, що повинно бути в нас, що ми повинні любити і заради чого повинні жити.

У випадку, якщо на перше місце ми ставимо себе в науці, то дуже часто тим самим принижуємо саму суть науки, тоді займаємося не тим чим потрібно, тоді в нас до неї виникає споживче відношення. Так як суспільство і країна починається перш за все з кожного із нас, то із кожного з нас залежить майбутнє нашої держави і ставлення самої держави до науки і до нас, як до науковців.

Наталя Матушевич,

Інститут магістерської та післядипломної освіти УБС НБУ

...не суди лиця, суди слово...

Біблія

Наука й Ми, молоді науковці. На скільки ці поняття є взаємодоповнюючими та взаємопов’язаними? І чи маємо право називати себе науковцями взагалі? На ці питання попробуємо дати відповідь нижче.

На даний час для кожного члена суспільства освіта та наука доступна в необмеженій кількості. І більшість із них отримують дипломи про присвоєння тієї чи іншої кваліфікації. Але меншість з випускників продовжують своє навчання далі, для отримання наукового ступеня ( а потім робота, студенти, наука ). Добре якщо все так прозоро і успішно складається тому, що життя змінює людей і не завжди в добрий бік (коли людина просто шукає собі «тепле місце» зі стабільним доходом). Але це тільки думки, і насправді науковцями не народжуються – а стають. Так, стають тому, що для цього потрібного багато працювати, вдосконалюватись, самореалізовуватися і ні в якому разі не ледачкувати. Говорять, що немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як зараз так і в майбутньому, тому навчання для нього виявиться не трудом, а втіхою. Деякі думають про науку, люблять її, ті ніколи не перестають учитись, хоча б зовні вони i здавалися бездіяльними.

Так, ці слов, а чиста правда, наукою просто живуть. Але існує, також, застереження, що жага до відкриттів та перемог не завжди «уквітчана трояндами». Проаналізувавши історичні дані про видатних наукових діячів, можна сказати, що більшість із них поставили на противагу відкриттям все своє життя, тобто: родину, нормальну роботу. Вони були відлюдькуватими, а іноді прості люди їх взагалі не розуміли. Іншими словами науковець може усвідомлювати наявність незрозумілого та невідомого, по відношенню до якого відсутні загальні схеми і правила. Власне цю відсутність науковець виявляє як фахівець, людина, що розуміє її як проблему всіх інших людей, науки. Тому творчий науковець змістовно проявляє свою активність не для власного навчання та саморозвитку, а для навчання та саморозвитку людства. Так, життя бентежна справа і за все потрібно розплачуватись.

Словами з Біблії було розпочато ессе, причиною цього був намір дати зрозуміти, що на сьогодні все коштовне, але інформація, знання та слово просто безцінне. Не просто ж, найрозвинутіші країни світу (Японія, США, Великобританія, Німеччина, Франція) вже давно зрозуміли, що необхідною умовою їх прогресу є розвиток і максимальне розкриття творчого потенціалу науковців та творчих спеціалістів-новаторів в усіх галузях економіки. Вони звертають на це особливу увагу і отримують відповідні результати. Ці країни вербують інтелектуалів з усього світу як суб’єктів інноваційної економічної діяльності, розуміючи важливість людського капіталу та знаходячи необхідні мотиватори для їх ефективної роботи на благо нерідної країни.

Отож, щоб дізнатися про своє справжнє призначення, єство, наодинці з собою зоряним літнім вечором загляньте собі в душу. Вдивіться – справжнє життя поруч із Вами. Воно в кольорах на галявині, в ящірці, яка гріється на сонечку, в дітях, які з ніжністю дивляться на матір, у закоханих парах, які гуляють парком, у всіх цих домівках, де люди намагаються працювати, любити та радіти. І якщо серед всього цього не бачите ні однієї миті де б Ви щиро не могли прожити без науки, то… Живіть справжнім життям, а не грайте трагікомічну роль, в яку Ви не дуже й вірите.