Анна Чень, Юлія Серьогіна, Харківський інститут банківської справи убс нбу

«Наука в людині чи людина в науці?»… Досить часто таке питання можна задати самому собі або науковцям, які пішли в науку з багатьох різних причин. Можливо в когось родині були науковці і потрібно було продовжити таке собі «ремесло». Можливо просто хтось принципово хотів добитися якогось наукового звання.

Багато молодих людей йдуть навчатися у ВНЗ навіть не маючи уявлення про те, чим вони будуть займатися у майбутньому. Тоді людина закінчує навчання і не знає чим їй зайнятися, бо розуміє, що обрала не свою професію. Звідси і починаються існуючі проблеми, такі як хабарництво, непрофесіоналізм та інші. В таких людей метою є не отримання знань, а отримання диплому. Бо так сказали батьки. Бо так роблять інші. Це є проблемою.

Можна навести багато цікавих фактів коли люди не гналися за наживою від улюбленої справи, саме тоді вони і добивалися успіху. Живі цьому приклади є Стів Джобс (засновник компанії Apple, Next, Pixar). В нього було бажання зробити щось абсолютне нове і дійсно потрібне. Біл Гейтс (засовник компанії Microsoft), якому окрім наукової праці допоміг талант ведення маркетингу та менеджменту. Він заключив мільйонний контракт з компанією IBM (ай-бі-ем) не маючи абсолютно нічого на руках. Вони і справді були науковці. Вони не гналися за науковими ступенями, а лише робили улюблену справу.

Давай тепер подивимось на випадок «наука в людині».

Часто постає таке питання «А чому розумні люди,які повністю віддалися науці є бідними матеріально?». Тому що в них живе не мета збагатитися, а мета добитися чогось нового в тій сфері, в якій вони працюють. Ми тут можемо згадати і Альберта Ейнштейна і Ніколу Тесла. Ці люди стільки зробили для науки через те, що вони жили нею. Науковець - це не та людина, яка засинає із думкою про необхідність вирішення якоїсь задачі. Це та людина, яка може прокинутись із уже готовою ідеєю вирішення. Це є дар. Дар відшукати в собі найпотаємніші схованки ідей.

Навіть якщо подивитися на багатьох людей нашого покоління (наприклад, програмістів чи системних адміністраторів), ці люди часто працюють не заради грошей. Їхня робота є їхнім хобі. Науковцям слава не є важлива. Важливим є те, щоб добитися дійсно своєї мети.

Це есcе можна розглядати з дуже багатьох сторін. І назва можливо краще б звучала, як «Людина в професії чи професія в людині». Адже це стосується не лише науковців.

На закінчення хочу додати і побажати всім займалися в житті справді улюбленою справою, обирали справді свій шлях, а не той, який вибирають батьки чи інші люди. Тоді улюблене заняття, яке приносить прибуток, також буде особистим хобі.

(Наталія Сорокова, Львівський інститут банківської справи убс нбу)

“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним”

Г.С. Сковорода

Наука – це особлива сфера людської діяльності, система знань про закономірності розвитку світу, яка має результат істинних знань про дійсність. Наука завжди виступає найважливішим фактором технічного, інноваційного прогресу, завдяки якому людство живе у сучасному світі. У науці суспільство розглядається як елемент, за допомогою якого відкривається закони природи.

Задоволення власних потреб, досягнення поставлених цілей, визнання життєвих цінностей, здійснення саморозвитку – фундаментальні чинники, які відіграють важливу роль у житті кожного з нас. Самореалізація людини у соціумі має вагоме значення тому, що вона надає людині відчути свою вищу “божественну” сутність. Самопізнання – безперервний процес руху людини, в якому відбувається розкриття та виховання самого себе, формується неповторна індивідуальність. Тому саме наука допомагає розкритись людині як особистість, формує власний світогляд і свою точку зору.

Григорій Савич Сковорода поклав концепцію спорідненої праці як людського способу життєдіяльності, перетворення праці із засобу життя на найвищу насолоду й отримання відчуття щастя. Тобто кожен має зробити “вибір спорідненої праці”: “Якщо цього нема, то людина відчуває душевну тугу від того, що обрала невідповідну для себе діяльність. Така праця є тяжкою. Бог створив потрібне легким, а непотрібне – важким”. Споріднена праця – щастя людини. Мати споріднену працю значить любити науку в собі. Коли особа має плідну та цікаву роботу, займається тим, що їй подобається, то вона отримує естетичне задоволення. Неспоріднена праця – джерело деградації людини і людського суспільства. Така праця не враховує природні здібності, обмежує свободу, пригнічує творчий потенціал, адже закриває саму можливість досягнення людського щастя.

Гарний фахівець у своїй діяльності повинен добре володіти не тільки теоретичним матеріалом, а й мати науково-практичний досвід для отримання ефективної й результативної роботи, щоб бути конкурентноспроможним на ринку праці.

Для економічного розвитку України необхідно стимулювати і підтримувати вітчизняну молодіжну науку, яка має займатися дослідженням передових та пріоритетних напрямків світової економічної теорії та практики. Молодіжна наука має стати одним з найперспективніших напрямків, оскільки саме вона може забезпечити наукове та економічне зростання України.

Наука сприяє розвитку внутрішнього світу, багажу знань, котрий протягом життя постійно збагачується, пізнавального процесу та творчої активності, реалізації особистісного життєвого вибору та побудові професійної кар’єри на основі знань, умінь і навичок, вихованню у молодих людей здатності самостійно формувати та відстоювати власну життєву позицію.

Від вибору професії залежить майбутнє. Любити свою справу – це шлях до гарантованого успіху!