Роман Артеменко, Черкаський інститут банківської справи убс нбу

Сьогодні наука допомогла покращити життя людей у всьому світі. Нам потрібна наука для того, щоб знати як працюють різні механізми і розвивати нові технології, які використовуються в повсякденному житті.

Наука впливає на світ по-різному. З технологіями, які були виявлені, ми можемо тепер сказати, як тепло чи холодно буде протягом наступного тижня, ми знаємо коли можуть статися торнадо, урагани, виверження або будь-які інші види стихійних лих.

Наука є скрізь, ви завжди бачите її в повсякденному житті, наприклад, коли ви дивитеся телевізор, розмовляєте по телефону і слухаєте музику.

Для того, щоб любити науку достатньо цікавитися новими винаходами або знати як працює певний механізм, будь-то комп’ютер чи холодильник.

Любити науку в собі означає, любити знання які маєш, мудрість яку отримано протягом життя і яку можна використати в будь-який момент.

Любити себе в науці – це отримувати задоволення від самого процесу дослідження та його результатів: дипломів чи нагород.

На мою думку власні знання набагато важливіші за грамоти від наукових робіт, які з часом забудуться , тому я погоджуюся з твердженням про те, що треба любити науку в собі, а не себе в науці.

Наука — найважливіший фактор технічного і соціально-культурного прогресу й перетворення дійсності, всебічного розвитку людських здібностей і можливостей. Передова наука сприяла виробленню прогресивного світогляду, обґрунтуванню матеріалістичного погляду на світ. Наука є способом встановлення і усвідомлення об'єктивної істини. Цим вона радикально протистоїть релігії, марновірству, містицизму, спекулятивним домислам. Тому любов до науки потрібно розвивати для отримання нових, та вдосконалення вже набутих знань.

Костянтин Василенко, Черкаський інститут банківської справи убс нбу

Я дотримуюся думки, що потрібно любити науку в собі, а не себе в науці. А чи задумувалися Ви коли-небудь про суть цих двох словосполучень як «людина у науці» та «наука у людині»?

На мою думку, «наука у людині» означає безпосередньо займатися наукою, що в свою чергу означає вивчати та займатися дослідженнями в різних сферах знань, поглиблювати та розширювати свій кругозір. Займаючись наукою, людина повинна, в першу чергу, мати на меті удосконалення досліджуваного об`єкту або створення якоїсь інновації. Людина може мати провідне місце у сфері науки, але при цьому не роблячи ніякого внеску у її розвиток.

Щодо мене, то ми повинні займатися наукою, в першу чергу, для себе, в своє задоволення, не маючи на меті якихось корисних цілей. Тобто «мати науку в собі» має місти альтруїстичний характер.

Роблячи будь-які відкриття не потрібно вихвалятися тим що саме ти це зробив. Будь-які винаходи мають творитися на благо людям, для розвитку та вдосконалення науки, а не собі в пошану.

Історія має багато прикладів коли один вчений робить значне відкриття, а його присвоює інший. Як наприклад рентгенівське випромінювання по суті вперше було досліджене українським вченим Іваном Пулюєм, що лягло в основу його лампи. Проте запатентовані промені були Рентгеном. Про цей випадок свідчать спогади сина Івана Пулюя: "...Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись з ліжка і обхопивши голову руками, він раз від разу вигукував: "Моя лампа! Моя лампа!...". Незабаром, отримавши примірник статті Рентгена, Пулюй із здивуванням побачив, що його давнішній знайомий Рентген жодним словом не згадав про нього. Він написав Рентгену лист з питанням, чи використовував він в своїх дослідженнях над Х-променями його лампу, але це питання з підтекстом (якщо використовував, то чому він не послався на Пулюя?) залишилося без відповіді.

Цей момент історії каже нам про те, що хоча Івану Пулюю і було прикро за те що його дослідження таким нечесним шляхом були використані, та він не гнався за славою. Він займався наукою в своє задоволення, з метою розвитку світової науки, а не для своєї слави.

Неважливо чи відоме твоє ім`я та твої досягнення на весь світ чи про них знають лише друзі та рідні. Важливим завжди буде твій внесок у розвиток не тільки власного життя, а й в життя майбутнього покоління.