Спеціалізація виробництва

Спеціалізація транспортного процесу — це така форма його організації, при якій надання послуг , її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях і на відокремленних підприємствах.

До спеціалізованого відносять підприємства, що надають однорідні послуги в оптимальні або близькі до них обсягах. Спеціалізація приводить до відокремлення окремих виробництв, формуванню нових підприємств із обмеженою номенклатурою, конструктивною й технологічною однорідністю.

Спеціалізація транспортного виробництва здійснюється в різних формах. Основне значення при цьому має підбор таких видівтранспортних послуг, які об'єктивно обумовлюють спільність технології й методів організації транспортного виробництва. Розрізняють три форми спеціалізації транспортного виробництва: предметну, подетальную й технологічну.

При предметній спеціалізації в самостійне транспортне виробництво виділяється надання всіх складових транспортного процесу. Предметна спеціалізація розвивається шляхом зосередження на окремих підприємствах надання послуг, призначених для певних галузей (сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для легкої, харчової промисловості й т.п.) або видів робіт (наприклад, машин для будівництва доріг). Така спеціалізація дозволяє досить повно врахувати вимоги, пропоновані до конструкцій машин, умовам їхньої експлуатації.

При подетальной спеціалізації в самостійне транспортне виробництво виділяється надання послуг за видами транспорту . У міру звуження номенклатури, що надаеться підприємством, підвищуються ступінь однорідності і його ефективність.

При технологічній спеціалізації в самостійне транспортне виробництво виділяються стадії технологічного.

Поряд зі спеціалізацією підприємств, галузей здійснюється внутрішня спеціалізація. Цехи, ділянки спеціалізуються на надані послуг окремих транспортних засобів, на здійсненні технологічних процесів.

Одним з найважливіших напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні й обслуговуючі виробництва — ремонт устаткування, виготовлення інструмента й технологічного оснащення. Це напрямок спеціалізації у зв'язку з його більшим значенням для розвитку планується самостійно.

Найбільша однорідність виробництва досягається при подетальной і технологічної спеціалізації, що визначає їх високу економічну ефективність.

Для характеристики рівня спеціалізації

у цілому, окремих галузей і підприємств використовується наступна система показників.

1. Питома вага спеціалізованого виробництва (або спеціалізованої галузі) у загальному випуску даного виду продукції у вартісному або натуральному вираженні. Цей показник характеризує роль спеціалізованого транспортного виробництва у наданні тих або інших послуг.

2. Питома вага основних (профільних) послугв загальному обємі (у вартісному вираженні) галузі або підприємства. Цей показник характеризує ступінь завантаження галузі або підприємства. Надання непрофільних послуг за інших рівних умов погіршує в цілому спеціалізацію в галузі. Разом з тим і при високій питомій вазі профільних послуг підприємства можуть надавати в більшій кількості груп послуг, різнорідних по конструктивно-технологічних ознаках.

3. Широта номенклатури, кількість груп, видів і типів конструктивно й технологічно однорідних послуг, що надаються підприємствами галузі. Підприємства, що надають велику кількість найменуваньпослуг, при достатній їх конструктивній і технологічній однорідності мають більше високий рівень спеціалізації в порівнянні з підприємствами з обмеженою номенклатурою надання послуг.

4. Питома вага послуг підприємств і їх підрозділів, спеціалізованих на наданні окремих видів послуг у загальному обсязі виробництва. Цей показник характеризує рівень подетальной і технологічної спеціалізації. Він розраховується по окремих підприємствах і в цілому по галузі.

5. Кількість підприємств і цехів, зайнятих наданням даного виду послуг, у тому числі спеціалізованих. Цей показник характеризує, наскільки розосереджене надання однотипних послуг. Розпилення надання послуг по багатьом підприємствам невеликими кількостями знижує рівень спеціалізації й приводить до більших втрат у народному господарстві.

Для більше повної характеристики спеціалізації можуть бути використані показники технічного й організаційного рівня транспортного виробництва: питома вага автоматичного, спеціального й спеціалізованого устаткування в загальному його парку, питома вага прогресивних технологічних процесів, питома вага стандартних, нормалізованих і уніфікованих вузлів і деталей Економічна ефективність спеціалізації нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. Спеціалізація дозволяє збільшувати однорідність транспортного виробництва, створює умови для широкого використання високопродуктивного устаткування, зробленої технології, потокових методів організації транспортного виробництва.

Зі збільшенням однорідності транспортного виробництва росте питома вага спеціалізованого устаткування, передових технологічних процесів, підвищується рівень механізації й автоматизації, краще використовується діюче устаткування. Все це приводить до росту продуктивності праці, зниженню трудомісткості й собівартості послуг, поліпшенню їхньої якості. Продуктивність праці в неспеціалізованих у два рази нижче, ніж у спеціалізованому транспортному виробництві. Разом з тим з ростом розмірів виробництва й розвитком подетальной і технологічної спеціалізації збільшуються відстані доставки продукції до споживачів, що приводить до росту витрат, пов'язаних з її транспортуванням і зберіганням. При достатнім укрупненні транспортного виробництва зниження собівартості значно перекриває збільшення витрат на транспорт. Однак у кожному конкретному випадку виникає необхідність проаналізувати особливості виробництва й провести економічне обґрунтування спеціалізації.

Велике значення, для розвитку спеціалізації, особливо подетальной і технологічної, має створення виробничих об'єднань. Створення об'єднань дозволяє збільшити загальні обсяги транспортного виробництва, відмовитися від надання однорідних послуг на різних підприємствах і спеціалізувати підприємства по предметній,детальній і технологічній ознаках.

Організація об'єднань створює умови для централізації й спеціалізації ремонтних і інших допоміжних робіт, виготовлення інструмента, технологічного оснащення, коштів механізації й нестандартного встаткування. Це дозволяє механізувати й автоматизувати багато операцій, зменшити число працівників, визволити виробничі площі.

При економічному обґрунтуванні розвитку спеціалізації проводяться різноманітні розрахунки. Оптимальний варіант визначається із застосуванням економіко-математичних методів. За допомогою цих методів можуть розраховуватися оптимальні спеціалізовані потужності, у тому числі оптимальні розміри централізованого виробництва однорідної продукції широкого застосування (лиття, штампування, вузли, деталі запропастити застосування й т.д.); найбільш вигідне територіальне розташування спеціалізованих заводів і цехів, що поставляють продукцію різним підприємствам; обсяги й номенклатура продукції, що підлягають економічно доцільному перерозподілу між підприємствами.

При визначенні економічної доцільності розвитку спеціалізації необхідно виходити з інтересів народного господарства в цілому, а не окремих підприємств.

Основними показниками економічної ефективності спеціалізації виробництва є: економія поточних витрат на транспортного виробництво і її доставку споживачам; економія капітальних вкладень. Поряд із цим економічну ефективність варіанта спеціалізації характеризують показники рівня рентабельності, продуктивності праці, прибутку.