1. 2. Коротка історія розвитку видів транспорту

Історія розвитку окремих видів транспорту і єдиної транспортної системи йде в далекі часи й тісно пов'язана з науковими досягненнями. Історичний розвиток транспорту можна простежити по табл. 2.1, у якій виділені наукові досягнення, що мали революційний характер для різкого стрибка в розвитку транспорту.

З винаходом колеса став розвиватися сухопутний транспорт. До цього застосовувався лише «волок». На водному транспорті довгі роки як двигун використовувалося вітрило, на суші - різні тварини.

Характерна риса транспорту - тісний зв'язок з культурою й торгівлею. Винахід компаса, що наприкінці XV в. привело до епохи Великих географічних відкриттів, значно розширило можливості спілкування між країнами.

Формування транспорту загального користування в Європі в 60-е рр. XVIII в. збігається з епохою промислового розвитку. Паровий двигун дав транспорту небачену досі міць і викликав бурхливий ріст економіки, дозволяючи освоювати нові території для проживання населення й виробництва різної продукції й розширювати зв'язку між містами й країнами. Ріст економіки, у свою чергу, дав поштовх розвитку транспорту для забезпечення потреб виробництва й вивозу продукції. Тут простежується причинно-наслідковий зв'язок між транспортом, економікою й структурою суспільства.

Поява транспортних засобів, що працюють на електротязі (зокрема, електричного трамвая), змінило обличчя міста, тому що зменшення часу пересування дозволило розширити територію міста.

Поява реактивних двигунів скоротило час на транспортування вантажів і пасажирів до мінімальних значень, у зв'язку із чим зросла, насамперед, активність пересування населення по країнах і континентам.

1.3. Вплив ринкових умов економіки на роботу транспорту.

Ринок — система економічних відносин, що складаються в процесі виробництва, обіги й розподіли товарів і коштів, для яких характерна воля суб'єктів у виборі покупців і продавців (контрагентів), визначенні цін, формуванні й використанні ресурсних джерел.

У більше вузькому змісті слова під ринком розуміється сфера вільного обігу товарів і капіталів, а також руху робочої сили й ін. У зв'язку із цим розрізняють ринки товарів, послуг, капіталів (інвестицій), робочої сили, ідей і інформації й т.п. Роль держави при цьому обмежується встановленням і здійсненням непрямих регулюючих мір (докладніше див. розд.).

Ринок припускає розмаїтість форм власності й шляхів перетворення заощаджень в інвестиції (вкладення); особисту , колективну відповідальність і матеріальну зацікавленість суб'єктів ринку в результаті їхньої праці. Ринок має свої територіальні границі, наприклад, існують локальні, регіональні, світовий ринки.

Локальний, або місцевий, ринок - сукупність відносин продавців і покупців якого-небудь товару або товарної групи, сфера конкретної діяльності (наприклад, ринок сільськогосподарської продукції або продукції автомобільної промисловості). Регіональний ринок охоплює більшу територію, а світовий ринок пов'язаний із зовнішньоторговельною діяльністю держави. Будь-яка ринкова економіка побудована за принципом «товар - гроші - товар», тобто тільки реалізований у період попиту товар дозволяє одержати вкладені в його виробництво коштів з достатнім прибутком, що дозволяє розвивати подальше виробництво (відтворення) і при необхідності підвищувати якість товарів і послуг.

Розвиток ринкових відносин вимагає розробки нового підходу до формування й реалізації матеріального потоку (потоку товарів). Такий підхід допоможе точно визначати кількість виробленого товару, його якість і строки виготовлення відповідно до існуючого попиту на нього; знижувати запаси товару на складах, що прискорить рух грошових коштів; забезпечувати своєчасність доставки при зниженні вартості по всім ланцюжку «виробництво - транспорт - споживання».

Транспорту приділяється багато в чому чільну роль, тому що він бере участь і у виробничому процесі створення продукції (товару), і в її реалізації при своєчасній доставці в сферу споживання. Труднощі виникають через те, що транспорт - це більша складна система з безліччю взаємодіючих елементів, а також через особливості виробленою цією системою продукції (див. розд. 1.2).

Попит на ринку - це кількість продуктуу, що споживачі готові й у стані купити за деякою ціною з можливих протягом певного періоду часу.

Пропозиція - це кількість продуктуу, що виробник бажає й здатний зробити й запропонувати до продажу на ринку за конкретною ціною з ряду можливих цін протягом певного періоду часу.

Визначення періоду часу виробництва й доставки товару дуже важливо, тому що попит та пропозиція обмежені терміном дії. Наприклад, попит на літній одяг буде високим з весни до кінця літа, максимум - до початку осіни при гарній погоді, потім попит упаде й відновить навесні майбутнього року, але на інший товар, тому що мода, швидше за все, зміниться. Товарні залишки або не будуть реалізовані, або будуть продані по дуже низькій ціні, що не поверне вкладені в товар кошти з урахуванням витрат на зберігання протягом усього зимового періоду (виробники намагаються знизити ціну до мінімально можливої наприкінці сезону, щоб не залишати товар на зберігання, улаштовуючи так звані розпродажі).

Попит, наприклад, на внутрішній річковий транспорт - сезонний, триває в південних районах приблизно 240 днів, а в північних - 120 днів, за які транспортні підприємства повинні здійснити всі заявлені перевезення, інакше можливі випадки замерзання судів з вантажем на річкових шляхах (суду коштують до початку весняного сходу льоду або терплять нещастя при стисканні льодом).

Ринкові відносини змушують всіх учасників системи виробництва, транспортування й споживання об'єднати свої зусилля таким чином, щоб провадити рівно стільки товару, скільки потрібно на ринку, і доставляти цей товар до моменту, певному попитом у сфері споживання. методи, Що Застосовувалися, організації виробництва, транспортування й споживання не гарантували строки доставки й не завжди сприяли зменшенню вартості товару. При ринкових відносинах це робить товар неконкурентним, у результаті чого виробники стають банкрутами й ідуть із ринку.

Роботу ринку можна простежити за наступною схемою.

У сферах споживання Y виникає попит S,- на певний вид, що виготовляється в сферах виробництва /, товару й конкретної якості Kh кількості Q,. Причому попит S,- має, як говорилося вище, певну тривалість Ґ,:.= tu ...,t", а також спрямованість L, ....y і є функцією від зазначених величин:

Si = / (ПРО.. ДО,..t;..Li..y),

де L;..y - відстань між сферами виробництва й споживання. Утвориться ланцюжок:

виробництво - транспорт - споживання (1.)

Сигналом до роботи ланцюжка (1) буде інформація про виникнення попиту Sh

Транспорт повинен швидко передати вантаж зі сфери /у сферу Y, щоб встигнути до початку дії попиту Sh з мінімальними витратами на перевезення й з повною гарантією схоронності вантажу, його якості й навколишнього середовища. Треба пам'ятати, що вартість транспортної продукції ввійде у вартість вантажу як товару на ринку.

Ні до часу Г ні після нього товар фактично не може бути реализований, тому що до часу , виробник не буде випускати товар (немає попиту), а після спаду попиту на товар провадити його не буде змісту, тому що витрати не окупляться.

З'явилося нове поняття - ризик - небезпека, слідством якої є збитки через можливу зміну вартості продукту на ринку у зв'язку з несвоєчасними строками доставки товару або втратою його кількості й (або) якості при транспортуванні.

Особливу складність становить визначення місць ризику. Характерним прикладом останніх є перевантажувальні процеси через можливу непогодженість роботи рухливого складу, перевантажувальної техніки, псування тари й упакування, невідповідності вантажопідйомності транспортного засобу й потужності механізмів і т.п., що може привести до розриву або подовження за часом ланцюжка (2.1) і в остаточному підсумку до збільшення вартості товару й несвоєчасній його доставці.

Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 51005-96 «Послуги транспортні. Номенклатура показників якості перевезень» якісної можна вважати перевезення, що відповідає вимогам схоронності вантажу (доставка без втрат, ушкоджень, забруднень), своєчасності доставки відповідно до домовленості із замовником або розкладу руху транспортних засобів, надійності, швидкості, виконання певних умов замовника й т.д.

У самій сутності стандарту закладена необхідність проектування й реалізації транспортного процесу таким чином, щоб повністю задовольнити потреби замовника.

Акцент на вимоги замовника (клієнта) означає обов'язкову необхідність виконання застережених умов по якості, строкам і іншим особливостям поставки товару. Облік вимог клієнта в ринкових умовах гарантує нормальні відносини між учасниками ланцюжка (2.1) на можливо довгий період, тобто сталість клієнтів і транспортних працівників.

Ринкові відносини зажадали створення такого методу або підходу до аналізу, плануванню й реалізації роботи учасників ланцюжка (2.1), що скоротив би час і вартість як виробництва, так і доставки необхідного товару. Тільки на основі детального розрахунку по кожному елементі окремо й по всій системі в цілому можна гарантувати нормальний баланс запасів, оптимальні матеріальні й тимчасові витрати й висока якість обслуговування.

Таким методом на сьогодні є логістика — мистецтво керування матеріальними потоками від первинного джерела до споживача.

Можна визначити логістику інакше - це алгоритм, керуючий матеріальним і відповідної йому інформаційним потоком, які вимагають на кожному етапі дотримання певних принципів, підкріплених науковими теоріями, для одержання оптимального рішення.

Однозначного тлумачення поняття «логістика» ні, але у всіх визначеннях можна виділити головне - логістика дозволяє розробляти, направляти й контролювати матеріальні потоки і єднальну їхню інформацію від виробника до споживача в часі й просторі з найменшими витратами при максимальній пристосованості до обстановки, що змінюється, на ринку й у шляху проходження вантажу або пасажира, гарантуючи високу якість поставки відповідно до вимог клієнтури. Саме логістика дозволяє визначати оптимальне з-

відношення між витратами на виробництво й доставку, розміри запасів і якість обслуговування, що є основною вимогою клієнтури й економіки в цілому.

Логістика дозволяє скорочувати рівень складських запасів сировини й готової продукції на 30 -50 %; прискорювати транспортування в 1,5 - 2 рази; поліпшувати використання виробничих потужностей фірм - виробників продукції на 20 - 50%.

Застосування міхурників підходів до створення системи задоволення попиту споживача дозволяє в окремих випадках практично обходитися без складів або мати мінімальні запаси продукції, що значно здешевлює вартість товару, тому що розрахунок на основі логістики дозволяє визначити ритми виробництва й вивозу готової продукції (поставки в сферу споживання). Природно, це ускладнює роботу транспорту, кожний вид якого, працюючи за своєю технологією (див. гл. 4), у таких умовах повинен пристосовуватися до ритму підприємства, що обслуговується.

Розвиток логістики стимулює необхідність швидкої реакції виробників на кон'юнктуру¹ ринку, легкої адаптації (пристосування) до ситуацій, що змінюються, пов'язаним із сезонністю, зміною політики й інші фактори, що впливають на попит та пропозицію.

Основне завдання логістики полягає в створенні такої системи, що з найменшими витратами буде максимально пристосована до ринкової обстановки, що змінюється, для підвищення частки даного клієнта на ринку й одержання їм переваги перед іншими клієнтами завдяки строкам, вартості і якості обслуговування об'єктів ринкового попиту.

Знайшовши закономірності в системі на основі аналізу її стану й поводження й виразивши їх чисельно, можна побудувати адаптивну (пристосовану) систему зі зворотним зв'язком, що дозволить управляти нею в більше твердих ринкових умовах, що змінюються.

Зв'язок із зовнішнім середовищем дозволяє одержувати інформацію в оперативному режимі як про протікання процесу взаємин між учасниками, так і про збійні ситуації, наприклад про ДТП по маршруті проходження, закритті на ремонт ділянки дороги, ожеледі.

Логістика дає можливість заздалегідь розрахувати варіанти змін процесу при збійних ситуаціях, що дозволяє швидко реагувати на них щоб уникнути втрат часу.

Пристосовність системи до умов експлуатації повинна проявлятися в обліку безлічі вимог або обмежень практики, насамперед при рішенні завдання маршрутизації. Наприклад, існують особливі вимоги при формуванні й реалізації маршрутів перевезення небезпечних і наднормативних вантажів, неврахування яких може привести до таких серйозних наслідків, як втрата вантажу, екологічне забруднення, руйнування доріг і штучних споруджень.

Рішення транспортних завдань у зв'язку зі складністю й стохастичностью процесу транспортування (див. розд. 1.2) вимагає при складанні проекту перевезення аналізу можливих (виникаючих) ситуацій на кожному етапі, тобто застосування ситуативних методів, або міхурників процедур. Такий підхід дозволяє передбачити заздалегідь всі варіанти складного процесу й намітити шляхи його оптимального або раціонального протікання з урахуванням зовнішнього впливу.

Відзначимо основні принципи, що закладаються в міхурник систему транспортування, і завдання, розроблювальні з урахуванням цих принципів.

Принцип загальної відповідальності {відповідальності фірми) визначає поводження кожного учасника загального транспортного потоку, що повинен бути допущений до виконання робіт відповідно до вимог перевезення даного вантажу або пасажирів (наприклад, професійного відбору для перевезення небезпечних вантажів); вибір раціонального режиму руху, що відповідає показникам транспортного потоку; підтримка технічного стану рухомого складу й устаткування, задіяних у перевезеннях, для безаварійної роботи й ряд інших завдань по зменшенню негативного впливу на швидкість і безпеку інших учасників руху й навколишнє середовище. Принцип активної й пасивної адаптації до умов експлуатації впливає один в один підходящого виду транспорту, рухомого складу, тари й устаткування; трансформацію (зміна параметрів) транспортної мережі для гарантій безпеки проїзду; вимагає перевірки штучних дорожніх споруджень (залізничного переїзду, мостового спорудження й т.п.); вибору місця проведення й організації перевантажувальних робіт і ін.

Принцип безпеки визначає завдання раціональної організації дорожнього руху; схоронності вантажу, дороги і її штучних споруджень; забезпечення технічних вимог до рухомого складу; аналізу місць виникнення ризику й мер, особливо превентивних (попереджувальних), по його ліквідації; вибору структури інформаційної мережі для своєчасного одержання інформації; визначення ступеня надійності інформації; аналізу можливих ситуацій на етапі проектування; ліцензування діяльності й сертифікації рухомого складу й устаткування; підвищення кваліфікації працівників транспорту; медичного контролю водія і ін. Сюди входить

весь комплекс завдань для забезпечення гарантованої доставки вантажу або пасажира при безаварійній роботі.

Принцип економії ресурсу споживача (принцип найменших витрат) лежить в основі підбора тари й упакування по обсязі кузова (вантажомісткості транспортного засобу); застосування самонавантажувачів для зменшення простою під перевантажувальними роботами; пошуку раціонального способу трансформації параметрів транспортної мережі (за які платить замовник перевезень); раціонального розміщення підприємств для зменшення непродуктивних витрат коштів і часу на доставку транспортного засобу; керування запасами при забезпеченні своєчасного вивозу готової продукції; способів скорочення собівартості транспортування й ін. Вирішуються завдання зменшення витрат споживача на перевезення його продукції.

Принцип ефективності вимагає пошуку найкоротших або раціональних шляхів проходження; вибору пристосованого під вантаж і умови експлуатації виду транспорту й рухомого складу; зменшення матеріального збитку від втрати вантажу і його якості, у тому числі підбором відповідної тари й упакування й спеціалізованого рухомого складу; визначення партіонності відвантаження; способу ведення складського господарства; підбора відповідному вантажу, його впакуванню й умовам експлуатації транспортного засобу й техніки й технології перевантажувальних робіт і ін. Рішення більшості завдань дає транспортному підприємству можливість скоротити витрати на перевезення.

Система, що дозволяє враховувати кон'юнктуру зовнішнього середовища, ринку, усілякі ситуації й видавати стратегічне (перспективне) рішення з урахуванням негативних впливів і мер їхнього усунення, створюючи при цьому можливість керування, може розроблятися тільки на принципах логістики. Оскільки матеріальні потоки повинні розглядатися разом з інформаційними, то логістика забезпечує з'єднання стратегічних і тактичних цілей у керуванні.

Як усяка складна система, транспортна система повинна компенсувати дію перешкод і вертатися в рівноважний стан (бути стабільної й мати запас стійкості, або демпфірування). Наприклад, якщо транспортний засіб з якоїсь причини зламалося на маршруті перевезення, перевізник зобов'язаний доставити вантаж за допомогою або перевантаження його в новий транспортний засіб, або виділення транспортного засобу з новою партією вантажу в мінімальний термін. Для міхурників систем потрібно розрахувати границі, усередині яких при аваріях система здатна вернутися в первісний стан. На багатьох транспортних підприємствах завжди є запас транспортних засобів, здатних виконати перевезення при відмові рухливого складу, що вийшов на лінію. Через складність динаміки й еволюції більших систем, їх стохастичності й невизначеності розвитку й інших особливостей сьогодні не існує універсальної моделі транспортного процесу, що дає можливість ураховувати всі ситуації й можливі сценарії. Проте наука продовжує пошук і розвиток методів, що дозволяють урахувати якнайбільше негативних ситуацій, що виникають на практиці, щоб мати впевненість у пристосованості системи до реальних умов.

Керування системою можливо, якщо матеріальний потік супроводжується інформаційним, незалежно від того, чи стосується це діяльності окремого підприємства або виду транспорту в цілому.

В інформаційному потоці відображається дислокація вантажовласників, вантажопотоки і їхня структура, особливості транспортного процесу, оперативні дані.

Інформаційний потік має чотири тимчасових рівні:

допроектный - це інформація, на базі якої проектує (розраховується) система транспортування;

випереджальний - це інформація для підготовки транспортного процесу з мінімізацією ризиків збою;

супровідний (синхронний) - це інформація для одержання й здачі вантажу й проходження маршруту з мінімізацією

збою;

зворотний зв'язок - дані, отримані на основі обробки результатів транспортування й взаємодії із клієнтурою, а також вступники в процесі контролю за перевезенням.

Допроектна інформація формується на основі заявок і договорів із замовником і містить у собі детальний опис вантажу, його транспортних характеристик; виду обраного транспорту'; вимог замовника; строків доставки; дислокації вантажовласників; аналіз умов експлуатації в регіоні перевезення, особливостей транспортної мережі і її показників, а також правила перевезення, включаючи тару й упакування, і т.п. для побудови міхурник транспортної системи. Тут має істотне значення минулий досвід взаємодії клієнтів.

Випереджальна інформація служить для підготовки в певний термін вантажовласників до відправлення й приймання вантажу, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів. Автотранспортне підприємство повинне підготувати рухомий склад до перевезення конкретного вантажу: здійснити мийку транспортного засобу, провести його діагностику, технічний огляд, ремонт і заправлення, перевірку документів і передрейсовий медичний огляд водія, підготовку документів на транспортний засіб, у тому числі шляховий аркуш, і ін.

Супровідна інформація пов'язана з реалізацією транспортного процесу, тобто з навантаженням, розвантаженням, рухом на марш-

руті. Вона фіксується тахографом, а також уточнюється при необхідності за допомогою засобів зв'язку диспетчером транспортного підприємства й вантажовласниками.

Інформацію зворотного зв'язку одержують при аналізі й контролі за обсягом і якістю проробленої роботи. На підставі цієї інформації проводять розрахунок плати для кожного виду транспорту; виявляють винуватців збійних ситуацій, визначають місця й ступінь ризику в минулій роботі для вироблення мер по їхньому подальшому усуненню; одержують характеристики професійної майстерності водіїв; провадять аналіз роботи вантажовласників і т.п. Інформація цього рівня дозволяє врахувати всі недоробки проектування й реалізації системи перевезення минулого разу, що надалі робить систему більше надійної.

При перевезеннях пасажирів визначають вид і територіальне розміщення транспортних систем, проводять аналіз пасажиропотоку й вибір спеціалізованих видів транспорту виходячи з потреб конкретних регіонів і міст. Все це залежить, як правило, від містобудівних умов і вимог. Питання надійності й безпеки в пасажирських транспортних системах більше складні, тому що ці перевезення ставляться до социальало- значущим

Таблиця 2.2

	Рік	Пріоритет	Показник якості	Оцінка
		1	Надійність	7,7
		2	Вартість	5,8
	1991	3	Кваліфікація персоналу	5,7
		4	Інформованність	5,4
		5	Час	5,4
		6	Гнучкість	5,2
		1	Надійність	7,6
		2	Інформованність	6,4
	1996	3	Кваліфікація персоналу	6,1
		4	Вартість	5,1
		5	Час	5,0
		6	Гнучкість	5,0
		1	Надійність	7,6
		2	Інформованність	6,7
	2000	3	Кваліфікація персоналу	6,3
		4	Гнучкість	5,1
		5	Час	5,0
		6	Вартість	4,9

і повна відповідальність за своєчасне, якісне й гарантовано безпечне їхнє виконання несе держава, а не тільки транспортне підприємство (див. гл. 5).

Вся побудова транспортних систем в умовах ринку повинне сприяти підвищенню якості. Розвиток ринкових відносин у нашій країні, як показали дослідження¹, поміняло пріоритети показників якості для споживача (табл. 2.2)

Для ринкових відносин гнучкість, тобто швидка реакція на виникаючі зміни, важливіше вартості перевезення, так само як і информованість, тобто швидке одержання від вантажовласників, персоналу, що інспектують органів інформації, на основі якої можливо при певній гнучкості системи вплинути на хід транспортного процесу, забезпечуючи його надійність. Надійність при будь-якій системі взаємин залишається головним фактором, тому що без її транспорт не здатний виконувати своє призначення - забезпечувати життєво необхідні потреби суспільства в переміщенні вантажів і пасажирів.

Час доставки розглядається не з погляду моменту доставки (момент доставки також визначає надійність системи). У логістичних системах розрахунок часу доставки йде від зворотного, тобто виходячи із зазначеного в заявці споживача моменту доставки вантажу розраховують час прибуття транспортного засобу до місця навантаження (виробникові товару) з обліком всіх необхідних затримок у шляху.За кордоном якість вважається критерієм, на основі якого вибирається той або інший вид транспорту, причому якість може бути охарактеризовано певними показниками¹ (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Показник		Вид транспорту
	Автомобільний	Залізничний		Морський
		Повагонне	Дрібні
		відправлення	відправлення
Строк доставки	++	-	+	-
Доставка «від дверей до двері»	++	-	--	--
Надійність	++	+	++	+
Гарантованість	++	+	++	+
Збереженність	+	++	++	++
Гнучкість	++	-	-	-
Відповідність вимо	++	-	-	--
гам споживача
Ефективність	-	++	++	++

Примітка. Умовні позначки:

«++» - дуже висока якість; «+» - висока якість; «-» - низька якість; «--» - дуже низька якість.

Переваги автомобільного транспорту - це можливість більше повного задоволення вимог споживача. Наприклад, при доставці «від дверей до дверей» більша гнучкість досягаються завдяки маневреності й швидкій реакції, тому що транспортні засоби працюють автономно, що забезпечує в багатьох випадках його перевага перед іншими видами транспорту, незважаючи на гірші показники схоронності й ефективності (у тому числі, вартості).