18.3. Різновиди здібностей

Здібності виявляються в усіх сферах діяльності людини. Вони поділяються

на певні види за змістом і характером діяльності. Так, ви- окремлюють

здібності до навчання, малювання, музики, спорту, на- уки, організаційні,

артистичні, конструкторські, педагогічні тощо. В усіх без винятку галузях

діяльності здібності мають багато спіль- ного і разом з тим різняться.

Залежно від цього розрізняють здібності загальні та спеціальні. Загальними

називаються здібності, які певною мірою виявляють- ся в усіх видах

діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяль- ності тощо. Завдяки

загальним здібностям люди успішно оволодіва- ють різними видами

діяльності, легко переходять від однієї діяльності

до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному за-

своєнні різних навчальних дисциплін.

Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності.

Наявність певних властивостей є підгрунтям спеціальних здібностей.

Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, абсолютний

музичний слух — підгрунтя музичних здібностей.

Загальні та спеціальні здібності взаємопов’язані й доповнюють одні

одних. Серед видатних діячів було багато людей, у діяльності яких

поєднувався високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібнос-

тей (М. Ломоносов, Т. Шевченко, М. Бородін та ін.).

Здібності людей — продукт їхнього суспільно-історичного розвит-

ку. Вони виникають і розвиваються у процесі історичного розвитку і

життя людей під впливом його вимог.

У праці виявлялися здібності людей, у праці вони розвивалися й

формувалися. Здібності є умовою і продуктом праці.

Кожному історичному етапу розвитку людства відповідає певний

рівень розвитку здібностей.

У процесі діяльності люди здобувають знання, оволодівають умін-

нями, навичками, необхідними для розвитку здібностей. В умовах

науково-технічного прогресу здібності змінюються, з’являються нові

їх різновиди.

Формування здібностей залежить від культурного рівня суспіль-

ства. Розподіл праці зумовлює диференціацію, спеціалізацію здіб-

ностей. Розвиток здібностей особистості цілком залежить від попиту,

на який, у свою чергу, впливають розподіл праці й породжені ним

умови освіти людей.

18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх

природні передумови

Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібнос-

тях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості.

Людина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Ра-

зом із тим у здібностях виявляється й індивідуальна своєрідність кож-

ної людини.

Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є неза-

перечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особливо здатна

певна людина і якою мірою виявляються у неї здібності. Тут може ви-

явитись якісна характеристика здібності, рівень її розвитку у людини.

Так, одна людина здібна до музики, інша — до техніки, третя — до

наукової роботи, четверта — до малювання тощо.

У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний рівень

здібностей — низький, посередній, високий. Чим зумовлюються такі

відмінності? Вони не є природженими, хоча ми іноді чуємо, наприклад,

що “ця дитина здібна” чи “не здібна” від природи.

Як і всі інші індивідуально-психологічні особливості, здібності не

даються людині в готовому вигляді як щось властиве їй від природи.

Здібності кожної людини, її індивідуальні особливості є результатом

її розвитку. Обстоювати такий погляд необхідно, оскільки існували

різні тлумачення ролі спадкового у здібностях людей.

Так, ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі

знання, якими користується людина, — це її спомини про перебуван-

ня в ідеальному світі “абсолютних знань”. У Р. Декарта є вчення про

природженість здібностей, відоме як вчення про природжені ідеї.

На думку Ф. Галля, рівень розвитку психічних якостей пов’язаний

з розміром окремих частин мозку, і якщо кістки черепа повністю від-

повідають вигинам та западинам у мозку, то за черепом людини мож-

на визначити її здібності. Ф. Галль склав навіть так звану френологічну

карту (від грецьк. phren — розум), де поверхня черепа була поділена

на 27 частин, і кожна з цих частин відповідала певним психічним здіб-

ностям.

Неправомірною виявилася гіпотеза про залежність здібностей від

маси мозку. Відомо, що маса мозку дорослої людини становить при-

близно 1400–1600 г. Мозок І. Тургенєва важив 2012 г, А. Франса —