- •1.1. Предмет психології та її завдання
- •1.2. Рефлекторна природа психіки
- •1.3. Психіка і свідомість
- •1.4. Основні галузі психологічних знань
- •1.5. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.6. Основні напрями в сучасній психології
- •2.1. Основні вимоги до методів психології
- •2.2. Основні методи психології. Спостереження,
- •2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз
- •2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних
- •3.1. Виникнення та розвиток психіки
- •3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
- •0,5 Метра за секунду; на противагу цьому швидкість провідності збуд-
- •3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного
- •3.4. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
- •0,4 Відсотка великих півкуль, у орангутанга та шимпанзе — 3,4, а у
- •4.1. Поняття про особистість та її структуру
- •4.2. Активність особистості та її джерела
- •4.3. Розвиток і виховання особистості
- •5.1. Поняття про групи
- •5.2. Міжособистісні стосунки у групі
- •5.3. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних
- •6.1. Поняття про діяльність
- •6.2. Мета і мотиви діяльності
- •6.3. Структура діяльності
- •6.4. Засоби діяльності, процес їх засвоєння
- •6.5. Перенесення та інтерференція навичок
- •6.6. Основні різновиди діяльності
- •6.7. Творча діяльність
- •7.1. Поняття про мову та її функції
- •7.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •7.3. Різновиди мовлення
- •8.1. Поняття про спілкування
- •8.2. Засоби спілкування
- •8.3. Функції спілкування
- •8.4. Різновиди спілкування
- •9.1. Поняття про увагу
- •9.2. Фізіологічне підгрунтя уваги
- •9.3. Різновиди і форми уваги
- •9.4. Властивості уваги
- •10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів.
- •10.2. Фізіологічне підгрунтя відчуттів
- •10.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •10.4. Основні властивості відчуттів
- •200 Тисяч разів підвищується. Явище адаптації помітно виявляється
- •10.5. Відчуття і діяльність
- •11.1. Поняття про сприймання
- •11.2. Різновиди сприймань
- •11.3. Властивості сприймань
- •11.4. Спостереження і спостережливість
- •12.1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
- •12.2. Розумові дії та операції мислення
- •12.3. Форми мислення
- •12.4. Процес розуміння
- •12.5. Процес розв’язання завдань
- •12.6. Різновиди мислення
- •12.7. Індивідуальні особливості мислення
- •13.1. Поняття про уяву
- •13.2. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •13.3. Фізіологічне підгрунтя уяви. Уява і органічні процеси
- •13.4. Процес створення образів уяви
- •13.5. Різновиди уяви
- •13.6. Уява і особистість
- •14.1. Поняття про пам’ять
- •14.2. Теорії пам’яті
- •14.3. Різновиди пам’яті
- •14.4. Запам’ятовування та його різновиди
- •14.5. Відтворення та його різновиди
- •14.6. Забування та його причини
- •14.7. Індивідуальні особливості пам’яті
- •15.1. Поняття про емоції і почуття
- •15.2. Фізіологічне підгрунтя емоцій і почуттів
- •15.3. Вираження емоцій і почуттів
- •15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
- •15.5. Вищі почуття
- •16.1. Поняття про волю
- •16.2. Довільні дії та їх особливості
- •16.3. Аналіз складної вольової дії
- •16.4. Основні якості волі
- •16.5. Безвілля, його причини і переборення
- •17.2. Типи темпераментів
- •17.3. Основні властивості темпераменту
- •17.5. Роль темпераменту в діяльності людини
- •18.1. Поняття про здібності
- •18.2. Структура здібностей
- •18.3. Різновиди здібностей
- •18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх
- •1017 Г. Але всі вони були видатними людьми з високим рівнем ро-
- •19.1. Поняття про характер
- •19.2. Структура характеру
- •19.3. Основні риси типового характеру
- •19.4. Природа характеру
- •19.5. Формування характеру
3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її пери-
ферійні органи — рецептори. Ці механізми психіки є результатом
тривалого процесу взаємодії живих організмів з їх середовищем.
Поведінка — це своєрідна активність, прояв життєдіяльності жи-
вих істот, завдяки якій вони пристосовуються до свого оточення
й задовольняють свої біологічні потреби. Поведінку тварин вивча-
ють фізіологія та психологія. Фізіологія розкриває її фізіологічні та
біохімічні механізми та закономірності, а психологія — психологічні.
Як зазначалося, психічні реакції пов’язані з появою у живих ор-
ганізмів чутливості, тобто реакції на нейтральні, індиферентні для ор-
ганізму подразнення. Такі реакції можна спостерігати в експеримен-
тальних умовах у деяких видів найпростіших. Експериментально
доведено, що в інфузорій (парамецій) можна викликати реакцію на
індиферентні для них подразники (світло), поєднуючи їх з важливими
для життя подразниками (температурою).
Отже, вже у найпростіших є своєрідні механізми пристосування
до оточення як засіб забезпечення життя. Ці механізми у процесі ево-
люції поступово під впливом ускладнених умов життя перетворилися
у багатоклітинних організмів на нервову систему та рецептори. Мор-
фологічні та фізіологічні явища, форма та функція в цьому перетво-
ренні відбуваються в єдності, взаємозумовлюються.
Механізми регуляції поведінки живих істот та їхня функція філоге-
нетично у процесі пристосувальної діяльності закріпилися в організмах
і передаються спадково наступним генераціям, забезпечуючи їм при-
стосування до умов життя в їхній онтогенетичній життєдіяльності.
Розрізняють такі основні етапи розвитку нервової системи як ме-
ханізму поведінки та психічної діяльності:
• дифузна;
• ганглієва (вузлова і ланцюгова);
• трубчаста.
Дифузна, або сіткоподібна, нервова система — це елементарна фор-
ма нервової системи, властива таким багатоклітинним живим істо-
там, як медуза, актинія, морська зірка. З появою дифузної нервової
системи провідність збудження набагато прискорюється, досягаючи
0,5 Метра за секунду; на противагу цьому швидкість провідності збуд-
ження по протоплазмі, що властиво найпростішим, які не мають нер-
вової системи, становить лише 1–2 мікрони за секунду. Прискорення
провідності збудження при дифузній нервовій системі дає живим іс-
тотам, яким властива така нервова система, можливість набагато
швидше здійснювати пристосувальні реакції. Проте можливості ди-
фузної нервової системи обмежені: на цьому етапі розвитку нервової
системи ще немає постійного головного кінця, нервового центру, який
би зосереджував одержану інформацію й керував нею, створював
програму диференційованої поведінки, що властиво організмам на
вищому, ганглієвому етапі розвитку нервової системи.
Ганглієва нервова система виникла через значне ускладнення умов
життя. З’явилася потреба у централізованих апаратах для опрацю-
вання інформації та регуляції рухів. Таким апаратом стали нервові
вузли, ганглії, які почали зосереджувати збудження, що виникли в
об’єднаних нервовим вузлом нервових волокнах, і спрямовувати ру-
хи — відповіді на ці збудження. Вузлова нервова система — перший
етап централізації нервових процесів; її можна спостерігати у нижчих
видів хробаків.
Вищим етапом вузлової нервової системи є ланцюгова, коли в ор-
ганізмі виникають об’єднані в ланцюги вузли, або ганглії, серед яких
головний зосереджує збудження, перероблює їх і регулює рухи окре-
мих частин організму. Вже у кільчастих хробаків можна помітити дію
ганглієвої нервової системи, а найвищого щабля розвитку вона до-
сягає у ракоподібних, павуків, комах.
Так, у кільчастого хробака на передньому, головному кінці зосе-
реджуються нервові волокна, які закінчуються рецепторами і сприй-
мають хімічні, термічні, світлові зміни та зміну вологості, що виника-
ють в оточенні. Сигнали цих змін проводяться до головного ганглія
і опрацьовуються в ньому. Формується “програма” поведінки, що
здійснюється у вигляді рухів окремих сегментів тіла хробака. Про-
відність збудження в ланцюговій нервовій системі набагато вища,
ніж у дифузній. Отже, головний ганглій здійснює регулювальну
функцію життєдіяльності хробака. При ланцюговій системі виникає
новий принцип діяльності нервової системи — інтеграція нервових
імпульсів і централізоване керівництво життєдіяльністю організму.
На цьому етапі розвитку нервової системи з’являються рецепто-
ри — сприймачі інформації. Дані порівняльної анатомії та фізіології
свідчать, що спочатку розвинулися контактні органи, а потім — дис-
тантні, або телерецептори (зір, слух, нюх). Зір виник за певних умов
з чутливості організму до світлових (електромагнітних) подразнень.
Спочатку ця чутливість розсіювалася по всьому організму, але зго-
дом на вищих етапах еволюції організму поступово зосереджувалася
в передній, головній його частині. Слух виник з вібраційної чутли-
вості. Він розвивається найпізніше, у більшості безхребетних його не-
має. Нюхова чутливість виокремилася з недиференційованої хімічної
чутливості, в якій об’єднувалися нюхова та смакова орієнтації ор-
ганізму в середовищі. У багатьох безхребетних смакова та нюхова
чутливості недиференційовані. Рецептори та їх диференціація роз-
винулися в життєдіяльності, у рухах. Живі істоти, в яких є дифе-
ренційовані рецептори, набагато краще орієнтуються в середовищі,
забезпечуючи свої потреби в їжі, розмноженні, уникненні небезпеки.
Комахам властиві не лише рухові органи або рецептори, а й секре-
торні для вироблення павутини у павуків, перероблення нектару у
бджіл, будування трубочок у хробаків та ін.
Живі істоти з ганглієвою нервовою системою здатні до “научення”
та “перевчення”, виробляючи в результаті багатьох спроб навичку
рухатися в заданому напрямі з метою уникнення больового подразнен-
ня. Хробакові потрібно було понад 150 спроб, щоб він з меншою
кількістю помилок почав рухатися в лабіринті праворуч, аби уник-
нути електричного подразнення, яке діяло на нього під час руху ліво-
руч. А щоб перевчитися, тобто змінити цей “завчений” рух, потрібно
було понад 225 спроб. Отже, ганглієва нервова система хробака дає
змогу не тільки виробляти нові форми поведінки, а й зберігати ви-
роблені навички, що свідчить про наявність у дощового хробака
примітивної форми “пам’яті”.
У хребетних тварин через ускладнення умов життя нервова систе-
ма стала набагато складнішою. Процеси інтеграції та централізації дії
нервової системи виявилися в утворенні цереброспінальної нервової
системи, що складається зі спинного та головного мозку. Головний
мозок утворився з мозкової трубки, тому нервову систему хребетних
тварин називають трубчастою. У процесі розвитку хребетних тварин
під впливом умов життя утворилися довгастий мозок і мозочок,
середній і проміжний мозок і великі півкулі головного мозку, де
розвинулася найскладніша за будовою та функціями кора великих
півкуль головного мозку. Кора великих півкуль об’єднує, інтегрує й
регулює всю діяльність організму. Вищі відділи головного мозку ут-
ворювалися поступово, і їх структура та функції у різних хребетних,
життєдіяльність яких відбувається за різних природних умов, не од-
накові. Тварини, що стоять на вищому щаблі розвитку, мають ро-
звиненіший головний мозок. Показовими щодо цього є дані про спів-
відношення розвитку головного та спинного мозку у різних тварин і
людини. Якщо розвиток спинного мозку взяти за одиницю, то пи-
тома вага головного мозку стосовно спинного буде такою: у чере-
пахи — 1, півня — 1,5, коня — 2,5, кішки — 3, собаки — 5, шимпан-
зе — 15, людини — 49. З еволюцією тваринного світу питома вага
кори головного мозку збільшується, починаючи відігравати провід-
ну роль.
Дослідженнями доведено, що екстирпація (знищення) кори по-
різному позначається на зоровій та руховій функціях тварин, що сто-
ять на різних етапах біологічної еволюції. Так, щодо зорової функції
птахи після знищення кори великих півкуль продовжують бачити,
сідають на намічену місцевість, щури не розрізняють форми, реагу-
ють лише на світло, мавпа сліпне. Щодо рухової функції птахи після
знищення кори великих півкуль продовжують літати, рухи у них не
порушуються; у кішки рухи поновлюються за кілька годин; собака
за 24 години може стояти, але самостійні рухи розладнані; мавпа мо-
же стояти лише зі сторонньою допомогою.
Екстирпація півкуль головного мозку у риб не позначається на
їх життєдіяльності, у жаб — майже не позначається, у птахів — по-
значається: одужавши, птах починає літати, але не орієнтується в
середовищі; кішка не нападає на мишу навіть якщо зголодніє; собака
стає інвалідом — не знаходить їжі, не впізнає господаря, втрачає мож-
ливість набирати досвіду.