- •1.1. Предмет психології та її завдання
- •1.2. Рефлекторна природа психіки
- •1.3. Психіка і свідомість
- •1.4. Основні галузі психологічних знань
- •1.5. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.6. Основні напрями в сучасній психології
- •2.1. Основні вимоги до методів психології
- •2.2. Основні методи психології. Спостереження,
- •2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз
- •2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних
- •3.1. Виникнення та розвиток психіки
- •3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності
- •0,5 Метра за секунду; на противагу цьому швидкість провідності збуд-
- •3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного
- •3.4. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
- •0,4 Відсотка великих півкуль, у орангутанга та шимпанзе — 3,4, а у
- •4.1. Поняття про особистість та її структуру
- •4.2. Активність особистості та її джерела
- •4.3. Розвиток і виховання особистості
- •5.1. Поняття про групи
- •5.2. Міжособистісні стосунки у групі
- •5.3. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних
- •6.1. Поняття про діяльність
- •6.2. Мета і мотиви діяльності
- •6.3. Структура діяльності
- •6.4. Засоби діяльності, процес їх засвоєння
- •6.5. Перенесення та інтерференція навичок
- •6.6. Основні різновиди діяльності
- •6.7. Творча діяльність
- •7.1. Поняття про мову та її функції
- •7.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •7.3. Різновиди мовлення
- •8.1. Поняття про спілкування
- •8.2. Засоби спілкування
- •8.3. Функції спілкування
- •8.4. Різновиди спілкування
- •9.1. Поняття про увагу
- •9.2. Фізіологічне підгрунтя уваги
- •9.3. Різновиди і форми уваги
- •9.4. Властивості уваги
- •10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів.
- •10.2. Фізіологічне підгрунтя відчуттів
- •10.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •10.4. Основні властивості відчуттів
- •200 Тисяч разів підвищується. Явище адаптації помітно виявляється
- •10.5. Відчуття і діяльність
- •11.1. Поняття про сприймання
- •11.2. Різновиди сприймань
- •11.3. Властивості сприймань
- •11.4. Спостереження і спостережливість
- •12.1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
- •12.2. Розумові дії та операції мислення
- •12.3. Форми мислення
- •12.4. Процес розуміння
- •12.5. Процес розв’язання завдань
- •12.6. Різновиди мислення
- •12.7. Індивідуальні особливості мислення
- •13.1. Поняття про уяву
- •13.2. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- •13.3. Фізіологічне підгрунтя уяви. Уява і органічні процеси
- •13.4. Процес створення образів уяви
- •13.5. Різновиди уяви
- •13.6. Уява і особистість
- •14.1. Поняття про пам’ять
- •14.2. Теорії пам’яті
- •14.3. Різновиди пам’яті
- •14.4. Запам’ятовування та його різновиди
- •14.5. Відтворення та його різновиди
- •14.6. Забування та його причини
- •14.7. Індивідуальні особливості пам’яті
- •15.1. Поняття про емоції і почуття
- •15.2. Фізіологічне підгрунтя емоцій і почуттів
- •15.3. Вираження емоцій і почуттів
- •15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
- •15.5. Вищі почуття
- •16.1. Поняття про волю
- •16.2. Довільні дії та їх особливості
- •16.3. Аналіз складної вольової дії
- •16.4. Основні якості волі
- •16.5. Безвілля, його причини і переборення
- •17.2. Типи темпераментів
- •17.3. Основні властивості темпераменту
- •17.5. Роль темпераменту в діяльності людини
- •18.1. Поняття про здібності
- •18.2. Структура здібностей
- •18.3. Різновиди здібностей
- •18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх
- •1017 Г. Але всі вони були видатними людьми з високим рівнем ро-
- •19.1. Поняття про характер
- •19.2. Структура характеру
- •19.3. Основні риси типового характеру
- •19.4. Природа характеру
- •19.5. Формування характеру
15.4. Форми переживання емоцій і почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно
соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з’ясуванні їхньої
природи й деяких природжених особливостей людини. Багатство
емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрус-
трацій, пристрастей.
Настрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює
на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус.
Розрізняють настрої позитивні, які виявляються у бадьорості, і не-
гативні, які пригнічують, викликають пасивність. Настрій — це такий
загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось
конкретне. Причини настроїв — найрізноманітніші: непідготовленість
до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани,
приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що викликають
настрої, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні,
викликає пасивність, страх, розладнує психічну діяльність особис-
тості. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер.
Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не зане-
падають духом навіть тоді, коли для цього є якісь підстави, а навпа-
ки, переборюють труднощі. Легкодухі швидко піддаються настро-
ям. Вони потребують підтримки колективу.
Афекти — це сильне, короткочасне збудження, що виникає рап-
тово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність кон-
тролювати свої дії та вчинки. Прикладом афектів може бути несподіва-
не переживання — сильна радість, вибух гніву, страх. У стані афекту
порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокрин-
ною системою, діяльність внутрішніх органів, ослаблюються гальмівні
процеси кори великих півкуль головного мозку. І. Павлов, аналізу-
ючи афектний стан, зазначав, що людина у стані афекту, який переви-
щує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона ніколи
не зробить у спокійному стані і про що шкодує, коли мине афект.
Особливо різко виявляється афективний стан при сп’янінні, за якого
гальмівні процеси значно ослаблюються. Афекти викликаються не-
сподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє люди-
на. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних
особливостей людини — її темпераменту, характеру, вихованості.
Афективні люди часто-густо “спалахують” з будь-яких причин. Афек-
ти викликають глибокі зміни у психічному житті людини, виснажують
її. Людина, виховавши в собі здатність контролювати себе, володіти
рухами, може контролювати свої афективні реакції. Разом з тим усім
людям більшою чи меншою мірою властиве афективне життя, без яко-
го вони перетворилися б на пасивних, байдужих істот.
Стрес дещо нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених
умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються не-
сподівано й потребують негайних заходів. У стресовому стані по-
ведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні
рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприй-
манні, пам’яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише
тверді вміння та навички у стресовому стані можуть залишатися без
змін. Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, ор-
ганізованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за
умов стресу.
Фрустрація — це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою
якого є дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності,
втрати перспективи. Розрізняють такі види фрустрації, як агресивність,
діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум,
невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає в результаті
конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, де людина не
має підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка
людини, яка зачіпає її особисто — її значущі стосунки, загрожує пре-
стижу, людській гідності, — спричинює стан фрустрації. Він виникає
у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими галь-
мівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.
Пристрасті — це сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють
людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень осо-
бистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті. При-
страсть — це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого
предмета. Вона породжує неослабну енергію у прагненні до мети.
Пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах людського
життя та діяльності — у праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Во-
на має вибірковий характер і виявляється не лише в емоційній, а й у
пізнавальній, вольовій сферах, у наполегливості.
Розрізняють пристрасті позитивні та негативні. Навіть позитивна
пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негатив-
ною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає
уроки, недосипає, то це захоплення з позитивної пристрасті перетво-
рюється на негативну. Пристрасть до алкоголю, куріння згубно поз-
начається на праці та житті людини.
Позитивні пристрасті — захоплення працею, навчанням — є тією
силою особистості, яка спричинює велику енергію в діяльності, сприяє
продуктивності праці.