Глава 4

ма була легалізована регламентом Ради міністрів ЄЕС від 31 липня 1985 p., який було прийнято на підставі ст. 253 Договору про заснування ЄЕС, що був підпи­саний у Римі 25 березня 1957 p., у зв'язку з чим дістав назву Римський договір. У 1989 р. було визначено порядок реалізації цього регламенту у Великій Брита­нії. Так, передбачено, що об'єднання з офіційним місцезнаходженням у Великій Британії за умови їх належної реєстрації є юридичними особами. Засновниками такої форми об'єднання можуть бути лише компанії, фірми та фізичні особи з місцезнаходженням/місцем проживання у країнах Співтовариства¹. Створення європейського об'єднання з загальною економічною метою спрямовано на спри­яння підприємницькій діяльності учасників об'єднання. Ця організаційна форма є результатом пристосування до економічних умов Співтовариства виду суб'єкта права, який було легалізовано у Франції ще в 1967 р.

Одночасно з Римським договором був підписаний договір про заснування Єв­ропейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). Ці два договори та дого­вір про утворення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) 1951 р. створили правову базу західноєвропейської економічної інтеграції².

В юридичній літературі протягом багатьох років дискутується питання про юридичну природу та правовий статус БНМ (або БНК) та ТНМ (або ТНК) як міжнародних корпорацій, суб'єктів національного та міжнародного права. Докт­рина у зв'язку з цим традиційно розмежовує чотири правові форми монополіс­тичних об'єднань: картель; синдикат; трест; концерн.

Картель — це стійкий союз самостійних підприємців. З допомогою монопо­лістичних угод вони розроблюють загальну політику на ринку. В картелі відбу­вається поділ території між учасниками картелю, контингенція обсягу товару та встановлення єдиних цін. Синдикат — це об'єднання юридичне та виробниче са­мостійних підприємців, які спільно ведуть комерційну діяльність. Характерною рисою трестів є те, що в них учасники підприємства втрачають як комерційну, так і виробничу, а іноді і юридичну самостійність. Концерн — це складна форма монополістичного об'єднання, яка найбільш поширена. З допомогою фінансового контролю у концерні з'єднано в єдиний комплекс різнорідні підприємства.

Законодавче закріплення поняття "концерн" дістало, наприклад, в Законі про акціонерні товариства Німеччини від 6 вересня 1965р. В §18 цього закону вста­новлено, що якщо пануюче та одне або кілька залежних підприємств об'єднано під єдиним керівництвом контролюючого підприємства, то вони утворюють кон­церн; окремі підприємства є підприємствами концерну³.

Водночас істотним недоліком сучасної економіки є те, що такі взаємозв'язки підприємств не враховуються статистикою, у зв'язку з чим встановити точну кількість концернів у кожній країні важко. Хоч сьогодні відомо, що у високороз-винутих країнах ця кількість досить значна. В літературі наголошено, що, на­приклад, наприкінці 70-х років XX ст. у Німеччині понад 70% підприємств вхо-

Скаридов А. С. Указ, работа. — С. 72.

І\

Гражданское, торговеє й семейное право капиталистических стран: Сб. нормативних актов: законодательство о компаниях, монополиях й конкуренции / Под ред. В. К. Пучинского, М. Й. Кулагина. — М.: Изд-во УДН, 1987. — С. 224.

Там само. — С. 66.

Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

77

дили до складу концернів. А в США місцевий або національний ринок вважаєть­ся монополізованим, коли його частка становить не менш як 60%'.

На територіях зарубіжних держав, крім багатонаціональних організацій, існу­ють та діють також інтернаціональні організації. Ці організації утворюються шля­хом договорів між державами та стають суб'єктами приватного права шляхом оформлення свого заснування в одній будь-якій державі. Наприклад, Міжнарод­не бюро міри та ваги в Парижі було засновано відповідно до конвенції від 20 травня 1878 р.

Крім того, можна доповнити, що на підставі міжнародних договорів можуть створюватися: а) міждержавні організації, учасниками яких виступають держа­ви, правове становище яких регулюється міжнародним публічним правом; б) міжнародні господарські організації, учасниками яких виступають юридичні особи, які можна поділити на міжнародні господарські об'єднання та спільні під­приємства.

Юридичні особи з правлінням у даній державі мають капітал, який повністю належить цій країні. В свою чергу юридичні особи з правлінням та веденням гос­подарської діяльності за межами держави, яка її створила, можуть бути: а) зі змі­шаним капіталом, тобто таким, що належить громадянам та юридичним особам різних держав; б) з капіталом однієї країни-засновниці.

Зенин Й. А. Указ, работа. — С. 62.