1 Данилькееич н. Й., Федоров о. Н. Указ, работа. — с. 46.

74

Глава 4

нерному товариству та має на меті отримання прибутку. До публічних корпора­цій США відносять: муніципальні, окружні, господарські тощо; до непідприєм-ницьких корпорацій: просвітницькі, релігійні, кооперативні та інші; до підприєм­ницьких корпорацій — промислові, банківські, транспортні, страхові, видовищні тощо.

Джерелами формування юридичних осіб у США, на відміну від інших країн, є прецедентне право та спеціальні закони штатів (наприклад, у штаті Нью-Йорк — Закон про підприємницькі корпорації від 1 вересня 1963 р.¹, Закон про непід-приємницькі корпорації 1970 р.г

Особливістю законодавства США є відсутність єдиного для усіх штатів кра­їни закону, який визначає правове становище корпорацій. Регулювання правово­го становища корпорацій віднесено до компетенції окремих штатів, законодав­ство яких має істотні відмінності. Тому, звичайно, корпорація в США утворюється відповідно до закону того штату, в якому передбачено найбільш пільгові умови щодо податків та зборів, що стягуються при утворенні корпорації. Як свідчить практика, особливо популярними в цьому відношенні є штати Дела-вер та Нью-Джерсі.

Широке поширення в США, поряд з іншими країнами, дістала корпорація, яка складається з однієї особи (one-man-company).

Можна наголосити, що одним із видів юридичних осіб, характерним для су­часних країн, є одноособові підприємства, що є власністю однієї особи (можли­вий варіант — сім'ї). Таке підприємство несе відповідальність за його зобов'язан­нями всім капіталом підприємства та всім своїм майном, якщо майно не відокремлено від капіталу підприємства. Фірмове найменування підприємства може збігатися, а може й відрізнятися від прізвища та імені підприємця, якому воно належить. Усі справи підприємства веде його власник або спеціально упов­новажена на це особа. Звичайно такій особі надається широкий обсяг повнова­жень при збереженні за власником підприємства права контролю за його діяль­ністю. Форму одноособових підприємств мають, як правило, дрібні та середні фірми. Проте бувають і винятки (наприклад, друга за розміром у Швейцарії фі­нансова група Юнсонов). Слід зазначити, що в сучасних умовах багато саме ве­ликих сімейних західних компаній було перетворено на акціонерні товариства.

У США корпорації розрізняють також за способом виникнення: корпорації де-юре (de jure), тобто корпорації, які відповідають імперативним нормам (вимо­гам) закону та зареєстровані, і корпорації де-факто (de facto), які не пройшли від­повідну реєстрацію, проте здійснюють свою діяльність як корпорації (правовий статус корпорації таким утворенням надається судами у разі виникнення спору і тільки для даної справи). Правове регулювання та існування корпорації de facto закріплено в Примірному законі про підприємницькі корпорації 1928 p., який був санкціонований законами багатьох штатів.

Нині класифікація юридичних осіб не обмежується певними видами юридич­них осіб правових систем, а включає і такі, що є міжнародними за своїм харак-

¹ Гражданское, торговеє й семейное право капиталистических стран: Сб. нормативних актов: законодательство о компаниях, монополиях й конкуренции / Под ред. В. К. Пучинского, М. Й. Кулагина. — М.: Изд-во УДН, 1987. — С. 154. Богатьіх Е. А. Указ работа. — С. 44.

Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

75

тером. Так, винаходом розвинутого західного суспільства є монополії. Процес монополізації протягом XX ст. охопив всі західні країни, але в першу чергу США. Вихід монополізації за межі національних кордонів є основою утворення багатонаціональних (БНК) та транснаціональних компаній або корпорацій (ТНК), які під впливом сучасних розвинутих економічних відносин стають транс­національними монополіями (ТИМ).

Міжнародний характер монополій пов'язаний з тим, що основна їх діяльність здійснюється у кількох державах. Це є наслідком того, що експорт капіталу при­зводить до ситуації, коли підприємства, створені в одній державі, належать пов­ністю або частково великим компаніям іншої держави.

Сучасні міжнародні монополії, діяльність яких спрямована на регулювання багатьох важливих сфер світового господарства, можна поділити на такі групи:

1) транснаціональні компанії, до яких належать підприємства, створені за за­коном однієї держави, тобто мають відповідну "національність", проте здійсню­ють свою діяльність і поза межами своєї країни у формі філій, агентств, відді­лень, дочірніх товариств, які не є окремими юридичними особами. Отже, це монополії, які характеризуються певною "національністю" свого капіталу, але міжнародною сферою діяльності. До таких монополій належать відомі всьому сві­тові "Дженерал моторз", "Форд моторз", "Інтернешнл бізнес мешинз" (в США), "Фольксваген та Сіменс" (в Німеччині), "Філіпс" (в Нідерландах), "Брітіш Пет-ролеум", "Імперіал кемікал індастріз" (у Великій Британії), "Нестле" (у Швей­царії) тощо;

2) транснаціональні корпорації, до яких належать підприємства, відділення та філії яких є практично у всіх країнах світу. Ці відділення та філії мають особ­ливості (економічну та юридичну): по-перше, вони є єдиним механізмом, тому що діяльність їх регулюється одним материнським підприємством — головною фірмою, яка визначає стратегію та здійснює контроль; по-друге, ці відділення та філії є самостійними, незалежними компаніями, тобто юридичними особами. Такі монополії є міжнародними як за сферою діяльності, так і за капіталом. На відміну від монополій першої групи, вони належать капіталу кількох держав. До цих монополій належать: англо-голландські концерни — нафтовий "Роял датч-Шелл" та хімічно-харчовий "Юнілевер"; англо-американо-канадський нікелевий трест "Інтернешнл нікл компані оф Кенада"; бельгійсько-франко-лкжсем-бурзький металургійний концерн "Арбед"; німецько-бельгійський трест фотохі­мічних товарів "Агфа-Геверт"; англо-італійський концерн гумотехнічних виробів " Данлоп-Піреллі"'.

Регулювання діяльності транснаціональних корпорацій здійснюється як внутрішнім законодавством держави, так і двосторонніми та багатосторонніми угодами.

Сьогодні відбуваються структурні зрушення у господарських зв'язках світу, модифікація процесів інтернаціоналізації виробництва та капіталу. Саме ці про­цеси зумовлюють появу нових організаційних форм підприємств.

Таким є європейське об'єднання, яке має спільну економічну мету та сприяє процесу інтеграції в Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС). Ця фор-

Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. — 3-є изд., перераб. й доп. — М.:Юристь, 1998. — С. 122.

76