Глава 22

значно розширено обсяг таких повноважень¹. Ним передбачалося, що міністер­ства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади:

1) приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, основаних на загальнодержавній власності (далі — під­приємства);

2) затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх додер­жання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

3) укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

4) здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріп­леного за підприємствами державного майна;

5) дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

6) разом з відповідними місцевими радами народних депутатів готують вис­новки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Республіки Крим) і комуналь­ною власністю;

7) беруть участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.

Водночас Декретом від 15 грудня 1992 р. було, зупинено дію п. 1 Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та орга­нізацій, що є у загальнодержавній власності" від 14 лютого 1992 р. у частині пов­новажень Фонду державного майна України та заборони передачі функцій з управління майном, що є загальнодержавною власністю, іншим органам держав­ного управління.

Важливо зазначити, що міністерствам та іншим органам державної виконав­чої влади при здійсненні функцій управління забороняється пряме втручання в господарську діяльність підприємств, віднесених до загальнодержавної влас­ності.

Певні функції з управління майном, що перебуває у загальнодержавній влас­ності, можуть бути покладені й на інші уповноважені державні органи. Так, у пе­ріод існування інституту представників Президента України у порядку експери­менту указами Президента України від 26 листопада 1993 р. та від 21 лютого

1994 р. Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській обласним дер­жавним адміністраціям були делеговані певні повноваження щодо управління за­гальнодержавним майном².

Указом Президента України "Про забезпечення управління майном, що пере­буває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації" від 19 червня

1995 р. було визначено особливий порядок здійснення міністерствами та іншими

Положення цього Декрету не стосуються майнових комплексів підприємств, установ, оргшіза-цій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно із законодавчими актами України.

л

Голос України. — 1994. — 3 березня.

Право державної та комунальної власності

373

центральними органами державної виконавчої влади повноважень щодо управ­ління майном у період до створення акціонерних товариств і після їх створення¹.

Зокрема, після створення таких акціонерних товариств до початку розміщен­ня акцій уповноважені органи державної виконавчої влади контролюють додер­жання статутів створених акціонерних товариств та приймають разом з Фондом державного майна України відповідні рішення у зв'язку з їх порушенням, здійс­нюють контроль за ефективністю використання і збереження майна акціонерних товариств. З початку розміщення акцій акціонерних товариств виконання функ­цій щодо управління акціями, які перебувають у загальнодержавній власності, у тому числі такими, що залишилися у такій власності після реалізації плану роз­міщення акцій акціонерного товариства, здійснює в установленому порядку уповноважена особа, яку призначає Фонд державного майна України за пого­дженням з відповідним центральним органом державної виконавчої влади. Поря­док здійснення уповноваженими особами функцій щодо управління такими ак­ціями визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання Указу Президента України від 19 червня 1995 р. Кабінет Мі­ністрів України своєю постановою від 28 грудня 1995 р. затвердив Порядок уп­равління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності, який детально визначив функції уповноважених осіб².

Повноваження державних адміністрацій, у тому числі й у сфері управління комунальним майном, приватизації та підприємництва, були визначені Положен­ням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положенням про районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, що затверджені Указом Президента України від 21 серпня 1995 р.³. Однак поста­новою Верховної Ради України від 31 жовтня 1995 р. на ці Положення було нак­ладено вето у зв'язку з невідповідністю Указу Конституції, Конституційному до­говору і законам України⁴, що створило юридичну невизначеність щодо правових засад функціонування державних адміністрацій. Тому Президент України згодом своїм Указом від 18 листопада 1995 р. підтвердив чинність попереднього Указу щодо зазначених положень, вважаючи постанову Верховної Ради України необ­грунтованою. Нарешті у зв'язку з прийняттям Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. зазначене Положення втратило чинність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 р. були затвер­джені Типове положення про управління майном області обласної, управління майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації і Ти­пове положення про відділ управління майном району районної і районної у місті

Урядовий кур'єр. — 1995. — 24 червня. (Зазначений порядок втратив чинність у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про управління державними корпоративними правами" від 4 листопада 1998 р.)

п

Втратив чинність 4 листопада 1998 р.

Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. — 1995. — № 10. — С. 4—31.

Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 42. — Ст. 307.

374