Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.1_ф....doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
5.05 Mб
Скачать

Глава 19

трактуватися як спільна приватна власність (тобто об'єднання приватної влас­ності)1. Проте автор не визначив суб'єкта такої власності і ставлення юридичної особи до такої власності.

За подальше збереження колективної власності виступив В. В. Луць, який вважає відмову від цієї форми власності необгрунтованою. Автору, однак, не можна відмовити в реалістичності оцінки правової сутності колективної власнос­ті. Колективна власність, на його погляд, не є спільною власністю окремих осіб, тому що право на частку в майні кооперативу, колективного чи орендного під­приємства, акціонерного чи іншого господарського товариства має характер зо­бов'язальної майнової вимоги фізичної чи юридичної особи до колективного ут­ворення. Щодо громадських, релігійних організацій (об'єднань), майнова база яких формується переважно за рахунок внесків їх членів, то останні ніяких прав на майно таких організацій не мають, оскільки воно є колективною власністю юридичної особи2. З наведеними аргументами в принципі можна було погодити­ся за умови, коли б вони дійсно відображали сутність права колективної влас­ності, а не являли собою можливе ідеальне їх бачення автором.

Вагомий внесок у розвінчання поняття колективної власності внесла Я. М. Шевченко, яка не раз засвідчувала свою юридичну неприхильність до та­кої форми власності, наводячи при цьому не менш вагомі аргументи на обгрун­тування своєї позиції. Я. М. Шевченко абсолютно справедливо звернула увагу на те, що існування всіх суб'єктів права колективної власності, перелічених у ст. 20 Закону України "Про власність", в економічному товарообігу без набуття статусу юридичної особи неможливе. Тому нездійсненною виявилася концепція єдиного колективного суб'єкта права колективної власності. Не випадково зако­нодавець водночас передбачив множинність суб'єктів права колективної влас­ності. Проаналізувавши можливі організаційно-правові форми основаних на ко­лективній формі власності юридичних осіб, Я. М. Шевченко неоднозначне визнала їх єдиними носіями колективної власності, відзначивши наявність різно­го ступеня чи характеру майнових відносин між носіями колективної власності і трудовими колективами, колективами орендарів, працівниками колективного під­приємства, членами кооперативу, засновниками даної юридичної особи тощо3. Право власності, на думку автора, має бути диференційовано на публічне (право власності держави і право власності територіальних громад) та приватне (право власності фізичних і юридичних осіб)4.

Свій варіант розв'язання досліджуваної проблеми запропонував О. А. Пуш­кін, який визнав за доцільне відмовитися від понять колективної і публічної влас-

1 Коссак В. М. Цивільний кодекс України як джерело регулювання відносин з іноземним елемен­том / / Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України: Тези доповідей і на>к. повідом­лень наук.-практ. конф. — С. 41—43.

Луць В. В. До врегулювання відносин власності у новому Цивільному кодексі України // Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України: Тези доповідей і наук, повідомлень наук.-практ. конф. — С. 53—58.

Реферативний обзор действующего законодательства Украйни й практика его применежя. — К., 1993.— С. 12—20.

Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу: Матеріали наук.-практ. конф 14—15 квітня 1992 р. — К., 1992. — С. 24—26.

Загальна характеристика інституту права власності...

301

ності. Натомість необхідно розмежовувати приватну власність (власність грома­дян і недержавних комерційних юридичних осіб), державну, комунальну та влас­ність об'єднань громадян1. Підтримуючи загалом зазначені пропозиції автора, варто звернути увагу на те, що на шляху їх реалізації виникають певні перешко­ди, зокрема пов'язані з відсутністю чіткого законодавчого поділу юридичних осіб на комерційні і некомерційні.

За подальше збереження конструкції права колективної власності висловлю­валися Г. В. Орокська і В. І. Семчик.

Так, Г. В. Пронська вважає, що колективна власність має багато переваг пе­ред спільною власністю при здійсненні підприємницької діяльності2.

В. І. Семчик піддав критиці розробників нового ЦК України за заміну права колективної власності на право власності юридичних осіб. На його думку, термін "право колективної власності" саме і визнає право юридичної особи, заснованої, створеної групою, колективом фізичних осіб. Виступаючи як різновид права при­ватної власності, вважає автор, право колективної власності підкреслює особли­вості створення спільного (колективного) майна юридичної особи3.

На наш погляд, особливої потреби у збереженні права колективної власності не існує. Так чи інакше, воно не визначає його суб'єкта, не персоніфікує особу власника, тобто юридичну особу. Не передбачила права колективної власності і нова Конституція України. Нарешті не можна нехтувати законодавчим досвідом інших країн, зокрема Російської Федерації, у новому ЦК якої також немає конст­рукції права колективної власності. Не бажано вдаватися до іншої крайності — заперечувати наявність особливостей права власності недержавних юридичних осіб як специфічних колективних утворень (об'єднань) на основі майна, як пра­вило, кількох власників. Так, з моменту внесення власниками майна до статут­ного фонду, наприклад, господарського товариства, вони втрачають право влас­ності, а набувають відповідних корпоративних прав.

Особливості права колективної власності (нині — права власності юридич­них осіб) визначено багатьма спеціальними законами, зокрема законами України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські това­риства", "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Цілком очевидною є тенденція до трансформації права колективної власності у право власності юридичної особи. Так, відповідно до нового Земельного кодек­су України від 25 жовтня 2001 р.4 земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, а її суб'єктами можуть бути громадяни, юридичні особи, територіальні громади та держава (статті 78 і 80). Така ж кон­цепція щодо форм власності та її суб'єктного складу закладена в новий ЦК Ук­раїни.

1 МатериальІ научно-практ. семинара 29—ЗО января 1993 г. — Харьков, 1993. — С. 18.

Пронська Г. В. Право колективної власності у підприємницькій діяльності в Україні / / Кон­цепція розвитку законодавства України. — К., 1996. — С. 272—273.

Семчик В. І. Право власності за Конституцією України. — К., 1997. — С. 27. Право власності на землю та його захист. —К., 2002. —С. 3-89.

302