1951 Р. Міністерство ревіти ррфср та Інститут дефекто­логії апн ррфср підготували і видали нові програми для шкіл глухих дітей.

Програма з російськой мови відповідала основним положен­ням про специфіку мови і особливості її розвитку. У програмі зазначалося, що глуха дитина повинна оволодіти словесною мовою так, щоб вона стала основним засобом спілкування з навколишніми. На початковому етапі навчання, враховуючи його особливі труднощі, рекомендувалося широко використову­вати писемну мову (глобальне сприймання) і як допоміжний засіб — дактилологію. У процесі навчання мови глухонімих особлива увага зверталася на вивчення словникового складу і граматичної будови мови.

Для підготовчого, І і II класів вводилася нова програма, яка принципово відрізнялася від програми 1947 р.

програмі для підготовчого класу в окремий розділ було виділено систему вимог до писемної мови, робота над якою ма­ла проходити з перших днів навчання дітей і спочатку незалеж­но від роботи над усною мовою.-В основу навчання мови в молодших класах було покладено вивчання граматичної си­стеми російської мови. Багато уваги приділялося формуванню понять. Вимоги з вимовляння і читання з губ було включено як окремі параграфи до розділу «Розвиток писемної і усної мови». Навчання грамоти проходило у тісному зв’язку з роз­витком усної мови і співпадало в часі з «постановкою звуків», займаючи півтора року.

З IV класу вводилися вимоги до засвоєння учнями деяких відомостей літературознавчого характеру. Передбачалося також заучування учнями віршів, діалогів і невеликих оповідань, ста­тей і уривків з них. Обов’язки вчителя поширювалися і на керівництво позакласним читанням. У І класі пропонувалося проводити позакласне читання за саморобними «книжками- малятками».

В програмі з розвитку мови для молодших класів, як і рані­ше, головна увага зверталася на розвиток описово-розповідної форми мови при деякому ігноруванні розмовної мови.

Граматика і правопис мали вивчатися з III класу, де був збережений розділ «Елементарні відомості з граматики і правопису». Систематичний курс граматики починався з IV класу.

До програми давалося кілька додатків. У першому додатку визначалися основні теми для читання і розвитку мови в І— IV класах. Тут же зазначалося, з яких тем варто було проводи­ти предметні уроки і скільки годин на них відводиться. У дру­гому додатку давалися теми для читання і розвитку мови в старших (V—VIII) класах. У третьому додатку давалися основні типи речень, якими мали оволодіти учні III—IV класів (для І—II класів такі типи речень давалися безпосередньо в програмі).

— Програма з арифметики будувалася так, щоб у процесі засвоєння знань з арифметики і наочної геометрії учні набували конкретних умінь і навичок застосовувати здобуті знання в практичній діяльності. Особлива увага зверталася на вивчення геометричного матеріалу. Близько половини всього часу, від­веденого на арифметику, використовувалося на розв’язування арифметичних задач. При цьому пропонувалося вчителям не обмежуватися тільки задачниками, а й самим складати задачі, використовуючи місцевий матеріал і конкретні умови школи. В основу курсу з географії було покладено програму з гео­графії для початкової школи. Для того щоб підготувати глу­хих учнів до розуміння систематичного курсу географії, у мо­лодших (І—IV) класах пропонувалося широко використовувати предметні уроки, пояснювальне читання, природничі і гео­графічні екскурсії.

Вивчення географії в школі глухих будувалося на основі міс­цевого краєзнавчого матеріалу. Програмний матеріал з геогра­фії за змістом було розподілено на п’ять основних розділів. За­вдання першого розділу («Формування початкових конкретних уявлень про навколишню дійсність») — поступове нагрома­дження знань про навколишню дійсність. Матеріал цього розділу був розрахований на І—IV класи і проходився в зв’язку з вив­ченням учнями рідної мови.

Завдання другого розділу (V клас) полягало в тому, щоб систематизувати і розширити початкові уявлення і поняття на основі ознайомлення з навколишньою дійсністю. Глухонімі учні діставали елементарні відомості з фізичної географії (гори­зонт, план, погода, клімат тощо).

Третій етап (VI клас) полягав у поглибленні і розширенні знань учнів. Тут вивчалися такі питання, як план і карта, зем­на куля, карта півкуль, теплові пояси, ознайомлення з приро­дою і життям населення різних країн.

На четвертому етапі (VII клас) глухонімі учні ознайомлю­валися з природою і природними багатствами СРСР, з госпо­дарською діяльністю народів СРСР, найважливішими будова­ми п’ятирічок, тобто з фізичною і політичною картою СРСР.

П’ятий розділ присвячувався вивченню союзних республік. Курс VIII класу закінчувався коротким оглядом політичної карти світу.

— За новою програмою з історії СРСР почдткові історичні уявлення давалися глухонімим учням молодших класів (І—V) на уроках рідної мови і в дозакласний час. Систематичний курс історії СРСР вивчався в VI—VIII класах. Найважливіші історичні події і явища викладалися в хронологічному порядку. Програму було доповнено новими розділами, присвяченими Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. та післявоєнному пе­ріоду. У кінці давалася для кожного класу хронологічна таб­лиця.

—у Вперше давалася програма з фізичного виховання для шкіл глухих дітеш Цю програму було розроблено на основі програми з фізичного виховання для III—VII класів масової школи, за ви­нятком лише тих вимог, що розраховувалися на слухове сприй­мання. У пояснювальній записці до програми визначалися основні напрями і форми роботи з фізкультури в школі глухих, давалися деякі конкретні методичні поради, наголошувалося на проведенні різноманітної позакласної роботи з фізкультури.

—'Новим навчальним планом у молодших .іуіде,ах (до III включно) ручну працю було виділено в самостійний навчальний предмет. У пояснювальній записці до програми давалося ряд конкретних порад щодо найраціональнішого обладнання класу ручної праці, а також висвітлювалися деякі важливі загальні питання організації і методики роботи на уроках. Уроки з руч­ної праці мав проводити один учитель, який, маючи на увазі роботу з розвитку мови учнів на цих уроках, повинен працю­вати у тісному контакті з класоводом. Вимагалося також, щоб учитель-класовод якнайчастіше відвідував уроки з ручної праці.

В цілому нові програми вигідно відрізнялися від програм 1947 р. Всі вимоги були значно вмотивованіші і давалися у більш чіткій системі. Нові програми виразніше були спрямовані на виховання у глухих учнів умінь і навичок, потрібних для їх практичної діяльності. У програмі з мови вперше досить чітко визначалася вимога щодо необхідності навчити глухих учнів мови як засобу їх спілкування, що було, безперечно, явищем позитивним. Проте в ній ще не вказувалися конкретні шляхи для досягнення цієї мети.

— У 1951 р. було видано також і програми з професійно-тру­дового навчання для шкіл глухпх дітей. Ці програми скла­далися на основі програм 1948 р. У них було внесено тільки деякі уточнення, що стосувалися чіткості і систематичності вимог.

Програми 1952 р. були, по суті, перевиданням програм 1951 р. Деякі принципові зміни було внесено тільки в програму з ро­сійської мови, зокрема для III і IV класів. Так, у III класі було знято розділ «Елементарні відомості з граматики». Система­тичний курс граматики починали вивчати з IV класу, де учні ознайомлювалися з реченням, його членами і видами.

У новій програмі було вилучено додатки № 2 і 3 (теми для читання і розвитку мови в V—VIII класах та типи речень, яки­ми повинні оволодіти учні III—IV класів).

У 1953 р. вийшли нові програми з професійно-трудового навчання для шкіл глухих дітей, в які було внесено деякі до­повнення. Так, з усіх видів праці було виділено години на ознайомлення учнів з найпростішою побутовою електротехні­кою (по ЗО годин); до кожної програми в VI класі включено розділи, що передбачали ознайомлення з іншим видом праці (50 годин).

—- У 1953 рь було вддано першу післявоєнну програму з рит­міки для шкіл глухих, яка викладалася в підготовчому, І— III класах. До програми давалася грунтовна пояснювальна записка з викладом загальних питань специфіки такої роботи в школі глухих.

У 1955 р. Міністерством освіти РРФСР, а згодом і Міністер­ством освіти УРСР було затверджено новий навчальний план школи для глухих дітей, який суттєво відрізнявся від поперед­нього навчального плану. Так, на рідну мову в І—IV класах за­мість 21 години відводилось по 16 годин, а в V—VIII класах збільшувалося тижневе навантаження на 1 годину. Одночасно вводився новий розділ «Індивідуальна робота з розвитку слуху і техніки мови», на який відводилося в підготовчому класі 5 го­дин на тиждень, в І—IV класах — по 4 години, а в V—VIII класах — по 2 години на тиждень. У підготовчому класі було знято одну годину з арифметики. Вивчення географії почина­лося не з V, а з VI класу. По одній годині на тиждень було зменшено в V—VIII класах на природознавство. У VII—VIII класах зменшувався на 1 годину час, відведений для історії СРСР. Замість малювання було введено малювання і креслен­ня— в усіх класах по одній годині (в попередньому плані малю­вання було тільки до VI класу). На ритміку збільшувався час до 2 години на тиждень. На 2 години в IV—VIII класах зменшу­валося тижневе навантаження з професійно-трудового навчання.

Із загальної кількості годин, які відводилися навчальним планом на російську мову, у І—IV класах по 2 години на тиж­день йшло на предметні уроки з природознавства і географії. Хоч професійно-трудове навчання, згідно з навчальним планом, і передбачалося тільки з IV класу, проте в примітці було зазна­чено, що учні, які досягли 12 років, але перебувають у молод­ших класах, також мають навчатися професійній праці. У зв’язку з тим, що професійно-трудове навчання повинно проводи­

тися роздільно для хлопчиків і дівчаток, навчальним планом передбачено подвійне фінансування годин, відведених для ці­єї мети. Це давало можливість школам раціональніше і ефек­тивніше організувати навчальний процес у майстернях.

Новий навчальний план вимагав внесення принципових змін і в навчальні програми з усіх предметів, які вивчалися в школі глухонімих дітей. Найбільші зміни як в обсязі матеріалу, так і в його системі розміщення було внесено до програми з рідної мови. Перехід школи глухих на цю програму здійснювався по­ступово. У 1951 р. на нову програму перейшли підготовчий,